ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2025Справа № 910/11962/24
За позовомАнтимонопольного комітету України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛДУ"
простягнення 299 182,00 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Данилов К.О.;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11962/24 за позовом Антимонопольного комітету України (далі також - позивач, АМК, Комітет) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велду» (далі також - відповідач, ТОВ «Велду») про стягнення 149 591,00 грн пені та 149 591,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було своєчасно оплачено штраф за рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 37-р/тк від 09.08.2023.
22.10.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.01.2025.
22.01.2025 відповідач подав клопотання про відкладення з огляду на неможливість забезпечити участь уповноваженого представника.
Суд оголосив перерву до 20.03.2025.
20.03.2025 відповідач звернувся до суду із клопотанням про відкладення (перенесення) розгляду справи до остаточного прийняття рішення у справі № 910/13291/24.
Безпосередньо в судовому засіданні 20.03.2025 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та заперечив проти відкладення.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 20.03.2025 не забезпечив.
За результатами розгляду клопотання відповідача від 20.03.2025 про відкладення, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
Якщо відповідач не з'явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Схожу за змістом правову позицію викладено у постанові Верхового Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 року у справі № 905/458/21.
Пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов'язковою, вони зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
Судом встановлено, що представник відповідача вдруге не зміг з'явитися в судове засідання з розгляду справи по суті. Хоча, після оголошення перерви з 23.01.2025 по 20.03.2025 у відповідача було достатньо часу для вирішення питання про представництво його інтересів уповноваженим представником безпосередньо в судовому засіданні.
Тож, керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи на стадії судових дебатів. У зв'язку з повторною неявкою представника відповідача, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення. Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду.
Більше того, у підготовчому провадженні відповідач заявляв про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/13291/24, а у задоволенні вказаного клопотання суд відмовляв. Тож підстави для відкладення розгляду даної справи до закінчення розгляду справи № 910/13291/24 немає.
На виконання ч. 6 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив стислий зміст відзиву.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України розглянувши матеріали справи № 127-26.13/42-23 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Велду» законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 09.08.2023 № 37-р/тк (далі - Рішення № 37-р/тк), яким визнано, що ТОВ «Велду» вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації на вимогу державного уповноваженого Комітету від 18.01.2023 № 127-26.4/05-1960е у встановлений ним строк.
За зазначене порушення, на відповідача накладено штраф у розмірі 149 591,00 грн.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в тому числі, адміністративно-господарський штраф (ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України).
У ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України вказано, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначено Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Означений нормативно-правовий акт спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Згідно зі змістом п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 1 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
За приписами ст. 56 вказаного нормативно-правового акту рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Як вбачається із доводів позивача, копія Рішення № 37-р/тк була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 17.08.2023 № 127-26.13/05-9153е та отримана відповідачем 05.09.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303515618204.
Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням № 37-р/тк, закінчився 06.11.2023 (оскільки 05.11.2023 припадає на неробочий день).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення органу Комітету до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Відповідач оскаржив Рішення № 37-р/тк до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Суду першої інстанції від 26.02.2024 у справі № 910/15313/23, яке набрало законної сили, ТОВ «Велду» в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Тому, Рішення № 37-р/тк є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
При цьому, відповідно до положень абз. 2 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Судом встановлено, що строк давності притягнення відповідача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в розумінні ст. 42 зазначеного Закону не сплинув, оскільки прийняття рішення відбулось в межах п'ятирічного строку з моменту вчинення товариством порушення конкурентного законодавства.
Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Доказів оплати штрафу на суму 149 591,00 грн відповідачем суду не надано.
Таким чином, приймаючи до уваги, що Рішення № 37-р/тк Комітету про накладення штрафу є чинним, доказів його виконання (сплати штрафу) відповідачем в добровільному порядку матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 149 591,00 грн штрафу.
Що ж до позовних вимог в частині стягнення 149 591,00 грн пені за несплату штрафу у строки, передбачені Рішенням № 37-р/тк, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача 149 591,00 грн пені, позивач визначив період її нарахування з 27.02.2024 по 19.09.2024 включно.
За 206 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить 462 237,22 грн.
За приписами ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу (149 591,00 грн), накладеного на відповідача Рішенням № 350-р, у зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 149 591,00 грн пені.
Частиною 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Отже, викладені обставини у їх сукупності свідчать про законність і обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача про стягнення пені в розмірі 149 591,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Антимонопольного комітету України задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛДУ" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 50; код ЄДРПОУ 40935145) штраф у розмірі 149 591, 00 грн та пеню у розмірі 149 591,00 грн і зарахувати зазначені суми у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛДУ" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 50; код ЄДРПОУ 40935145) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767) судовий збір у розмірі 3 590,18 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко