01.04.2025 Провадження по справі № 2/940/135/25
Справа № 940/63/25
Іменем України
01 квітня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Косович Т.П.
за участю секретаря: Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є його сином та навчається в ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» за спеціальністю кібербезпека та захист інформації, термін закінчення навчання 31.08.2028 року, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, як батько, добровільно матеріальної допомоги на його утримання під час навчання не надає.
Відповідачем ОСОБА_2 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає частково в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 13.01.2025 року і до закінчення навчання, посилаючись на те, що він офіційно не працевлаштований, має мінливий нерегулярний дохід в розмірі 5000-8000 гривень на місяць, на його утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дружина ОСОБА_5 має хронічні захворювання та є інвалідом третьої групи, в зв'язку з чим він повністю утримує свою сім'ю, а тому не має можливості сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 в заявленому розмірі.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина в розмірі 1000 гривень щомісячно, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою та навчається у ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» за спеціальністю кібербезпека та захист інформації, термін закінчення навчання 31.08.2028 року, що підтверджується поясненнями сторін, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.09.2006 року (а.с. 10), копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 23.08.2011 року (а.с. 14), копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 30.08.2019 року (а.с. 15), копіями довідок про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 497404-2020 від 21.07.2020 року та № 1062106-2022 від 18.06.2022 року (а.с. 6, 9), довідкою ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» № 102 від 02.10.2024 року (а.с. 11) та копією контракту № 000153 на навчання в ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» від 15.08.2024 року (а.с. 12).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Вказана норма закону розповсюджує обов?язок батьків надавати утримання повнолітнім дітям на випадки, коли дитина продовжує навчання та вимагає у зв?язку з цим матеріальної допомоги. Обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) виникає за обов?язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв?язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто самі батьки мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину. Зазначене кореспондується із положеннями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу (ст. 200 Сімейного кодексу України), зокрема, відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, позивачка, підтверджуючи це доказами, вказує, що син ОСОБА_6 досяг віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовжує навчання, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, що є логічним. Проте доказів того, що він потребує матеріальної допомоги саме в такому розмірі та доказів того, що відповідач може сплачувати аліменти в такому розмірі суду не надала.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні відповідач позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання сина в розмірі 1000 гривень щомісячно визнав, а отже і визнав той факт, що ОСОБА_3 в зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги та свою можливість утримувати сина на період навчання в такому розмірі.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, а також те, що на йогоутриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 06.09.2018 року - а.с. 36) та непрацездатна дружина ОСОБА_5 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 26.08.2023 року - а.с. 35, копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 193553 від 01.10.2015 року - а.с. 37), враховуючи доходи відповідача, які підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу за 2023-2024 роки (а.с. 34), суд вважає, що позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню, а самев частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина в розмірі 1000 гривень щомісячно.
За ст. 201 Сімейного кодексу України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачка на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору.
На час ухвалення судового рішення суду не було надано доказів про звільнення відповідача від сплати судового збору, тож суд з урахування задоволення позову, стягує з нього передбачений законом розмір судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, який згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» складає 1211,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 182, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , жительки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з усіх видів доходу відповідача в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 13.01.2025 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Рішення в частині стягнень аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення : 07 квітня 2025 року.
Суддя: Т.П.Косович