Дата документу 01.04.2025Справа № 554/3507/25
Провадження № 1-кс/554/4105/2025
01 квітня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей до ЄРДР, -
До суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, щодо невнесення відомостей до ЄРДР, в якій просить зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, внести відомості до ЄРДР за його заявою від 03.03.2025 за фактом можливого вчинення суддями Дніпровського апеляційного суду ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) за ст. 366 КК України.
У судове засідання заявник не з'явився, подав заяву про розгляд скарги без його участі, скаргу підтримав та просив її задовольнити.
У судове засідання уповноважена особа ТУ ДБР, розташованого м. Полтаві, не з'явилася.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарзі.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена, в тому числі, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18 слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення ЄРДР, затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139. Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч.5 ст. 214 КПК України.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 03.03.2025 року направив на електронну адресу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, заяву (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення суддями Дніпровського апеляційного суду ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) за ст. 366 КК України, а саме як зазначено самим заявником «щодо можливого» внесення до офіційного документу - ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2024 року у справі № 242/1375/23 про призначення експертизи завідомо неправдиві відомості.
Проаналізувавши скаргу ОСОБА_7 , слідчий суддя приходить до висновку, що вона за своїм змістом і суттю не є повідомленням про злочини, оскільки не містять конкретних та достатніх даних про можливе вчинення особами кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 366 КК України, тобто сукупність обов'язкових ознак конкретного злочину, які дозволяють відмежовувати таке діяння від інших правопорушень, що не становлять суспільної небезпеки.
Твердження заявника про вчинення кримінальних правопорушень має занадто загальний, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати таке діяння саме як кримінальне правопорушення.
Доводи звернення про вчинення кримінальних правопорушень є припущеннями, які не ґрунтуються на фактичних даних.
Натомість, самих лише абстрактних припущень про можливе вчинення кримінального правопорушення, викладених у заяві недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Так, у ході аналізу поданої заяви та скарги, слідчим суддею не встановлено відомостей, які могли б об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення вказаних кримінальних правопорушень, а заявником не наведено будь-яких вагомих обставин, існування яких обґрунтовує необхідність початку досудового розслідування.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 214, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей до ЄРДР - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1