Справа № 564/1483/24
31 березня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль обвинувальний акт у об'єднаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,
за участі сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , обвинувачується у тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу 4-ї навчальної роти 2-го навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, близько 15 години 00 хвилин 23 жовтня 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 та обов'язки військової служби не виконував до 16 години 00 хвилин 10 квітня 2024 року, після чого повернувся на службу у розташування військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання обов'язків військової служби.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Окрім того, солдат ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу по мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності поважних причин, 21.04.2024 близько 08 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та відправився до постійного місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби до 13 год. 45 хв. 05.11.2024, після цього був затриманий працівниками правоохоронних органів та виявив бажання проходити військову службу у лавах Збройних Сил України.
Ці умисні дії, ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні захисник заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, у зв'язку із ти, що ОСОБА_3 має намір повернутися до військової частини та т. в.о. командира в/ч НОМЕР_3 надав письмову згоду на продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації солдату ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, і пояснив, що обвинувачений фактично повторно вчинив кримінальне правопорушення, що позбавляє можливості звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підстав ч.5 ст.401 КК України.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає клопотання захисника обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Як вбачається з ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 КК України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 р. "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні", у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на цей час.
Відповідно до вимог Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 5 ст. 401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 виявив бажання продовжити військову службу, має намір повернутися до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України для продовження проходження військової служби, має необхідні якості військовослужбовця, висловив готовність приймати участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії безпосередньо в районі ведення бойових дій.
Також судом встановлено, що командуванням військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України надано письмову згоду на продовження проходження військової служби солдатом ОСОБА_3 у вказаній частині.
Крім того встановлено, що ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України та у вчиненому розкаявся.
При цьому суд не приймає до уваги доводи обвинувачення про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із повторністю вчинення кримінального правопорушення, оскільки обидва випадки самовільного залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , вчинені останнім, як особою, яка згідно ст. 89 КК України раніше не судима.
Так, згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Вказаний принцип презумпції невинуватості закріплений і в ст.17 КПК України, а саме особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
При цьому, ч.5 ст.17 цього Кодексу визначає, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Враховуючи наведене і ту обставину, що на цей час відсутні вироки, які набрали законної сили, щодо засудження ОСОБА_3 за ст. 407 КК України, то обвинуваченого слід вважати таким, що вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене вказаними нормами КК.
З огляду на викладене, та враховуючи наявність нагальної потреби щодо посилення захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України в умовах збройної агресії з боку російської федерації, суд дійшов висновку, що обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ч.5 ст.401 КК України необхідно звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити.
Крім цього, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє підстави та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 утримується під вартою у ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», а відтак, запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 слід скасувати та звільнити останнього негайно з-під варти в залі суду.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ч.5 ст.401, ч.5 ст.407 КК України, ст.ст.284-286, ч.3 ст.288 КПК України, -
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України - для продовження проходження військової служби.
Зобов'язати ОСОБА_3 невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України для продовження проходження військової служби.
Об'єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023240030000266 від 21.12.2023 року та за № 62024240030000482 від 29.04.2024 року щодо ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, - закрити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого2025 року відносно ОСОБА_3 - скасувати та негайно в залі суду звільнити ОСОБА_3 з-під варти.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвалу може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Костопільський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 01.04.2025 року о 14 год. 30 хв.
СуддяОСОБА_1