Справа № 296/3024/25
1-кс/296/1529/25
Іменем України
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
25 березня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 , подженого прокурором Житомирської обласної прокуратури ПЯНКІВСЬКИМ, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Луганської області, м. Ровеньки, смт. Михайлівка, останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України у кримінальному провадженні № 22024060000000041 від 25.03.2024, -
До слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 , подженого прокурором Житомирської обласної прокуратури ПЯНКІВСЬКИМ, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК КК України у кримінальному провадженні № 22024060000000041 від 25.03.2024.
Клопотання обгрунтовано тим, що у провадженні СВ УСБУ в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 22024060000000041 від 25.03.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, який згідно із ст. 65 Конституції України, має обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, вирішив добровільно взяти участь в збройному формуванні держави-агресора, з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України.
Задля реалізації свого злочинного умислу, у 2023 році (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), але не пізніше 22 травня 2023 року, громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за власною ініціативою, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а також на зміну меж території та державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, маючи на меті сприяння збройній агресії РФ проти України, добровільно взяв участь в збройному формуванні держави-агресора, уклавши контракт про проходження військової служби в 205-тій ОМСБр.
При цьому, ОСОБА_5 не вчинив жодних дій, направлених на ухилення від проходження служби в збройних формуваннях держави-агресора РФ, або на добровільну здачу в полон Збройним силам України.
З моменту укладення контракту з 205-тою ОМСБр, громадянин України ОСОБА_5 був забезпечений військовою формою одягу зразка ЗС РФ, засобами індивідуального захисту, вогнепальною зброєю та бойовим комплектом до неї.
Під час проходження військової служби в збройному формуванні держави-агресора ОСОБА_5 , зокрема, перебував на полігоні 205-ої ОМСБр в районі м. Будьонновськ Ставропольського краю РФ, де проходив бойову підготовку, навчання з облаштування фортифікаційних споруд, з користування вогнепальною зброєю, боєприпасами та військовою технікою.
Вчинивши вищезазначені дії, які виразились у вступі до лав 205-ої ОМСБр, яка входить до «49-й общевойсковой армии Южного военного округа» ЗС РФ, та проходженні у ній військової служби, ОСОБА_5 добровільно взяв участь в збройному формуванні держави-агресора.
15.03.2025 громадянину ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке, враховуючи перебування підозрюваного на території держави-агресора , відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та ч. 8 ст. 135 КПК України, 15.03.2025 опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також вручено захиснику, що підтверджується роздруківками інформації з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора та роздруківками аркушів газети «Ур'ядовий кур'єр».
15.03.2025 підозрюваний ОСОБА_5 був у встановленому ст.ст. 133-137 КПК України порядку належним чином викликаний на 18.03.2025, 19.03.2025 та 20.03.2025 для вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, допиту як підозрюваного у кримінальному провадженні, однак у вказаний час не прибув на виклик уповноваженої службової особи - слідчого, тобто не з'явився без поважних причин та не повідомив про причини свого неприбуття.
ОСОБА_5 порушив процесуальний обов'язок підозрюваного, визначений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
У той же час, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 на даний час перебуває на території держави-агресора РФ, однак його точне місцезнаходження невідоме.
У зв'язку із неявкою ОСОБА_5 у вищевказані дати без поважних причин та неповідомленням про причини неприбуття, 20.03.2025 винесено постанову про оголошення останнього у розшук, в тому числі міжнародний, здійснення якого доручено 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Житомирській області та сектору міжнародного співробітництва ГУНП в Житомирській області.
Обставини, що дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема:
-рапортом 2 відділу ГВЗНД УСБУ в Житомирській області;
-повідомленням про виявлений злочин;
-протоколами огляду від 13.03.20254;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, орган досудового розслідування вважає, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Відповідний ризик стороною обвинувачення обґрунтовується наступним.
Злочин, у вчиненніякого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким, санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 .
Не виключається можливість переховування ОСОБА_5 від слідства, суду оскільки на даний час він відсутній за місцем проживання та реєстрації.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Наявність відповідного ризику у кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини по справі та продовжити злочинну діяльність.
Незважаючи на те, що, згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але вказані вище обставини вказують на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам.
Під час судового розгляду прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовільнити з підстав та мотивів, що викладені у ньому.
Захисник ОСОБА_6 не заперечував проти розгляду клопотання без участі підозрюваного щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою послався на розсуд суду вказавши що не доведено переховування та вручення підозри.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчого від 20.03.2025 ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук, оскільки наявні відомості, що він перебуває та території держави - агресора - рф. Підозра оголошена за правилами ст. 276, 277, 278 КПК України про що наявні докази долучені до клопотання.
Отже клопотання розглядається слідчим суддею без участі підозрюваного, проте за участі його захисника ОСОБА_6 , який також вказував, що слідством не доведено факт переховування підозрюваного та що він продовжуватиме вчинення кримінальних правопорушень. Також вважав підозру необгрунтованою.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 177 КПК України" метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час судового розгляду встановлено, що органом досудового розслідування 25.03.2024 в ЄРДР внесено відомості за № 22024060000000041 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, підозрюваним є ОСОБА_5 .
Враховуючи стадію судового розгляду, суд, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду даного клопотання, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення усправі Fox,Campbelland Hartleyv.theUnitedKingdomвід 30.08.1990(заяви№ 12244/86,12245/86;12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) вважає, що підозра ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22024060000000041 від 25.03.2024, є обґрунтованою в розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України, про це свідчать в своїй совокупності докази, що долучені до клопотання, а саме:
-рапортом 2 відділу ГВЗНД УСБУ в Житомирській області;
-повідомленням про виявлений злочин;
-протоколами огляду від 13.03.20254;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя вважає підозру ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22024060000000041 від 25.03.2024 є бґрунтованою в сукупності наданих доказів.
Щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Перевіряючи доводи слідчого та прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених зокрема п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що доводи є обґрунтованими.
Зокрема, є підтвердженим, що підозрюваний оголошений в міжнародний розшук з 20.03.2025, оскільки перебуваєна території держави-агресора - рф.
ОСОБА_5 підозрюють у вчиненні тяжкого злочину (ч. 7 ст. 111-1 КК України), за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочину дають слідчому судді достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може, з метою уникнення покарання, переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою ( на що також посилався захисник під час розгляду даного клопотання) , проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а також, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння. Так, ЄСПЛ з прав людини в рішенні викладеному у справі «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
При цьому, також враховує правову позицію ЄСПЛ викладену в рішенні у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 року є, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес (захист прав потерпілого) який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим оскільки тяжкість покарання значно збільшує ймовірність ризику переховування перебуваючи за межами державного кордону України..
Разом з цим, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 раніше не судимий проте підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Будь-яких обставин, які є перешкодою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, на теперішній час не встановлено.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
При цьому з врахуванням приписів аб.8 ч .4 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюють у вчинення злочину за ч. 7 ст. 111-1 КК України слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави, що повністю узгоджується з аб.8 ч .4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.ст.131, 132, 176 178, 182 , 184, 193, 194, 196, 197, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України у кримінальному провадженні № 22024060000000041 від 25.03.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше, як через 48 годин з часу його затримання він підлягає доставці до місця кримінального провадження, де слідчий суддя, суд, за участю підозрюваного розглядає питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 28 березня 2025 року о 15-00 годині
Слідчий суддя ОСОБА_1