Справа № 755/14299/24
м. Київ "31" березня 2025 р.
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024100100002624 від 18.06.2024, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Рудня, Дубровицького району, Рівненської області, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Київського апеляційного суду від 03.02.2025 за ч. 1, 3 ст. 309 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
У ОСОБА_4 у невстановлений час, але не пізніше 17.06.2024 року за попередньою змовою із особою (матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження) виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.
Реалізуючи вказаний умисел ОСОБА_4 із особою (матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження), діючи за попередньою змовою групою осіб, придбали у невстановленої особи наркотичні засоби та психотропні речовини, після чого почали зберігати вказані речовини за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_3 , з метою подальшого незаконного збуту.
Так, 18.06.2024 під час проведення обшуку за місцем тимчасового мешкання особи (матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження) та ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 , працівниками поліції виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, загальною масою 25,78 г., психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 2,22 г., тобто у великих розмірах, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіокси-метамфетамін), загальною масою - 1, 472 г. та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 6,8635 г., тобто у великих розмірах, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон), загальною масою - 1, 972 г.; тобто у великих розмірах.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті та судом встановлено, що він вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції. Крім того щиро розкаявся у скоєному.
Враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнав обставини вчиненого правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорюють фактичних обставин правопорушення; судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених під час кримінального провадження, доведена у повному обсязі. Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, психотропної речовини та особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах та наркотичного засобу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 309 КК України.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до ч.1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Визначаючи вид покарання обвинуваченому за вчинене правопорушення, суд, вважає за доцільне застосувати покарання у виді позбавлення волі. При цьому визначаючи розмір покарання з урахуванням особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що його перевиховання й виправлення неможливе без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України та вважає за можливе призначити покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Так, в ході судового розгляду встановлено, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12.06.2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, вироком Київського апеляційного суду даний вирок скасовано в частині звільнення від відбування покарання та на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 4 ст. 71 КК України передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання з урахуванням вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України після ухвалення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 21.11.2024 року та застосувати ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а також приєднати додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.06.2024 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, встановлено заставу - у розмірі 121 120 грн. 22.07.2024 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти, у зв'язку з внесенням застави у визначеному судом розмірі.
Відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою..
На підставі викладеного, суд вважає необхідним повернути заставодавцю ОСОБА_5 , суму застави в розмірі 121 120 грн. 00 коп,.
Запобіжний захід судом у даному кримінальному провадженні не застосовувався.
Цивільний позов не заявлений.
Так, згідно з п. 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого. Відповідно до ст. 126 КПК України, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.
При цьому солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
Відповідно до положень глави 8 КПК України встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат відповідно до положень глави 8 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи №CE-19/111-24/44275-H3ПРАП від 05 серпня 2024 року на суму 3786 гривень 40 копійки; судової експертизи №CE-19/111-24/44277-H3ПРАП від 07 серпня 2024 року на суму 3029 гривень 12 копійки, судової експертизи №CE-19/111-24/44493-H3ПРАП від 15 серпня 2024 року на суму 10601 гривень 92 копійки; судової експертизи №CE-19/111-24/35832-H3ПРАП від 18 червня 2024 року на суму 1893 гривень 20 копійки, на загальну суму 19310 грн. 64к.
Таким чином, суд, вважає, що доведеною сумою процесуальних витрат 19310 грн. 64к, яка підлягає частковому стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 у розмірі 9 655 грн.32к.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України за умови ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні №12024100100002624 від 18.06.2024, відносно обвинуваченої ОСОБА_6 матеріали відносно якої виділено в окреме провадження
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65-67, 71, 185 КК України, ст.ст. 349, 368, 373-376 КПК України,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 4 місяці з конфіскацією майна, що належить засудженому на праві власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання призначеного вироком Київського апеляційного суду від 03.02.2025 року, та за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі строком 6 років 6 місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку - з 31 березня 2025 року.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 9 655 гривень 32к.
Заставу в розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. повернути заставодавцю - ОСОБА_7
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: