ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2025Справа № 910/6343/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6343/24;
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО"
про стягнення 1846640,54 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Хитрук Н.І. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (далі - позивач) 1339573,83 грн пені, 356131,96 грн інфляційних втрат та 150934,75 грн 3% річних нарахованих на суму боргу, яка була стягнута з відповідача за рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/9791/23.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 позов задоволено частково та стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" 1339573,83 грн пені, 356131,96 грн інфляційних втрат, 150640,15 грн 3% річних, а також 22156,15 грн судового збору.
Через систему "Електронний суд" 13.03.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У поданій заяві останній просить суд покласти на відповідача 62000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.
Обґрунтовуючи заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" зазначає, що враховуючи наведений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, позивач поніс витрати на професійну правничу в межах розгляду даної справи у загальній сумі 62000 грн, які мають бути покладені на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідну заяву було подано позивачем у строки встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому ухвалою суду від 17.03.2025 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 31.03.2025, встановлено відповідачу строк до 28.03.2025 (включно) для подання своїх письмових пояснень чи заперечень стосовно заявлених позивачем до стягнення судових витрат.
Так, через систему «Електронний суд» 28.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу з огляду на необґрунтованість заявленої суми та невідповідність критерію реальної необхідності таких витрат.
У своїх запереченнях відповідачем було зазначено, що вартість наданих адвокатом послуг з правничої допомоги при розгляді даної справи є завищеною та неспівмірною зі складністю справи та не відповідають з обсягом адвокатських послуг, які були надані позивачу в межах розгляду цієї справи.
Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивачем не надано до суду належного документального підтвердження надання правової допомоги, а саме в матеріалах поданої заяви відсутній детальний опис виконаних робіт адвоката Хитрук Н.І., відступній також рахунок на оплату та платіжні доручення на підтвердження фактично понесених позивачем витрат на суму 62000 грн.
Враховуючи наведені обставини, представник відповідача вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним та безпідставним з обсягом наданої правової допомоги, у зв'язку з чим у прохальній частині заперечень останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні заяви.
Розглянувши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та дослідивши наявні докази, які долучені до цієї заяви, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем надано: копію Договору №25/01/23-1 про надання правової допомоги від 25.01.2023, укладеного між ТОВ «Нові мережі України» та адвокатом Хитрук Н.І., копію додаткових угод №3 та №4 від 21.05.2024 до цього Договору, копію акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 13.03.2025 на суму 62000 грн разом із додатком №1 до нього, в якому наведено розрахунок розміру винагороди адвоката, копію ордеру адвоката Хитрук Н.І. на надання професійної правничої допомоги серія АІ №1617582 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №002375.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Так, відповідно до п. 3.1. Договору №25/01/23-1 про надання правової допомоги від 25.01.2023, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (п. 3.2. Договору).
У п. 3.6. Договору сторони погодили, що розмір гонорару встановлюється сторонами на підставі додаткової угоди.
Згідно із п. 2 Додаткової угоди до договору №25/01/23-1, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів Клієнта у господарському суді щодо спору, який виник між позивачем та відповідачем щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, яка виникла за Договором №1233 про надання телекомунікаційних послуг від 25.01.2019 року.
Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що гонорар адвоката становить 3000 грн за годину надання послуг адвокатом.
Пунктом 5 Додаткової угоди сторони погодили наступний попередній розрахунок розміру гонорару адвоката: підготовка позовної заяви (8 год., вартістю 24000 грн) та підготовка відповіді на відзив (5 год., вартістю 15000 грн).
У пункті 6 Додаткової угоди сторони погодили, що вартість участі у кожному судовому засіданні у справі становить 3000 грн. Плата за участь у судовому засіданні стягується незалежно від того чи фактично відбулось судове засідання, окрім випадків, якщо таке засідання не відбулось із вини адвоката.
Окрім основної винагороди позивач зобов'язаний сплатити додаткову винагороду у розмірі 20000 грн у випадку задоволення позовних вимог (п. 7 Додаткової угоди).
Відповідно до п.п. 9, 10 Додаткової угоди Клієнт здійснює оплату гонорару протягом 30 (тридцяти) днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Клієнт здійснює оплату гонорару у національній грошовій одиниці України. Гонорар розраховується відповідно до офіційного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України на день підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
З наданих позивачем доказів на підтвердження судових витрат вбачається, що на виконання умов договору №25/01/23-1 та додаткової угоди до нього, між ТОВ «Нові мережі України» та адвокатом Хитрук Н.І. підписано акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 13.03.2025 про надання правової допомоги на загальну суму 62000 грн та додаток № 1 до цього акту, в якому наведено розрахунок розміру винагороди адвоката.
Так, з долученого до справи додатку №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 13.03.2025 вбачається, що адвокатом Хитрук Наталією Іванівною було надано, а ТОВ «Нові мережі України» прийнято наступні послуги правової допомоги:
- підготовка позовної заяви у справі: кількість витрачених годин - 8 год., вартість - 24000 грн;
- підготовка відповіді на відзив у справі: кількість витрачених годин - 3 год., вартість - 9000 грн;
- підготовка заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі: кількість витрачених годин - 1 год., вартість - 3000 грн;
- участь у судових засіданнях у справі №910/6343/24, що відбулись 01.07.2024 та 12.03.2025: кількість - 2 засідання, вартість 6000 грн.
У п. 3 Додатку №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 13.03.2025, сторони погодили, що остаточна вартість послуг, зазначених у п. 1 становить 42000 грн. Разом до сплати з урахуванням додаткової винагороди - 62000 грн.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката із клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Водночас, суд зазначає, що за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим клопотанням іншої сторони.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України.
Разом із тим, нормами цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд приймає до уваги висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 11.11.2021 у справі №910/7820/21, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v.Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v.Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Таким чином не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" у сумі 20000 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу "гонорару успіху" за рахунок відповідача.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то відповідно частковому задоволенню підлягають і судові витрати, в тому числі витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Враховуючи предмет і підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, проаналізувавши опис наданих позивачу послуг, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, наявність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, а також те, що справа №910/6343/23 розглядалась у порядку загального позовного провадження, але при цьому позивачем було заявлено до стягнення лише суму штрафних санкцій, інфляції та пені, нарахованих на суму боргу, яка була стягнута з відповідача за рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/9791/23, у зв'язку з чим, підготовка позовної заяви не вимагала великих витрат часу та зусиль на здійснення розрахунку позовної вимоги, господарський суд з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, дійшов висновку зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 30000 грн та покласти їх на відповідача, у зв'язку із розглядом даної справи.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізко" (01054, місто Київ, вул.Дмитрівська (Шевченківський р-н), будинок 30; ідентифікаційний код 33239447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код 34191087) 30000 (тридцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.