Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/312/25
Провадження № 2-а/382/7/25
Іменем України
01 квітня 2025 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Захарук Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 07.02.2025 року у м. Київ, пл. Тараса Шевченка, буд. 2, поліцейським взводу 1 роти 6 батальйону 1 полку 1 УПП в м. Києві ДПП України, капралом поліції Мулярчук Анжелою Олегівною було винесено Постанову серії ЕНА № 4024064 від 07.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на мене, ОСОБА_1 , (надалі за текстом - Позивач) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гри. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно фабули постанови, 07.02.2025року о 12 год 03 хв 47 сек. у м. Київ, на вул. Пуща-
Водицька, водій керуючи ТЗ не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та не пред'явив на вимогу поліцейського посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, чим порушив пункт 2.4.а) ПДР - керування ТЗ особою, що не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов'язкового страхування цив.-прав. відповідальності власників наземних ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вважає, що постанова серії ЕНА № 4024064 від 07.02.2025 року про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а справа відносно нього підлягає закриттю з наступних підстав:
07.02.25 року близько 12 години ОСОБА_1 рухаючись зі своїм батьком, був раптово зупинений екіпажем патрульної поліції вказівкою руки. Озвучена причина зупинки - порушення Правил дорожнього руху, а саме вимог знаку 3.21 «В'їзд заборонено». Так як стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» вказує, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, я попросив поліцейську надати мені для ознайомлення докази мого адміністративного правопорушення. Так як поліцейська відмовлялась надати мені докази для ознайомлення, я почав фіксувати спілкування на свій особистий мобільний телефон.
Коли позивач почав відеозапис на телефоні, поліцейська почала розгляд справи та озвучила вже 2 склади адміністративного правопорушення - порушення вимог знаку 3.21 та непред'явлення мною документів, але акцент розгляду справи зробила саме за непред'явлення, виявивши це адміністративне правопорушення на місці. Відмову у задоволенні клопотання про ознайомлення із доказами моїх адміністративних правопорушень про порушення вимог знаку аргументувала тим, що в неї немає технічної можливості під час розгляду справи ознайомити мене із доказами. Не запропонувавши у зв'язку із цим перенести розгляд справи на інший день, поліцейська продовжувала розгляд справи.
На відеозаписі ОСОБА_1 чітко зазначив, що не відмовляється пред'явити вказані документи, але наполягав на обгрунтуванні законності причини зупинки мого транспортного засобу. Не взявши доводи до уваги, поліцейська відійшла до патрульного автомобіля, а до нього підійшов її напарник, без нагрудної бодікамери, і вказував, що я можу залишити автомобіль, пройти і подивитись де встановлено знак, але при цьому екіпаж ніяк не міг довести чи було вчинено адміністративне правопорушення, і чи було воно взагалі вчинено саме мною.
Обравши шлях найменшого супротиву, поліцейська повернулась до мого авто із постановою, з якою ознайомився та має намір оскаржити в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3024064 від 07.02.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у сумі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного порушення, та стягнути судовий збір.
Ухвалою судді від 19.02.2025 року визначено адміністративне судочинство по даній справі здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті проводити у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачеві запропоновано надати відзив на позовну заяву.
17.03.2025 року від представника відповідача адвоката Щур Ілони Вячеславівни через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив обгрунтовано тим, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними та абсолютно не підтвердженими, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4024064 від 07.02.2025, о 12 год 03 хв. за адресою, площа Тараса Шевченка 2, в Пущі-Водиці у місті Київ, водій ОСОБА_1 керував автомобілем MITSUBISHI COLT , номерний знак НОМЕР_1 , водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «в'їзд зборонено», та не пред'явив на закону вимогу поліцейського посвідчення водія, чим п. 2.4 (а) правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП. Внаслідок чого інспектором винесена вище вказана постанова, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в сумі 425 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 36 КУпАП При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності ст. 68 Конституції України.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення - далі також КУпАП.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, якщо водій порушив ПДР. Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР передбачено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1ПДР.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифікату «Зелена карта»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумі доходів громадян.
Варто зауважити, що Вищим адміністративним судом України при розгляді касаційної скарги по справі К/800/9435/17 (К/800/13010/17) зроблено наступний правовий висновок, який полягає в тому, що на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, а не виконання свого обов'язку та не пред'явлення для перевірки вищевказаних документів, вказує на правомірність винесеної постанови інспектором про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки подальше не виконання вимоги інспектора патрульної поліції щодо пред'явлення вищевказаних не виключає адміністративну відповідальність за дії позивача, якими він вже вчинив склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 КУпАП (ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року).
Згідно частини 8 Розділу 3 Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач у позовній заяві підтвердив, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього була розглянута інспектором у його присутності на місці зупинки транспортного засобу.
Згідно ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно ч. 5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до тексту постанови Верховного Суду від 17.05.2018, у справі № 753/4366/17 вказано, що не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Під час несення служби 07.02.2025 обслуговуючи територію Оболонського району, екіпажем Рубін близько 12 год. 00 хв за адресою: в площа Тараса Шевченка 2, в Пущі-Водиці у місті Київ, інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу MITSUBISHI COLT , номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".
Поліцейський підійшов до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4. (а) ПДР, в ході спілкування з інспектором водій категорично відмовився пред'являти вище зазначені документи.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення правил дорожнього руху передбачені частиною першою статті 126 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Слід звернути увагу, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП. Водночас, позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги. Слід зауважити, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні 761/4629/17 від 30.10.2017.
Разом з тим факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, саме відповідач за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, що позивач керуючи транспортним засобом MITSUBISHI COLT , номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, а саме «в'їзд заборонено», чим порушив п. 8.4 в ПДР України в подальшому при перевірці не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, відреагувавши на дане адміністративне правопорушення, будучи при виконанні своїх службових обов'язків, зупинив даний транспортний засіб.
Позивач відмовлявся визнавати дане правопорушення, відповідач повідомив позивачу, що згідно вчиненого порушення ПДР, щодо нього буде розглянута справа щодо вчинення адміністративного правопорушення. Відповідач пояснив позивачу його права. Відповідно до покладених на відповідача обов'язків, було винесено постанову, згідно до норм чинного законодавства.
Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Слід звернути увагу, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП. Водночас, позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги.
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП.
Слід також зазначити, що Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.
Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи.
За таких обставин відсутні підстави для скасування Постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.
Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.
Разом з цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснена Відповідачем у відповідності до ст. ст. 278, 279 КУпАП, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, винесено Постанову у присутності Позивача, роз'яснено всі його права та надано її на ознайомлення та підписання. Позивач ознайомився із даною постановою.
Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень Відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду відзив.
Дослідивши надані докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 07.02.2025року о 12 год 03 хв 47 сек. у м. Київ, на вул. Пуща-Водицька, водій керуючи ТЗ не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та не пред'явив на вимогу поліцейського посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, чим порушив пункт 2.4.а) ПДР - керування ТЗ особою, що не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов'язкового страхування цив.-прав. відповідальності власників наземних ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. (а.с.11-13)
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стаття 268 КУпАП передбачає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; а також, відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів сплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Статтею 280 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При винесенні постанови інспектором патрульної служби повинно бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при розгляді справи обставини свідчать про неналежне з'ясування всіх обставин інспектором, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Отже, з вище наведеного беззаперечно не вбачається, що у діях позивача присутній склад адміністративного правопорушення, оскільки доказів до суду вчинення даного правопорушення саме позивачем, не надано, при цьому, відсутні докази скоєння позивачем правопорушення, як це передбачено нормами КУпАП, не враховано при винесенні постанови про адміністративне правопорушення пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, не зазначається ким здійснюється розгляд справи, а також працівник поліції на відео зазначає про розгляд справи лише відносно не надання водієм посвідчення водія, проте як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення водія притягнуто до відповідальності не лише за ненадання посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а й за невиконання вимог дорожнього знаку, таким чином не вбачається дотримання поліцейським вимог ст.280 КУпАП, інші докази передбачені ст.77 КАС України відповідачем не надано.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є не доведеним.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви.
Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви у розмірі 605 грн. 60 коп. підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 11.02.2025 року.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 183, 222, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Постанову серії ЕНА від 07.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати, провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції України, (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після спливу 10 днів після проголошення повного рішення 01 квітня 2025 року, в разі неподання апеляційної скарги
Суддя Кисіль О. А.