справа № 691/367/25
провадження № 2-н/691/56/25
01 квітня 2025 року м. Городище
Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ із ОСОБА_1 ,
встановив:
У провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває заява ТОВ «Холд Лімітед» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ у сумі 15808,43 грн., 3% річних у сумі 231,98 грн., інфляційних втрат у сумі 919,12 грн. та судового збору в сумі 302,80 грн.
В обґрунтування заяви про видачу судового наказу зазначено, що на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500, споживач ОСОБА_1 приєдналася до умов вказаного Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, шляхом підписання заяви-приєднання від 09 липня 2019 року та їй, як суб'єкту ринку природного газу, присвоєно ЕІС-код 56XM38B00285600W. ТОВ «Черкасигаз збут» здійснило постачання природного газу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . В порушення умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та Правил постачання, ОСОБА_2 оплату за послуги з газопостачання здійснювала не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений їй природний газ в сумі 15808,43 грн., за період із 01 січня 2020 року по 30 квітня 2022 року. Між ТОВ «Черкасигаз збут» та ТОВ «Холд Лімітед», 05 липня 2024 року укладено договір про відступлення права вимоги № 05/07-24, за умовами якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги заборгованостей, строк оплат яких настав та виникли за договорами постачання природного газу, які були укладені між ТОВ «Черкасигаз збут» та побутовими споживачами.
Вивчивши матеріали за заявою ТОВ «Холд Лімітед», приходжу до наступних висновків.
За змістом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і за ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, у кожному випадку заявник, при зверненні до суду із заявою, повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).
Особливістю наказного провадження є те, що суддя, у встановленому законом випадку, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання та виклику заявника та боржника, на основі поданої заяви, приймає судове рішення у вигляді судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом належить право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 161 ЦПК України містить вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, № 2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Зі змісту наданих заявником доказів слід зробити висновок, що їх недостатньо для прийняття рішення про видачу судового наказу, оскільки судовий наказ це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають з повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.
Суддя звертає увагу на те, що в заяві про видачу судового наказу свої вимоги заявник назвав вимогами про стягнення з боржника заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. При цьому відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, заявник не є надавачем житлово-комунальних послуг. За змістом заяви про видачу судового наказу заявник стверджує, що до нього право вимоги до боржника перейшло за договором про відступлення права вимоги, укладеним з ТОВ «Черкасигаз збут» і тому суддя вбачає ознаки того, що подана заява є не вимогою про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а вимогою про виконання боржником грошової вимоги, яка перейшла від ТОВ «Черкасигаз збут» до заявника як до нового кредитора, за договором про відступлення права вимоги. Ці правовідносини регулюються главою 73 ЦК України «Факторинг» і вимагають від суду дослідження того, який саме порядок та які умови відступлення первісним кредитором новому кредитору свого права вимоги до боржників передбачено договором про відступлення прав вимоги.
У частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено виключний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ і вимоги про виконання боржником грошової вимоги нового кредитора за договором про відступлення права вимоги не входять до цього переліку.
Відповідно до п. 4.2 розділу ІV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу» Типового договору, ціна на газ, що діє в розрахунковому періоді, має зазначатися постачальником у рахунках постачальника, однак таких рахунків до суду не надано.
Про наявність спору між сторонами з питання користування та оплати природного газу споживачем вказує те, що згідно з умовами Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, а саме п.п. 7 п. 5.1 розділу V «Права та обв'язки сторін», серед доказів на обґрунтування підстав для видачі судового наказу відсутній акт звіряння фактичних розрахунків з підписанням такого для висновку про безспірність боргу та підстави для його стягнення з винесенням судового наказу. Докази, які б свідчили про безспірність вимоги заявника до боржника, до провадження суду не надані.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Крім того, п. 5 ч. 1 цієї статті передбачено також відмову у видачі судового наказу, коли з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою. При цьому вимоги заявлено з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2022 року, а до суду заявник звернувся 26 березня 2025 року, тобто вимоги за період із 01 січня 2020 року по 25 березня 2022 року заявлено поза межами строку позовної давності.
На підставі викладеного, приходжу до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Керуючись ст. 163-166 ЦПК України, суддя
постановив:
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ із ОСОБА_1 - відмовити.
Роз'яснити заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали суду направити заявнику для відому.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Л. В. Подорога