Справа № 161/5668/25
Провадження № 2/161/2650/25
про залишення без руху
31 березня 2025 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Кихтюк Р.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Дана позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ч. 5 ст. 177 ЦПК України, а саме: позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, однак не сплачено судовий збір і не представлено доказів звільнення від його сплати відповідно до закону.
Натомість, у позовній заяві позивачем зазначено про те, що вона звільнена від сплати судового збору за подання до суду даного позову у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», посилаючись на те, що спірні правовідносини виникли з приводу стягнення грошових коштів за кредитним договором, у зв'язку із чим підпадають під дію вказаного Закону.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином, позивач, який вважає себе споживачем, при зверненні до суду у відповідності до вимог ст. 175 ЦПК України зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а також підтвердження, що позивач має статус споживача, якого звільнено від сплати судового збору у відповідності до вимогЗакону України «Про захист споживачів».
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у справі № 638/6060/18 від 12.08.2020 року.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 року справа № 757/40852/17, провадження № 61-3024св21, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св/19) зверталась увага, що для застосування ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має бути встановлено, що позов пов'язаний з порушенням прав споживача.
Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено такого способу захисту цивільних прав як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналіз позовної заяви та доданих до неї документів свідчить про те, що позивач не погоджується з діями нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, щодо самої процедури вчинення виконавчого напису.
Таким чином, виходячи зі змісту позовної заяви, вбачається, що спір між сторонами виник саме на підставі відносин, які регулюються ЦК України та Законом України «Про нотаріат», а не Законом України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що позовні вимоги ОСОБА_1 пов'язані з порушенням її прав як споживача фінансових послуг, а тому судовий збір має бути сплачено на загальних підставах.
Згідно Закону України «Про судовий збір» з 01 січня 2025 року, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір з врахуванням Закону України «Про судовий збір» у сумі 1211,20 грн. та подати оригінал платіжного документу про сплату судового збору суду або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, з врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне залишити дану позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків - протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали.
У випадку не усунення недоліків у зазначений судом строк заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала не оскаржується.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк