Дата документу 20.03.2025Справа № 554/65/25
Провадження № 2-а/554/53/2025
20 березня 2025 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючий суддя: Сініцин Е.М.
за участю секретаря: Кувіти М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Октябрського районного суду м. Полтави надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було постановлено Постанову №1284 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000, 00 грн.
При складанні адміністративного протоколу, при розгляді справи та постановленні постанови позивач не був присутнім, не був повідомлений у належний спосіб про розгляд справи, чим порушено право на захист.
Копію постанови йому було вручено лише 26 грудня 2024 року безпосередньо у приміщенні Відповідача, випадково, при виконанні мобілізаційних заходів офіцером запасу, а тому процесуальні строки на оскарження постанови просить суд рахувати з 26.12.2024 року.
Свою постанову Відповідач мотивував тим, що: «...Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , станом на 23.12.2024 р не мав при собі належного військово-облікового документа, а саме: військового квитка, оскільки з 17.11.2024 підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, як громадянин України який досяг 25-річного віку, під час перебування на військовому обліку призовників, але до цього часу на нього не став. ОСОБА_1 , продовжує пред'являти приписне посвідчення та військовий квиток в електронній формі, який відповідно до п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 559, не містить відомостей про військово-облікову спеціальність, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, а отже являється недійсним. Своїм діянням ОСОБА_1 порушив підпункт 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч.3 ст.210 КУпАП. Обставини, що пом'якшують відповідальність гр. ОСОБА_1 відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність відсутні. Враховуючі, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння гр. ОСОБА_1 підпадають під дію ч.3 ст.210 КУпАП...».
Позивач вважає, що Відповідач в порушення ч.1 ст. 8 КУпАП протиправно кваліфікував його дії (бездіяльність) за ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки відсутній склад правопорушення, а під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності йому не було роз'яснено права відповідно до ч.2 ст.279 КУпАП та порушено права передбачені ст. 268 КУпАП.
Він вказує, що відповідачем допущено помилку при винесенні постанови №1284 від 23.12.2024 року в частині зазначення, що позивач працює. Він навчається на денній формі навчання, про що свідчать довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 011/018 від 25.03.2024 року (яка була вручена Відповідачу за поштовим повідомленням від 29.04.2024 року), №016/392 від 02.10.2023 року, № 011/424/2024/1р, аспірант від 18.12.2024 року, та довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБПО № 548575 від 18.12.2024 року, і, які було надано представнику Відповідача у кабінетах №3та № 22.
Позивач наголошує, що обов'язок оформити військовий квиток та стати на військовий облік виникає лише після отримання від Відповідача належного виклику (повістка, розпорядження).
17.12.2024 року на адресу Київського національного університету імені Тараса Шевченка за вхідним № 18540 надійшов лист Відповідача за вих. № 4/4069/545 від 29.11.2024 року про направлення Розпорядження №45 щодо прибуття особисто Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою «...зняття з обліку призовників і взяття на облік військовозобов'язаних...». Позивачем було ознайомлено з розпорядженням 18.12.2024 року.
Це розпорядження своєчасно було виконано, про що свідчать відмітки у одноразових перепустках від 23.12.2024 року та 25.12.2024 року.
Згідно п.2 постанови КМУ №559 від 16.05.2024 року, він вважає, що Посвідчення про прописку до призовної дільниці №352 від 21.01.2016 року і взяття на військовий облік 21.01.2016 є дійсним.
Надання повноважень Відповідачу визнавати недійсним військово-обліковий документ у спосіб вказаний у оскаржуваній постанові чинним законодавством не передбачено.
Позивач надавав Відповідачеві військово-обліковий документ в електронній формі з QR-кодом сформований Резерв + від 11.07.2024 року та від 06.12.2024 року і який підтверджує перебування Позивача на військовому обліку, а у подальшому - вже саме як військовозобов'язаного.
Позивач під час навчання на факультеті післядипломної освіти Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка в період з 01.09.2019 року по 31.08.2021 року пройшов повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу за військово-обліковою спеціальністю 340002, 23.08.2021 року склав Військову присягу українському народові, та згідно наказом Міністра оборони України від 09.12.2021 року № 663 йому присвоєно первинне військове звання «молодший лейтенант запасу».
О огляду на вищевикладене, він просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 №1284 від 23.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Також просить суд у зв'язку з отриманням 26.12.2024 року оскаржуваної постанови, поновити строк на оскарження Постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 1284 від 23.12.2024 року.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2025 року після усунення недоліків, вказаних в Ухвалі від 23.01.2025 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзив, заяви та клопотання до суду не направив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
На підтвердження поважності пропуску строку позивачем до суду надані належні та допустимі докази - Постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1284 від 23.12.2024 року, в якій відсутній підпис ОСОБА_1 та обґрунтовано, що він дізнався про існування Постанови про адміністративне правопорушення після її отримання від відповідача лише 26.12.2024 року, після чого звернувся до суду.
Надані докази підтверджують поважність причин пропуску строку, оскільки позов повторно поданий до суду 13 січня 2025 року.
На підставі ч.1 ст.121 КАС України, суд вважає можливим поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, встановлений законом.
Судом встановлені наступні обставини.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З Постанови №1284 від 23.12.2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , станом на 23.12.2024 р не мав при собі належного військово-облікового документа, а саме: військового квитка, оскільки з 17.11.2024 підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, як громадянин України який досяг 25-річного віку, під час перебування на військовому обліку призовників, але до цього часу на нього не став. ОСОБА_1 , продовжує пред'являти приписне посвідчення та військовий квиток в електронній формі, який відповідно до п. 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №559, не містить відомостей про військово-облікову спеціальність, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, а отже являється недійсним. Своїм діянням ОСОБА_1 порушив підпункт 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч. 3 ст. 210 КУпАП. Обставини, що пом'якшують відповідальність гр. ОСОБА_1 відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність відсутні. Враховуючі, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння гр. ОСОБА_1 підпадають під дію ч.3 ст. 210 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 , скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП - накласти штраф у сумі 17 000,00 гривень.
Згідно вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Рішенням Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 закріплено, що аналіз норм КУпАП, що регулюють відносини з притягнення особи до адміністративної відповідальності, свідчить про те, що загалом ці норми мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, зокрема принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, визначений частиною другою статті 61 Конституції України"; «в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності"; принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності «має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність".
Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
У Постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а зазначено, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши зазначену постанову, суд приходить до наступних висновків.
Так, у оскаржуваній постанові, позивач звинувачений у тому, що « ОСОБА_1 , станом на 23.12.2024 р не мав при собі належного військово-облікового документа, а саме: військового квитка, оскільки з 17.11.2024 підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, як громадянин України який досяг 25-річного віку, під час перебування на військовому обліку призовників, але до цього часу на нього не став. ОСОБА_1 , продовжує пред'являти приписне посвідчення та військовий квиток в електронній формі, який відповідно до п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 559, не містить відомостей про військово-облікову спеціальність, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, а отже являється недійсним».
Згідно з абзацом 2 ч.10. ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Крім того, відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII передбачено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Тобто, з огляду на зазначені норми, суд повністю погоджується з доводами позивача, що обов'язок особи щодо постановлення на військовий облік виникає виключно після отримання нею виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено із копії розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №545, ОСОБА_1 зобов'язано з метою зняття з обліку призовників та взяття на облік військовозобов'язаних прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 16.12.2024 року о 08 год. 00 хв., яке отримане позивачем 18.12.2024 року.
Позивач, на виконання вказаного розпорядження, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать одноразові перепустки на ім'я позивача - 23 грудня 2024 року та 25 грудня 2024 року.
Однак, всупереч встановленим обставинам, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за те, що останній з 17.11.2024 підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, всупереч вищезазначеному розпорядженню.
Відповідно до п.2 Постанови КМУ № 559 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» зазначено, що «...Установити, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка…».
З огляду на зазначену норму зазначення у оскаржуваній постанові про недійсність військово-облікового документа позивача суд вважає необґрунтованим.
Також суд вважає, що зазначення в Постанові №1284 від 23.12.2024 року про порушення ОСОБА_1 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, є невірним.
Оскільки в зазначеному пункті вказано, що призовники, військозобов'язані та резервісти повинні: 10-1) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Суд вважає, що ОСОБА_1 надав дійсний військово-обліковий документ.
Крім того, позивач надав військово-обліковий документ в електронній формі з QR - кодом сформований 11 липня 2024 року в Резерв +, про що зазначено і в Постанові №1284 - «..продовжує пред'являти приписне посвідчення та військовий квиток в електронній формі», який містить всі необхідні особисті данні, тому, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не вірно вказано про «..не містить відомостей про військово-облікову спеціальність, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку».
Крім того, відповідачем, у оскаржуваній постанові, у графі «Місце роботи та посада» зазначено, що позивач працює в ТОВ «Бизнюки Камікадзе» на посаді бармена.
Однак позивачем Довідку КНУ ім. Тараса Шевченка від 18.12.2024 року № 011/424/2024/1р.Аспірант, згідно якої ОСОБА_1 станом на дату видачі довідки навчався на 1 курсі денного відділення КНУ ім. Тараса Шевченка, строк закінчення закладу освіти - 30.09.2028 року; надано довідку Факультету психології КНУ ім. Тараса Шевченка від 02.10.2023 року, згідно якої ОСОБА_1 станом на дату видачі довідки є студентом 1 року навчання освітнього ступеня «магістр» спеціальності «053 Психологія» денної форми здобуття освіти, закінчує навчання 31 травня 2025 року; довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБПО від 18.12.2024 року № 548575, з якої вбачається, що ОСОБА_1 навчається в КНУ ім. Тараса Шевченка з 01.10.2024 року по 30.09.2028 року з метою здобуття ступеня доктора філософії, на денній формі навчання, що суд вважає спростуванням відомостей про роботу, зазначених у оскаржуваній постанові.
Таким чином, суд вважає, що доводи позивача стосовно того, що Відповідачем винесено оскаржувану постанову без врахування обставин справи, без визначення вини особи, не були об'єктивно досліджені докази, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому позовні вимоги про визнання постанови протиправною обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Постанова №1284 від 23.12.2024 року винесена з порушенням статей 268,278 КУпАП, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки Постанова №1284 від 23.12.2024 року скасована, то суд закриває провадження по адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 7, 9, 38, 247, 283, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови -задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, в зв'язку з поважністю причин його пропуску.
Постанову №1284 від 23.12.2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП -скасувати та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 211,20 гривень.
Заходи забезпечення позову, встановлені Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2025 року за заявою ОСОБА_1 - скасувати.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , код в ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .
Суддя: Е.М. Сініцин.