Провадження № 1-кс/537/184/2025
Справа № 537/1892/25
26.03.2025 слідчий суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 12024170530000123 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186КК України,
установив:
До слідчого судді звернувся слідчий СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 з клопотанням, у встановленому законом порядку погодженим прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12025170530000123 від 16.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.03.2025 близько 21:00 год. ОСОБА_5 разом із потерпілим ОСОБА_6 перебував поряд із зупинкою громадського транспорту, що знаходиться біля магазину «Маркетопт» за адресою: м. Кременчук, вул. Старшого лейтенанта Кагала, буд. 43, де побачив в останнього шкіряну сумку «бананка», яка була надягнута через плече. В подальшому ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, керуючись корисливим мотивом та метою відкритого заволодіння чужим майном, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, перебуваючи поряд із потерпілим, наніс йому декілька ударів рукою зжатою в кулак в область обличчя, після чого відкрито заволодів його шкіряною сумкою типу «бананка» вартість якої згідно висновку експерта №863/25 від 21.03.2025 становить 434 грн, в якій знаходилось шкіряне портмоне вартість якого згідно висновку експерта №863/25 від 21.03.2025 становить 330 грн, в якому були грошові кошти в сумі 1400 грн. Згідно висновку судово-медичного експерта на тілі потерпілого ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна в лобній ділянці справа, два садна в лобній ділянці по умовно-серединній лінії, садно на лівому скаті носа, садно в середній третині правої гомілки, садно на верхній повіці правого ока садно на тлі синця в правій навколочній ділянці, синець в лівій навколоочній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень В подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядився майном потерпілого на власний розсуд, в результаті чого завдав останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2164 грн.
21.03.2025 слідчий СВ ВП№ 1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 заочно повідомив ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
За твердженням ініціатора клопотання, підозра ОСОБА_5 у вчиненні злочину підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами.
В обґрунтування клопотання, зокрема за описаним вище фактом в частині застосування до підозрюваного саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, ініціатор клопотання посилається на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а також наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали в повному обсязі, з підстав у ньому зазначених.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, прохав не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а обрати домашній арешт.
Заслухавши думку учасників розгляду клопотання, дослідивши клопотання та копії матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею достовірно встановлено, що СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12025170530000123 від 16.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 16.03.2025 за заявою ОСОБА_6 внесено відомості такого змісту: «15.03.2025 до відділення поліції № 1 КРУП надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що 15.03.2025 у період часу з 20:35 по 20:55, невстановлена особа, в умовах військового стану, введеного всій території України, перебуваючи поблизу б. 43 по вул. Першотравнева у м. Кременчуці на зупинці громадського транспорту "Центральний ринок", із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров?я потерпілого, відкрито ривком заволоділа сумкою з наступними особистими речами: (паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_6 , пенсійне посвідчення на ім?я ОСОБА_6 , банківська карта "ПриватБанк" та (грошовими коштами у сумі близько 1500 грн., які належать гр. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
21.03.2025 слідчий СВ ВП№ 1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 заочно повідомив ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви №12244/86, № 12245/86, № 12383/86 від 30.08.1990 зазначено, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача у тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати обґрунтованим залежить від обставин.
При вирішенні питання про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з урахуванням наявних матеріалів клопотання, дійшов висновку, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується зібраними в рамках кримінального провадження доказами в їх сукупності, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 16.03.2025; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.03.2025 з відповідними довідками до них; протоколами проведення слідчого експерименту від 16.03.2025 та 21.03.2025; висновком експерта №329 від 17.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 16.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 16.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.03.2025; протоколом огляду відеозапису від 20.03.2025; висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №863/25 від 21.03.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Так, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, офіційно непрацює, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 68 від 03.03.2023 останнього було призначено на посаду бойового медика 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, в умовах воєнного (ч. 4 ст. 186 КК України) за яке передбачено максимальне покарання на строк 10 років.
Відомості про те, що підозрюваний ОСОБА_5 за станом свого здоров'я не може утримуватись в місцях попереднього ув'язнення відсутні.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Прокурором та слідчим обставини, передбачені ст. 177 КПК України, а саме такі як те, що підозрюваний, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування, вчиняти інші кримінальні правопорушення в судовому засіданні належним чином доведено з посиланням на наявні матеріали клопотання.
Так, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 неодноразово судимий за кримінальні правопорушення проти власності та підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому з метою ухилення від покарання він може переховуватися від органів досудового розслідування. Окрім того враховуючи те, що підозрюваний не працює існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки відсутні будь-які засоби для існування (офіційні джерела доходів).
Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При цьому, прокурором та слідчим, при розгляді клопотання, не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, який полягає в тому, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, дані твердження є лише припущеннями, які не підтверджено жодними доказами.
Так, в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Бессієв проти Молдови» (§ 59) зазначено, що «небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, не може оцінюватися абстрактно, а повинна бути підкріплюватися фактичними доказами».
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що в клопотанні наявні вагомі докази про причетність підозрюваного до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, а тому з метою запобігти спробам продовжити кримінальне правопорушення та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду відносно ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя визначає в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 198, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, починаючи з 26 березня 2025 року 17 години 30 хвилини і до 21 травня 2025 року року 24 години 00 хвилин, включно в межах строку досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 31.03.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1