ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2025Справа № 910/12521/24
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління та житлової експлуатації "Новосервіс" (Україна, 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 16, прим. 270; ідентифікаційний код: 33303255)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад "Світ Кідз" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Кожум'яцька, буд. 12 А; ідентифікаційний код: 40676370)
про стягнення 93 000,61 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління та житлової експлуатації "Новосервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад "Світ Кідз" (далі - відповідач) про стягнення 93 000,61 грн, з яких 13 100,71 грн заборгованості за Договором про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг № 121-333/3 від 01.05.2018 та 79 899,90 грн заборгованості за Договором про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг № 121-335/3 від 01.05.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вищевказаними договорами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
21.10.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 04071, м. Київ, вул. Кожум'яцька, буд. 12 А.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 28.10.2024 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
19.11.2024 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 12.11.2024 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 28.10.2024).
Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління та житлової експлуатації "Новосервіс" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад "Світ Кідз" (далі - споживач) було укладено Договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг №121-333/3 (далі - Договір №121-333/3), який регулює надання послуг у нежитловому приміщенні №333 у будинку №20 по вул. Драгомирова в місті Києві.
01.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління та житлової експлуатації "Новосервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад "Світ Кідз" (споживач) було укладено Договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг №121-335/3 (далі - Договір №121-335/3, а разом - Договори), який регулює надання послуг у нежитловому приміщенні №335 у будинку №20 по вул. Драгомирова в місті Києві.
Відповідно до п. 2.1 Договорів їх предметом є надання виконавцем, а споживачем своєчасної оплати наступних послуг: послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, перелік яких визначений в п. 7.2 та п. 7.3 Договорів; забезпечення можливості отримання споживачем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання і водовідведення холодної води, енергопостачання за умови компенсації витрат виконавцю.
Розмір щомісячної плати за послуги з обслуговування на дату укладення договору становлять 4 456,00 грн за Договором №121-333/3 та 2 633,40 грн за Договором №121-335/3 (п. 2.2. Договорів).
Згідно з п. 3.1 Договорів розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Рахунок надається споживачу до 5-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 4.2.1 Договорів споживач зобов'язується оплачувати послуги в установлені цими договорами строки та порядку.
Згідно з п. 5.1.7 Договорів виконавець має право отримувати від споживача у повному обсязі платежі за послуги в установлені цими договорами строки та порядку.
Виконавець має право стягувати з споживача в судовому порядку заборгованості з оплати послуг, штрафні санкції, проценти та збитки (п. 5.1.8 Договорів).
Позивач зазначає, що протягом періоду з 01.12.2021 по 30.09.2024 ним надавалися обумовлені Договорами послуги, проте відповідачем розрахунки за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальні послуги належним чином не здійснювались, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договорами, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором №121-333/3 у розмірі 13 100,71 грн та заборгованість за Договором №121-335/3 у розмірі 79 899,90 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладені сторонами Договори, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Матеріалами справи підтверджується факт укладення позивачем та відповідачем Договорів, які в силу пунктів 9.2 - 9.4 набрали чинності 01.05.2018, мають строк дії - один рік та автоматично продовжуються на кожен наступний рік. При цьому доказів розірвання Договорів матеріали справи не містять, відтак суд дійшов висновку про те, що вони є чинними.
Судом встановлено, що нежитлове приміщення №333 у будинку №20 по вул. Драгомирова в місті Києві було прийняте відповідачем в оренду 31.01.2018 від Фізичної особи - підприємця Люкова Івана Леонідовича.
У свою чергу, нежитлове приміщення №335 у будинку №20 по вул. Драгомирова в місті Києві було прийняте відповідачем в оренду 31.01.2018 від Люкової Аліни Максимівни.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості, Актів звірки взаємних розрахунків за період з 30.12.2021 по 07.10.2024 та Актів надання послуг вбачається, що позивачем надавалися відповідачу послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території та комунальні послуги у період з грудня 2021 року по вересень 2022 року.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
У Договорах сторони погодили розміри тарифів за надані послуги, а також те, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Рахунок надається споживачу до 5-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
В матеріалах справи відсутні рахунки на оплату наданих позивачем послуг за Договорами, а також докази їх виставлення відповідачеві. Окрім того, позивачем не надано й доказів направлення відповідачу Актів звірки взаємних розрахунків та Актів надання послуг.
Відповідно до пункту 4.2.1 Договорів споживач зобов'язується оплачувати послуги в установлені цими договорами строки та порядку.
Судом встановлено факт отримання відповідачем долучених до позовної заяви копій Актів надання послуг, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №0110315397014.
Так, вказаними доказами підтверджується факт надання послуг за Договорами, зокрема на 13 100,71 грн за Договором №121-333/3 та на 79 899,90 грн за Договором №121-335/3.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на погоджений сторонами у п. 3.1 Договорів порядок розрахунків, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг є таким що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження здійснення оплати за спожиті у грудні 2021 року - вересні 2022 року послуги за Договорами відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошових зобов'язань відповідачем підтверджується матеріалами справи, заперечень щодо наявності заборгованості та доказів сплати боргу відповідач не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у загальному розмірі 93000,61 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023, Додаткової угоди від 31.05.2024 про внесення змін до Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 та Акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 09.10.2024.
Дослідивши умови Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023, суд встановив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.
Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 09.10.2024 адвокатом надано, а позивачем прийнято послуги:
- ознайомлення з документами, наданими клієнтом, опрацювання таких документів, усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту його прав - 1 година, 3 000,00 грн;
- підготовка та надіслання до Господарського суду міста Києва позовної заяви щодо стягнення заборгованості за надані послуги - 6 годин, 12 000,00 грн.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано на адресу відповідача.
Втім, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Водночас, як вбачається з Акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 09.10.2024, в якості складової наданої правничої допомоги зазначено, зокрема, ознайомлення з документами, наданими клієнтом, опрацювання таких документів, усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту його прав, вартістю 3 000,00 грн.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів ознайомлення та проведення консультації, а відтак суд не вбачає підстав для розподілу таких витрат.
За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.
Суд вважає відсутніми підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат у вищезазначеній частині, з огляду на їх необґрунтованість. В межах цієї справи обґрунтованими та необхідними послугами, які були надані позивачеві адвокатом Бабур О.П., були послуги з підготовки та направлення позовної заяви до суду, вартістю 12000,00 грн.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.
З огляду на ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом позивача послуг, а також те, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов'язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 12000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад "Світ Кідз" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Кожум'яцька, буд. 12 А; ідентифікаційний код: 40676370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління та житлової експлуатації "Новосервіс" (Україна, 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 16, прим. 270; ідентифікаційний код: 33303255) заборгованість у розмірі 93000 (дев'яносто три тисячі) грн 61 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.
3. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн покласти на позивача.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 31.03.2025
Суддя О.В. Нечай