Справа № 159/3755/24
Провадження № 2/159/72/25
20 березня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Чалого А.В.,
за участі секретаря судових засідань Конашук М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,
13.06.2024 позивачка звернулася до суду з позовною заявою в якій просить визнати спільним майном подружжя житлове приміщення в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області зареєстрованого в реєстрі за №478; визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частки житлового приміщення в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 20.06.2023. Від шлюбу є двоє неповнолітніх дітей. За період перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя придбане житлове приміщення в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Право власності на житлове приміщення зареєстроване за ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу сторони в добровільному порядку не можуть дійти згоди до поділу спільно придбаного майна, а тому позивачка змушена звертатися до суду.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19.06.2024 позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
27.06.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків, проте недоліки усунуто не було.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01.07.2024 продовжено позивачці строк для усунення недоліків.
04.07.2024 позивачка недоліки усунула.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.10.2024.
21.10.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява в якій ОСОБА_2 просить суд прийняти зустрічну позовну заяву та об'єднати її в одне провадження разом із первісним позовом; визнати за ним право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частки житлового приміщення в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , загальною площею 35,0 кв.м, житловою площею - 30,5 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що за час перебування у шлюбі з позивачкою за первісним позовом, відповідачкою за зустрічним позовам, сторони придбали житлове приміщення в гуртожитку що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Право власності на нерухомість зареєстроване за ОСОБА_2 . Вважає, що майно, придбане у період перебування в зареєстрованому шлюбі є майном подружжя на праві спільної сумісної власності, а тому підлягає поділу в рівних частинах.
21.10.2024 підготовче судове засідання підкладено за клопотанням представниці позивачки.
22.11.2024 підготовче судове засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2024 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду об'єднавши її з первісним позовом.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
19.02.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги за первісним позовом підтримують в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримують в повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом та позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2023 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В період шлюбу ОСОБА_2 придбав жиле приміщення в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 та має такі характеристики: загальна площа 35, 0 кв.м.; житлова площа 30.5 кв.м., договір купівлі-продажу від 07.09.2020, що зареєстрований в реєстрі за № 478.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2229999051 від 07.09.2020 право власності на житлове приміщення в гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстроване за ОСОБА_2 .
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.
У разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу.
В силу ст. 355, ч.3 ст. 372 ЦК України після поділу майна між подружжям право спільної сумісної власності припиняється, об'єкт належить сторонам вже на праві спільної часткової власності.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами у справі, що житлове приміщення в гуртожитку набуте сторонами за час перебування у шлюбі, отже, воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши право власності на 1/2 частки житлового приміщення за кожним.
Щодо розміру стягнення понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
На підставі ст.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З наданих суду матеріалів справи вбачається, що витрати на правову допомогу ОСОБА_1 склали 10 000, 00 гривень, які вона просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь.
На підтвердження понесених витрат остання надає: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.06.2024; рахунок - фактуру від 03.06.2024; Акт наданих послуг від 10.06.2024.
З наданих суду матеріалів справи вбачається, що витрати на правову допомогу ОСОБА_2 склали 10 000, 00 гривень, які він просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
На підтвердження понесених витрат останній надає копію квитанції № 132 від 19.10.2024 про оплату послуг за надання правничої допомоги за договором від 09.10.2024.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи складність даної цивільної справи, те, що позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на правничу допомогу, а також відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом слід стягнути 5000,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати спільним майном подружжя житлове приміщення в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області зареєстрованого в реєстрі за №478.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку приміщення в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та 226.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1161 (одна тисяча сто шістдесят одну) гривню 00 копійок в рахунок відшкодування судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового приміщення в гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та 226.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1161 (одна тисяча сто шістдесят одну) гривню 00 копійок в рахунок відшкодування судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 31.03.2025.
Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ