ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2025Справа № 910/13763/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Шандрук" до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 452 764,48 грн,
за участю представників:
позивача: Ткаченко А.В.;
відповідача: не з'явився;
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група Шандрук" (яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Белатіні", далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 452 764,48 грн, з яких: 385 647,60 грн - основна заборгованість, 21 337,06 грн - три проценти річних, 45 779,82 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу продукції від 1 липня 2020 року № 64.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
18 листопада 2024 року на адресу суду надійшла заява позивача від 14 листопада 2024 року з доданими до неї на виконання вимог вказаної ухвали документами для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 грудня 2024 року.
9 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від вказаної дати, в якому останній проти задоволення позову заперечував з підстав того, що Товариство прострочило повернення зворотної тари, а саме: 480 кегів по 50 літрів, - у зв'язку з чим Компанія нарахувала позивачу штраф у розмірі 1 255 305,60 грн та на підставі статті 534 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 5 договору зарахувала спірні кошти попередньої оплати в рахунок погашення зазначеного штрафу. Відтак, на думку Компанії, будь-яка заборгованість перед позивачем у неї відсутня.
19 грудня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23 січня 2025 року.
24 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній вказав, що відповідач не надав належних та допустимих доказів прострочення Товариством строку повернення зворотної тари. При цьому, відповідач не дотримався встановленого договором порядку нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне повернення тари. Разом із цим, несвоєчасне повернення тари не спростовує факту наявності у Компанії спірної заборгованості в зв'язку з недопоставкою обмовленого договором товару.
У підготовчому засіданні 23 січня 2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви до 6 лютого 2025 року.
6 лютого 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20 лютого 2025 року.
20 лютого 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких Компанія навела додаткові аргументи на спростування позовних вимог та вказувала на необґрунтованість визначеного позивачем періоду нарахування компенсаційних виплат.
У судовому засіданні 20 лютого 2025 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у його позові, наполягав на їх задоволенні. Представник Компанії проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях. У цьому ж судовому засіданні судом оголошено перерву до 20 березня 2025 року.
У судовому засіданні 20 березня 2025 року представник Товариства просив позовні вимоги задовольнити. Відповідач явку свого уповноваженого представника у призначене засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань не подав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
1 липня 2020 року між Товариством та Компанією укладено договір купівлі-продажу продукції № 64, за умовами якого остання зобов'язалась продавати продукцію на умовах DDР Інкотермс 2010 року (склад покупця), а Товариство - своєчасно приймати таку продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного правочину та повертати тару (або відшкодовувати/сплачувати її вартість) у строк і на умовах, передбачених цією угодою.
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Після укладання договору, покупцю відкривається індивідуальний цифровий код, на який сторони повинні посилатись при всіх договірних стосунках. Під терміном "Індивідуальний цифровий код" необхідно розуміти п'ятизначний код в електронній системі обліку продавця, який дозволяє ідентифікувати покупця та відображає стан взаєморозрахунків по продукції, тарі, матеріалах, що сприяють просуванню продукції в місцях продажу (надалі атрибутика), торговому обладнанню між сторонами (пункт 1 розділу І договору).
За умовами пункту 4 розділу І вказаного правочину продукція та тара доставляється централізовано. Продукція за договором може купуватися покупцем шляхом придбання її зі складу на умовах ЕХW Інкотермс-2010, у тому числі, яка знаходилася на відповідальному зберіганні у покупця, згідно окремого укладеного між сторонами договору відповідального зберігання продукції та тари. У такому випадку продавець протягом 1-го робочого дня надсилає покупцю товаросупровідні документи, а саме - видаткові накладні №_/401, а покупець - зобов'язується в термін 3 календарні дні з дати такої купівлі повернути належним чином оформлені та підписані вищевказані документи. Видаткові накладні №_/401 оформляються та пересилаються сторонами виключно в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення М.Е.DОС та підписуються за допомогою ЕЦП. При виникненні довготривалих перерв у роботі електронних засобів (протягом 24 годин), зазначені документи можуть надсилатися відповідно до порядку, викладеного у пункті 9 розділу ІІІ цього правочину.
Відповідно до пункту 5 розділу І договору при доставці продукції покупець приймає фактичну її кількість від водія-експедитора, який здійснює її доставку, ставить круглу печатку на товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) та (або) іншому товаросупровідному документі, підпис і прізвище відповідальної особи своєї організації, а також пише на ній назву організації. Покупець уповноважує на прийняття продукції за кількістю, якістю та на підписання товаросупровідних документів осіб, перелік та підписи яких, а також зразки печаток та, за наявності, зразки штампів яких зазначаються в додатку (додатках), який (які) є невід'ємною частиною цього правочину.
Загальна вартість договору визначається шляхом арифметичного додавання сум вартості кожної окремої партії продукції, визначеної в товаросупровідних документах (пункт 11 розділу І договору).
Пунктами 1, 7 та 10 розділу ІІ вказаного правочину визначено, що заставна ціна на ящики, піддони, бутлі, кеги та вуглекислотні балони, листи поліпропіленові, щити притискні (надалі по тексту тара або зворотна тара) вказується в ТТН, видаткових накладних. Покупець зобов'язаний повертати продавцю зворотну тару в розмірі 100% від її поставленої кількості. У випадку продажу тари покупцю або у випадку виставлення останньому вимоги щодо відшкодування вартості тари, Товариство зобов'язане сплатити вартість такої тари в термін, що не перевищує 5 календарних днів з дати виставлення рахунку Компанії.
Продукція відпускається продавцем за вільновідпускними цінами, які зазначаються в товаро-супровідних документах. Доставка продукції покупцю та повернення тари здійснюється за рахунок продавця за виключенням випадків, передбачених абзацом 2 пункту 3 розділу II цього договору. Відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати після зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункти 1- 3 розділу ІІІ договору).
Сторони домовилися встановити наступну черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями покупця: у першу чергу, всі перерахування коштів Товариства зараховуються в рахунок погашення штрафних санкцій за попереднім договором купівлі-продажу продукції між сторонами (якщо він існував та якщо по попередньому договору існувала або існує заборгованість по штрафних санкціях); у другу чергу, всі перерахування коштів покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості по продукції за попереднім договором купівлі-продажу продукції між сторонами (якщо він існував та якщо по попередньому договору існувала або існує заборгованість по продукції); у третю чергу, всі перерахування коштів покупця зараховуються в рахунок погашення штрафних санкцій за даним договором; у четверту чергу, всі перерахування коштів покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості по продукції за даним договором. При відсутності попередніх та поточних штрафних санкцій і боргів, платежі Товариства зараховуються як попередня оплата за продукцію. При наявності заборгованості покупця з повернення тари, уся тара, що повертається, у першу чергу зараховується в рахунок погашення боргів за попереднім договором купівлі-продажу продукції між сторонами (якщо він існував); у другу чергу - тара, що повертається, зараховується в рахунок погашення боргів за цим договором; у третю чергу - тара, що повертається, зараховується в рахунок погашення поточних боргів, а при відсутності поточних боргів по тарі - може зараховуватися продавцем у рахунок майбутніх розрахунків за тару між сторонами (пункт 5 розділу ІІІ вказаного правочину).
За умовами пунктів 6 та 7 розділу ІІІ договору розрахунковим документом за повернену тару й кеги є ТТН на перевезення (повернення) зворотної тари з відміткою тарного цеху продавця. Підсумковий розрахунок між сторонами відображається в акті звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару, що складається на підставі бухгалтерських даних продавця та який покупець має право отримати в бухгалтерії Компанії раз на місяць.
Пунктами 10 та 11 розділу ІІІ договору визначено, що у випадку порушення покупцем термінів або строків оплати продукції, повернення тари, або повернення чи відшкодування вартості торгового обладнання, продавець має право в односторонньому порядку зарахувати кошти з індивідуального коду покупця, або із здійсненої передоплати за продукцію на відшкодування вартості неповерненої тари, або торгового обладнання, з урахуванням ПДВ на них, а також на покриття штрафів та пені, які нараховуються покупцю згідно умов цього договору, при цьому продавець зобов'язується виписати податкову накладну на таку тару або торгове обладнання. У разі втрати, пошкодження, неповернення тари (кег, вуглекислотних балонів, бутлів, піддонів, ящиків тощо) у строк/термін, передбачений цим правочином, Товариство на вимогу Компанії зобов'язане відшкодувати або сплатити її вартість разом із ПДВ, виходячи з цін на таку тару, встановлених у договорі.
Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31 липня 2023 року, а в частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, - до моменту повного виконання зазначених зобов'язань (пункт 9 розділу І вказаного правочину в редакції додаткової угоди від 29 липня 2022 року № 2).
З наявної у матеріалах справи копії акта звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару станом на 1 січня 2023 року, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками, вбачається, що станом на вказану дату передплата Товариства за договором (кредит Компанії) становила 432 753,28 грн.
Судом також встановлено, що вподальшому на виконання умов вказаного правочину Товариство в період з 14 лютого 2023 року по 20 червня 2023 року перерахувало на рахунок Компанії попередню оплату на загальну суму 681 585,44 грн, а відповідач, у свою чергу, поставив обумовлений договором товар на загальну суму 728 691,12 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: платіжних інструкцій: від 14 лютого 2023 року № 991 на суму 72 034,72 грн, від 21 лютого 2023 року № 1007 на суму 62 606,16 грн, від 2 березня 2023 року № 28 на суму 66 246,48 грн, від 3 березня 2023 року № 1033 на суму 29 771,00 грн, від 16 березня 2023 року: № 45 на суму 63 323,00 грн та № 1062 на суму 20 000,00 грн, від 6 квітня 2023 року № 1114 на суму 27 033,00 грн, від 13 квітня 2023 року № 54 на суму 61 498,00 грн, від 24 квітня 2023 року № 1144 на суму 46 618,08 грн, від 18 травня 2023 року № 1212 на сум 83 230,00 грн, від 2 червня 2023 року № 1255 на суму 118 000,00 грн, від 16 червня 2023 року № 1294 на суму 31 225,00 грн, а також копіями видаткових накладних: від 15 лютого 2023 року № 3430444/104 на суму товару в розмірі 69 534,72 грн, від 21 лютого 2023 року № 3432634/104 на суму товару в розмірі 60 356,16 грн, від 2 березня 2023 року № 3435320/104 на суму товару в розмірі 63 996,48 грн, від 3 березня 2023 року № 3435929/104 на суму товару в розмірі 28 771,20 грн, від 16 березня 2023 року № 3439449/104 на суму товару в розмірі 80 310,96 грн, від 24 березня 2023 року № 3442819/222 на суму товару в розмірі 12 888,00 грн, від 29 березня 2023 року № 3443815/104 на суму товару в розмірі 66 191,04 грн, від 7 квітня 2023 року № 3446753/104 на суму товару в розмірі 25 776,00 грн, від 14 квітня 2023 року № 3449486/222 на суму товару в розмірі 59 232,96 грн, від 24 квітня 2023 року № 3452473/104 на суму товару в розмірі 45 118,08 грн, від 19 травня 2023 року № 3462049/222 на суму товару в розмірі 80 213,76 грн, від 2 червня 2023 року № 3467896/104 на суму товару в розмірі 117 964,80 грн, від 20 червня 2023 року № 3473321/104 на суму товару в розмірі 31 224,96 грн. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних заперечень і зауважень.
Вищевказані обставини також не заперечувалися відповідачем під час розгляду даної справи.
Оскільки всупереч умовам договору Компанія взятий на себе обов'язок з поставки товару в обумовленій договором кількості не виконала і не повернула Товариству суму попередньої оплати в розмірі 385 647,60 грн, позивач, зокрема, звернувся до відповідача з претензією від 25 жовтня 2024 року вих. № 1 про повернення вказаної суми. Належні докази направлення засобами поштового зв'язку на адресу відповідача цієї претензії з доданими до неї платіжними інструкціями та видатковими накладними, а також докази її отримання уповноваженим представником Компанії, наявні в матеріалах справи. Однак, ця претензія залишена Компанією без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що спірна сума попередньої оплати була зарахована ним у рахунок погашення наявної у позивача заборгованості з оплати штрафу за прострочення повернення зворотної тари (480 кегів по 50 літрів) за видатковими накладними: від 28 червня 2022 року № 3360180/104, від 29 червня 2022 року № 3360582/222, - у загальному розмірі 1 255 305,60 грн.
Разом із цим, у матеріалах справи відсутні і відповідачем під час розгляду справи не були надані докази звернення Компанії до Товариства у передбаченому пунктом 10 розділу ІІ та пунктом 11 розділу ІІІ договору порядку з вимогами щодо відшкодування позивачем вартості неповернутої тари, а також виставлення Товариству відповідних рахунків на оплату такої тари. Виписана Компанією у порядку пункту 10 розділу ІІІ спірного правочину податкова накладна на спірну вартість неповернутої позивачем тари у матеріалах справи також відсутня.
У матеріалах справи відсутні й докази складання сторонами у передбаченому пунктом 4 розділу ІІ договору порядку акта про нестачу чи невідповідність тари, яким сторони мали зафіксувати факт неповернення Товариством спірної тари за вищевказаними видатковими накладними.
Судом також враховано те, що до звернення позивача до суду з даним позовом (8 листопада 2024 року) та надання відповідачем відзиву на позовну заяву (9 грудня 2024 року), Компанія протягом більше ніж 2 роки з моменту повернення Товариством спірної зворотної тари (17 жовтня 2022 року) та після закінчення строку дії договору (31 липня 2023 року) не повідомляла позивача про порушення останнім умов спірного договору та нарахування вищевказаної суми штрафу.
Крім того, умовами пункту 5 розділу ІІІ договору прямо передбачено, що спірні грошові кошти на час закінчення строку дії договору повинні бути зараховані відповідачем як попередня оплата за продукцію, тоді як спірна сума неустойки була нарахована Компанією після закінчення строку дії договору. У свою чергу, повторний перерозподіл перерахованих позивачем коштів у порядку пункту 5 договору після закінчення строку його дії не передбачений.
Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних заперечень відповідача.
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 385 647,60 грн перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, а також поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення зазначеної суми боргу, у зв'язку з чим ця позовна вимога підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з порушенням Компанією строків повернення попередньої оплати за непоставлений товар, Товариство просило суд стягнути з відповідача 45 779,82 грн інфляційних втрат та 21 337,06 грн трьох процентів річних, нарахованих у період з 1 січня 2023 року по 4 листопада 2024 року на суму боргу в розмірі 385 647,60 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з окремою вимогою про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України у період з 1 січня 2023 року по 31 липня 2023 року.
Судом також враховано, що за умовами пункту 9 розділу І договору (у редакції додаткової угоди від 29 липня 2022 року № 2) строк дії останнього закінчився 31 липня 2023 року.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що визначене договором зобов'язання Компанії щодо поставки товару трансформувалося у грошове зобов'язання з повернення попередньої оплати саме після закінчення строку дії договору, - 31 липня 2023 року, що виключає нарахування на цю суму компенсаційних виплат за період з 1 січня 2023 року по 1 серпня 2023 року.
Враховуючи викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за належний період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем (з 2 серпня 2023 року по 4 листопада 2024 року). За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 14 585,59 грн, інфляційних втрат - 36 844,68 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 8 935,14 грн інфляційних втрат та 6 751,47 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 3; ідентифікаційний код 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белатіні" (79041, місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 73; ідентифікаційний код 42046257) 385 647 (триста вісімдесят п'ять тисяч шістсот сорок сім) грн 60 коп. основної заборгованості, 14 585 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 59 коп. трьох процентів річних, 36 844 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок чотири) грн 68 коп. інфляційних втрат та 6 556 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн 17 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко