Справа №700/249/25
Провадження №2/700/174/25
про самовідвід судді
31 березня 2025 року селище Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючої судді Чорненької О.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення надміру сплачених аліментів,
До Лисянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення надміру сплачених аліментів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 березня 2025 року цивільна справа №700/249/25 (провадження № 2/700/174/25) передана у провадження судді Чорненької О.І.
Суддею відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України подана заява про самовідвід з тих підстав, що ОСОБА_1 працює в Лисянському районному суді Черкаської області, займає посаду керівника апарату, тому вважає, що в неї, як головуючої у справі, наявний конфлікт інтересів щодо участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення надміру сплачених аліментів. Вищевикладене свідчить про існування обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді Лисянського районного суду Черкаської області, а тому завідомо майбутнє рішення у справі у будь-якому випадку буде викликати сумніви у безсторонності судді. Зазначає, що вказані підстави викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді в розумінні пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України та є підставою заявити самовідвід у вказаній справі.
Порядок розгляду питання про самовідвід регламентований положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України, якими визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє самовідвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
З метою уникнення будь-яких непорозумінь при вирішенні спору головуюча суддя має бути відведена заради виключення можливості стверджувати про сумнів щодо об'єктивності та упередженості судді, на підставі ст.36 ЦПК України заявлений по справі самовідвід судді підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", закріплено принцип, з яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності, оскільки важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду.
Пунктом 2.5 "Бангалорських принципів поведінки судді" зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви у неупередженості судді.
Аналогічний принцип відображено в частині 1 статті 15 Кодексу суддівської етики.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що право на безсторонній суд включає як об'єктивні, так і суб'єктивні елементи (рішення у справах "П'єрсак проти Бельгії" від 1.10.1982 р.; "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984р).
Об'єктивний критерій безсторонності полягає в тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність судді.
Суб'єктивний критерій безсторонності полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
У свою чергу, поняття "обставини, які викликають сумнів у його неупередженості" є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує та з'ясовує його сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
За загальним правилом існує презумпція особистої безсторонності доти, доки не доведено інше. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 9 КПК України є обов'язковою для застосування під час здійснення кримінального провадження, при наданні оцінки безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Зокрема, у справах "Гаусшильдт проти Королівства Данії" та "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначено, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття у справі "Гаусшильдт проти Королівства Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо нього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, його прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України"). Зазначену позицію Європейського суду з прав людини підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях "Делкурт проти Бельгії", "Пєрсак проти Бельгії" і "Де Куббер проти Бельгії", що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Зазначена правова практика Європейського суду застосовувалася Верховним Судом у справі № 277/599/15-к (постанова 17 вересня 2019 року).
Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98).
Слід звернути увагу на те, що в Рекомендаціях Комітета Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року (CM/Rec(2010)12) у пункті 11 щодо зовнішньої незалежності суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.
Згідно з вимогами частини 1 статті 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
З врахуванням обґрунтованості заяви судді Чорненької О.І. про самовідвід з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи, з метою виключення будь-яких обґрунтованих сумнів у безсторонності суду, суд приходить до переконання, що заява про самовідвід підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 20 ч. 7, 116 ч. 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.2 ч.1 ст. 31, ч.4 ст. 31, п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, ст.ст. 39-41, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Заяву про самовідвід судді Чорненької Олени Іванівни - задовольнити.
Передати цивільну справу № 700/249/25 (провадження №2/700/174/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення надміру сплачених аліментів до канцелярії Лисянського районного суду Черкаської області для повторного автоматизованого розподілу справи іншому складу суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА