ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.03.2025Справа № 910/13379/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ»
до Київської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017»;
2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
про скасування рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 590/8556,
Представники учасників справи:
від позивача: Данилевич В.С.,
від відповідача: Перепелицін К.М.,
від третьої особи-1: Рейдель Р.В.,
від третьої особи-2: не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича, що містить такі вимоги:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 585;
2) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34896718 від 24.04.2017;
3) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60552479 від 23.09.2021;
4) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858666 від 08.10.2021;
5) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858710 від 08.10.2021;
6) скасувати відкритий розділ № 1231428380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об'єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Лебединська;
7) скасувати рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 590/8556;
8) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 586;
9) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34898317 від 24.04.2017;
10) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60552964 від 23.09.2021;
11) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858732 від 08.10.2021;
12) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858750 від 08.10.2021;
13) скасувати відкритий розділ № 1231512980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об'єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Полярна, будинок 10.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10889/24, підготовче засідання призначено на 28.10.2024.
11.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладено, зокрема, клопотання про роз'єднання позовних вимог.
16.10.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли: клопотання про зміну предмету позову; клопотання про долучення доказів; клопотання про залучення співвідповідача.
25.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» надійшли заперечення на клопотання про зміну предмету позову та заперечення на клопотання про залучення співвідповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про долучення доказів задоволено, долучено подані із клопотанням від 15.10.2024 б/н докази до матеріалів справи. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про зміну предмету позову від 15.10.2024 б/н прийнято до розгляду; залучено до участі у справі № 910/10889/24 співвідповідачем - Київську міську раду (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141).
Також вказаною ухвалою суд роз'єднав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича та Київської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування рішень державного реєстратора та відкритих розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування рішень, виділивши їх у самостійні провадження.
Зокрема, виділено у самостійне провадження з наступним присвоєнням цим вимогам окремого номеру справи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 590/8556.
31.10.2024 відділом діловодства суду на підставі ухвали від 28.10.2024 зареєстровано виділення у самостійне провадження позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Київської міської ради про скасування рішення від 30.05.2024 № 590/8556, присвоєно номер судової справи № 910/13379/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Київської міської ради про скасування рішення від 30.05.2024 № 590/8556 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
07.11.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято справу № 910/13379/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Київської міської ради про скасування рішення від 30.05.2024 № 590/8556 до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2024. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
11.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у Київської міської ради, яке містило також вимогу про поновлення пропущеного строку на подання даного клопотання.
В підготовче засідання 11.12.2024 з'явилися представники сторін.
Представник позивача підтримала подане до суду 11.12.2024 клопотання про витребування доказів, вказувала про наявність підстав для його задоволення. Представник відповідача не заперечував щодо задоволення клопотання позивача про витребування доказів.
За результатами підготовчого засідання 11.12.2024 суд постановив ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); зобов'язано позивача направити на адреси залучених третіх осіб копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, докази чого надати до суду; встановлено третім особам строк для подання письмових пояснень по суті позовних вимог. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Київської міської ради та/або Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином засвідчені копії заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», яка стала підставою для прийняття рішення Київською міською радою від 30.05.2024 № 590/8556; технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що стала підставою для прийняття рішення Київською міською радою від 30.05.2024 № 590/8556; інших документів, що стали підставою для прийняття рішення Київською міською радою від 30.05.2024 № 590/8556. Встановлено строк для подання доказів - до 02.01.2025 (включно). Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13379/24 та відкладено підготовче засідання на 15.01.2025.
27.12.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення примірників позовної заяви третім особам.
30.12.2024 до суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення.
03.01.2025 до суду від третьої особи-2 на виконання вимог ухвали суду від 11.12.2024 надійшли витребувані документи.
14.01.2025 до суду надійшли:
- від позивача: клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13379/24 до прийняття рішення у справі № 910/10889/24;
- від відповідача: пояснення (заперечення) у справі;
- від третьої особи-1: заява про відкладення розгляду справи;
- від третьої особи-2: пояснення по суті позовних вимог.
15.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з неявкою представників усіх учасників справи в підготовче засідання 15.01.2025, ухвалою від вказаної дати відкладено підготовче засідання на 29.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 пояснення (заперечення) Київської міської ради від 14.01.2025 залишено без розгляду. Пояснення третьої особи-2 від 14.01.2025 залишено без розгляду.
17.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від представника третьої особи-1 надійшла заява про участь в судовому засіданні 29.01.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 задоволено вище вказану заяву представника третьої особи-1.
20.01.2025 до суду надійшли:
від третьої особи-2: пояснення по суті позовних вимог із вимогою про поновлення пропущеного процесуального строку для подання вказаних пояснень;
від позивача клопотання про долучення доказів неможливості прибуття представника позивача у минуле підготовче засідання, яке мало відбутися 15.01.2025.
27.01.2025 до суду від третьої особи-1 надійшли заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
В підготовче засідання 29.01.2025 з'явилися представники сторін та третьої особи-1, представник третьої особи-2 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Суд в підготовчому засіданні 29.01.2025 на місці постановив задовольнити клопотання третьої особи-2 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання пояснень по суті позовних вимог, поновити відповідний процесуальний строк та долучити пояснення третьої особи-2 до матеріалів справи.
Також суд в підготовчому засіданні 29.01.2025, заслухавши пояснення представника позивача щодо поданого клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/10889/24, заперечення представників відповідача та третьої особи-1, на місці постановив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовити у зв'язку з недоведеністю об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 910/10889/24.
У зв'язку із усно заявленим представником позивача клопотанням про відкладення підготовчого засідання у справі № 910/13379/24, суд на місці постановив дане клопотання задовольнити та відкласти підготовче засідання на 19.02.2025, встановити позивачу строк для подання письмових пояснень по справі до 08.02.2025.
30.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від представника третьої особи-1 надійшла заява про участь в судовому засіданні 19.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 вказане клопотання представника третьої особи-1 задоволено.
07.02.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
19.02.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення проти доводів та міркувань, викладених у додаткових поясненнях позивача.
В підготовче засідання 19.02.2025 з'явились представники сторін та третьої особи-1. Представник третьої особи-2 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд на місці постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 19.03.2025.
28.02.2025 до суду через систему Електронний Суд від представника третьої особи-1 надійшла заява про участь в судовому засіданні, призначеному на 19.03.2025 у справі № 910/13379/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 вказане клопотання представника третьої особи-1 задоволено.
В судове засідання 19.03.2025 з'явилися представники сторін та третьої особи-1. Представник третьої особи-2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити. Представники відповідача та третьої особи-1 заперечували щодо задоволення позовних вимог, просили в позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.03.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.03.2021 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» (покупець) було укладено Договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. за реєстровим № 1379, відповідно до умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв і оплатив на умовах цього договору нерухоме майно - виробничий комплекс, загальною площею - 8 588,70 кв.м, який складається з: адміністративного корпусу бази УВТК (літера А), загальною площею 1 461,60 кв.м, виробниче (закритий склад бази) (літера Б), загальною площею - 5 216,50 кв.м, виробниче (головний склад бази) (літера В), загальною площею - 1 910,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер нерухомого майна: 706964880000. Майно розташоване на земельній ділянці, площею 2,4028 га, кадастровий номер: 8000000000:78:039:0002. Майно передається з усіма його приналежностями у тому числі інженерними мережами та комунікаціями.
За Актом приймання-передачі нерухомого майна від 29.03.2021 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» прийняло нерухоме майно - виробничий комплекс, загальною площею - 8 588,70 кв.м, який складається з: адміністративного корпусу бази УВТК (літера А), загальною площею 1 461,60 кв.м, виробниче (закритий склад бази) (літера Б), загальною площею - 5 216,50 кв.м, виробниче (головний склад бази) (літера В), загальною площею - 1 910,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер нерухомого майна: 706964880000.
На підставі Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» від 12.08.2021 № 12-08/21 та розподільчого балансу від 12.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ», зокрема, нерухоме майно - загальною площею - 8 588,70 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд, який складається з: комори (літера І), приміщення охорони (літера К), приміщення охорони (літера Л), склад (літера М), гараж (літера С), столярний цех (літера Т), толярний цех (літера У), столярний цех (літера Ф), автомийка (літера Ц), навіс (2), виробничий цех (літера Ч), копія (3), огорожа (4-6), загальною площею 1750,3 кв.м, який знаходиться за адресою: вул. Лебединська, буд. 6, м. Київ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1231428380000). Підставами для реєстрації права власності були договір купівлі-продажу, серія та номер: 585, виданий 21.04.2017, акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 21.04.2017, складений між ТОВ «ЕПІКА-2017» та ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС».
На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» на підставі доручення заступника міського голови-секретаря Київської міської ради В. Бондаренка від 31.05.2021 № 08/12483 та згоди Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.07.2021 № 0570202/2-18264 землевпорядною організацією розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:78:039:0002, яка знаходиться по вул. Лебединській, 6 у м. Києві.
Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.01.2023 № НВ-0700037942023, вищевказана земельна ділянка належить до категорій земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Як вбачається із пояснювальної записки до технічної документації, необхідність поділу земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:039:0002 виникла у зв'язку з тим, що на вказаній земельній ділянці знаходиться майно різних юридичних осіб.
За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» від 13.02.2024 № 64025-008301332-031-03, технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, Київська міська рада прийняла рішення від 30.05.2024 № 590/8556 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:039:0002) комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради для експлуатації та обслуговування бази виробничо-технічної комплектації на вул. Лебединській, 6 у Оболонському районі міста Києва», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:039:0002) комунальної власності територіальної громади міста Києва для експлуатації та обслуговування бази виробничо-технічної комплектації на вул. Лебединській, 6 у Оболонському районі міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; код виду цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), якою передбачено формування трьох земельних ділянок, а саме:
площею 0,3886 га (кадастровий номер 8000000000:78:039:0205);
площею 1,1039 га (кадастровий номер 8000000000:78:039:0206);
площею 0,9103 га (кадастровий номер 8000000000:78:039:0207).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про скасування вищезазначеного рішення Київської міської ради, позивач стверджує про незаконність поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:039:0002), оскільки Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельних ділянок під будівництво об'єктів нерухомого майна за адресою: вул. Лебединська, 6 у м. Києві ані Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», ані будь-яким іншим юридичним або фізичним особам у власність чи користування не приймала. Крім того, позивач посилався на незаконне заволодіння третьою особою-1 нерухомим майном на вказаній земельній ділянці, яке спрямоване виключно на незаконне заволодіння сформованими шляхом поділу земельними ділянками. У зв'язку з наведеними обставинами позивач позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:78:039:0002 та обслуговувати належне йому на праві власності майно на цій земельній ділянці.
Відповідач при розгляді справи посилався на відповідність прийнятого ним рішення від 30.05.2024 № 590/8556 нормам законодавства та відсутність будь-якого порушення прав та інтересів позивача вказаним рішенням.
Третя особа-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017») заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи про недоведеність позивачем порушень його прав оскаржуваним рішенням. При цьому, третя особа-1 зауважила, що остання та позивач є власниками різних об'єктів нерухомого майна, які розташовані на одній земельній ділянці, у зв'язку з чим доводи позивача про незаконне заволодіння його майном вважає безпідставними та необґрунтованими. Крім того, за доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», позивач не був позбавлений можливості звернутися до Київської міської ради з метою оформлення відповідного речового права на земельну ділянку.
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа-2) також заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи про дотримання ним норм діючого законодавства при підготовці проєкту оскаржуваного рішення та передачі його на розгляд Київській міській раді.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
У відповідності до ст.ст. 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За приписами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Підпунктом «а» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до змісту вказаної норми право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних у таких рішеннях. Тобто, відповідні повноваження на території м. Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.
Водночас, за даним позовом позивач просить скасувати прийняте Київською міською радою рішення щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:039:0002 комунальної власності територіальної громади міста Києва.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
За приписами ч. 6 вказаної статті Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є одним із видів технічної документації із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок визначений у ст. 56 Закону України «Про землеустрій».
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (п. 2 ч. 5 ст. 186 Земельного кодексу України).
Так, на думку позивача, рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 590/8556 є протиправним, оскільки внаслідок його прийняття Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» позбавлене можливості розпоряджатися належним йому на праві власності об'єктом нерухомого майна та земельною ділянкою під ним.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.
Тому підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17).
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.
Однак, при розгляді даної справи позивачем не доведено яким саме чином прийняте відповідачем рішення від 30.05.2024 № 590/8556 порушує права та законні інтереси позивача, будь-яких обґрунтованих підстав для його скасування позивачем не наведено.
Так, з матеріалів справи вбачається, що об'єкти нерухомого майна, належні позивачу та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», хоч і знаходяться на одній земельній ділянці, втім є окремими об'єктами нерухомості, з різними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна. При цьому, із технічної документації вбачається, що належне третій особі-1 нерухоме майно розміщується на двох з трьох новосформованих ділянок шляхом поділу земельної ділянки 8000000000:78:039:0002, які, відповідно, третя особа-1 має намір отримати в оренду.
За приписами частин 1, 2, 11 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається із долучених позивачем до позовної заяви листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2024 № 057-11819 та договору оренди земельної ділянки від 30.03.2005, земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:78:039:0002 перебувала в оренді до 2015 року у відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-1 ім. В.П. Загороднього», термін дії договору оренди закінчився 30.03.2015 та клопотань про поновлення договору оренди не надходило. При цьому, за поданням Департаменту Київська міська рада рішення про передачу земельної ділянки на вул. Лебединській, 6 з кадастровим номером 8000000000:78:039:0002 будь-якій юридичній чи фізичній особі не приймала.
Тобто, із наведеного вбачається, що Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки комунальної власності ані Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», ані позивачу. Внаслідок поділу спірної земельної ділянки було утворено три нові земельні ділянки, які так само продовжують перебувати у комунальній власності територіальної громади міста Києва, правом розпорядження якими відповідно до законодавства наділена виключно Київська міська рада.
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин неправомірності прийнятого відповідачем рішення від 30.05.2024 № 590/8556, як і порушень цим рішенням прав позивача щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном. В свою чергу, позивач не був позбавлений можливості у встановленому законом порядку звернутися до Київської міської ради із відповідним клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розташований належний йому на праві власності об'єкт нерухомого майна.
Також, матеріали справи не містять інформації, що в результаті утворення спірних земельних ділянок належний на праві власності позивачу об'єкт нерухомого майна опинився розташованим на цих земельних ділянках одночасно.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.
Таким чином, відсутність порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» є підставою для відмови у позові.
Крім того, суд вважає, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту щодо скасування рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 590/8556 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:039:0002) комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради для експлуатації та обслуговування бази виробничо-технічної комплектації на вул. Лебединській, 6 у Оболонському районі міста Києва» є не ефективним, оскільки не є гарантією передачі відповідної земельної ділянки у власність чи користування позивача на якій розміщено нерухоме майно, оскільки саме спірне рішення, як таке не перешкоджає позивачу користуватись його нерухомим майном.
Загалом, необхідно зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.
З поданого позову вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту є не ефективним та не призведе до відновлення його права як власника нерухомого майна, яке він вважає порушеним. Крім того, як уже було зазначено судом вище, позивачем не було належним чином оформлено право користування земельною ділянкою, в тому числі в обсязі необхідному для обслуговування нерухомого майна, в зв'язку з чим не доведеним є порушення прав позивача здійсненим поділом такої земельної ділянки.
Інші доводи та аргументи позивача, зокрема, щодо незаконного заволодіння третьою особою-1 нерухомим майном на земельній ділянці по вул. Лебединській, 6 у м. Києві до розгляду судом не прийнято, оскільки питання правомірності набуття третьою особою-1 права власності на нерухоме майно не входить до предмету доказування у даній справі.
В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Київської міської ради про скасування рішення від 30.05.2024 № 590/8556 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 01.04.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко