вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.04.2025м. ДніпроСправа № 904/499/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Стайл ДМ» м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» м. Кривий Ріг
про стягнення суми боргу в розмірі 275040грн, пені в розмірі 32282грн24коп, 3% річних в розмірі 9038грн90коп, інфляційних втрат в розмірі 32950грн35коп
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Стайл ДМ» звернулось до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 275040грн, пені в розмірі 32282грн24коп, 3% річних в розмірі 9038грн90коп, інфляційних втрат в розмірі 32950грн35коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару, одержаного на підставі договору поставки від 01.08.2023 №652.
Позивач вказав, що поставив відповідачу товар на загальну суму 275040грн за видатковими накладними №453 від 22.12.2023 на суму 113400грн; №455 від 27.12.2023 на суму 98280грн; №3 від 10.01.2024 на суму 63360грн та товарно-транспортними накладними №30 від 22.12.2023, №32 від 27.12.2023, №2 від 10.01.2024.
Позивач повідомив, що відповідач не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару. За розрахунками позивача сума боргу за поставлений товар становить 275040грн.
Пославшись на пункт 7.6 договору, за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 32282грн24коп за загальний період 04.02.2024 - 26.07.2024.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 9038грн90коп за загальний період з 26.12.2023 по 04.02.2025 та інфляційні втрати в розмірі 32950грн35коп за загальний період з січня по грудень 2024 року.
Позивач вказав, що на 04.02.2025 поніс у зв'язку зі стягнення заборгованість витрати на правничу допомогу в розмірі 17000грн та планує понести додатково орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу який дорівнює 25000грн.
Позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі та задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами.
Запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Враховуючи отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі №904/499/25 11.02.2025, строк для надання відзиву на позов був до 26.02.2025 включно.
На адресу суду 26.02.2025 надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява відповідача про продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025 суд задовольнив заяву відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов та продовжив строк надання відповідачем відзиву на позов до 10.03.2025 включно.
На адресу суду 10.03.2025 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив відповідача на позов.
Відповідач послався на підпункт 6.4.1 пункту 6.4 договорів №652 від 01.08.2023, №846 від 10.11.2023, дати реєстрацій позивачем податкових накладних та вказав, що позивач визначив помилкову дату виникнення прострочення грошового зобов'язання. Оскільки відповідач правомірно затримав оплату відповідно до умов укладених договорів.
Також відповідач просив суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на - - погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України; зменшення чисельності працівників підприємства (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ); надання відповідачем допомоги ЗСУ та виконання відповідачем соціальних зобов'язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин в разі їх загибелі; фактичне знищення внаслідок агресії рф ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», що був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва відповідача; відмову у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ на загальну суму 180699204грн75коп з грудня 2023року.
На адресу суду 18.03.2025 надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь позивача від 17.03.2025 на відзив.
Позивач послався на пункт 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 і його продовження з 08.02.2025 строком на 90 діб та вказав, що податкові накладні №1938 від 22.12.2023, №1947 від 27.12.2023, та №1960 від 10.01.2024 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з положеннями договору від 01.08.2023 №652 та у строки, передбачені Податковим кодексом України. Посилання відповідача на прострочення позивачем виконання обов'язку з реєстрації вищезазначених податкових накладних є помилковими та не відповідають дійсності.
Позивач пояснив, що відповідач помилково посилається на договір №846 від 10.11.2023. Позивач не заявляв вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за цим договором.
Позивач не погодився з доводами відповідача про наявність у нього надзвичайних подій, яка зменшує розмір відповідальності за порушення зобов'язань. Відповідач не надав належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов'язань за договором. Нарахована позивачем сума пені є співмірною і не порушує принцип розумності та справедливості, а відповідач є великим підприємством в межах України.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Звертаючись з вимогами про стягнення суми боргу, пені, 3% річних та інфляційної складової, позивач стверджував про порушення відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого на підставі договору поставки №652 від 01.08.2023 та згідно з видатковими накладними №453 від 22.12.2023 на суму 113400грн; №455 від 27.12.2023 на суму 98280грн; №3 від 10.01.2024 на суму 63360грн та товарно-транспортними накладними №30 від 22.12.2023, №32 від 27.12.2023, №2 від 10.01.2024.
До позову позивач долучив текст договору поставки від 01.08.2023 №652, створений у програмі «УПП», та текст специфікації від 06.10.2023 №2 (додаток №2 до договору поставки від 01.08.2023 №652).
У пунктах 10.1, 11.12 поставки №652 від 01.08.2023 вказано, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Сторони узгодили можливість підписання договору, додатків до нього, листування та обміну документами, які стосуються господарських операцій сторін за договором, в електронному вигляді, в порядку передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» за допомогою СЕД «ВЧАСНО».
У матеріалах справи наявні докази підписання електронними підписами та засвідчення електронною печаткою відповідача у сервісі «Вчасно» договору поставки від 01.08.2023 №652 та специфікації від 06.10.2023 №2 (додаток №2 до договору поставки від 01.08.2023 №652). Докази підписання цих документів позивачем до суду не надані.
Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Долучені до позову тексти договору поставки від 01.08.2023 №652 та специфікації від 06.10.2023 №2 (додаток №2 до договору поставки від 01.08.2023 №652) підписані лише відповідачем. Відсутні належні та допустимі докази підписання позивачем тексту договору та специфікації, у наданій до суду редакції.
Враховуючи наведене, суд не погоджується з твердженням позивача про укладення сторонами договору поставки від 01.08.2023 №652 та специфікації від 06.10.2023 №2 (додаток №2 до договору поставки від 01.08.2023 №652) в редакції, наданій позивачем до суду.
Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
В матеріалах справи наявні видаткові накладні №453 від 22.12.2023 на суму 113400грн; №455 від 27.12.2023 на суму 98280грн; №3 від 10.01.2024 на суму 63360грн та товарно-транспортні накладні №30 від 22.12.2023, №32 від 27.12.2023, №2 від 10.01.2024, на які також посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
У видаткових накладних №453 від 22.12.2023, №455 від 27.12.2023 та №3 від 10.01.2024 сторони узгодили істотні умови договорів купівлі-продажу:
- №453 від 22.12.2023 - найменування продукції, що поставляється (куртка утеплена в розмірах 52-54 (зріст 3-4) у кількості 60шт, 52-54 (зріст 5-6) у кількості 30шт, 52-54 (зріст 7-8) у кількості 3шт, 56-58 (зріст 3-4) у кількості 10шт, 56-58 (зріст 5-6) у кількості 35шт, 60-62 (зріст 3-4) у кількості 5шт, 60-62 (зріст 5-6) у кількості 5шт, 64-66 (зріст 3-4) у кількості 2шт) вартість за одиницю товару без ПДВ (630грн), загальну вартість товару 113400грн (з ПДВ);
- №455 від 27.12.2023 - найменування продукції, що поставляється (куртка утеплена в розмірах 48-50 (зріст 3-4) у кількості 63шт, 52-54 (зріст 1-2) у кількості 3шт, 52-54 (зріст 3-4) у кількості 21шт, 52-54 (зріст 5-6) у кількості 32шт, 56-58 (зріст 7-8) у кількості 4шт, 60-62 (зріст 7-8) у кількості 1шт, 64-66 (зріст 5-6) у кількості 2шт, 64-66 (зріст 7-8) у кількості 2шт, 68-70 (зріст 5-6) у кількості 2шт) вартість за одиницю товару без ПДВ (630грн), загальну вартість товару 98280грн (з ПДВ);
- №3 від 10.01.2024 - найменування продукції, що поставляється (костюм для захисту від нафтопродуктів в розмірах 42-42 (зріст 1-2) у кількості 1шт, 44-46 (зріст 1-2) у кількості 1шт, 44-46 (зріст 3-4) у кількості 2шт, 44-46 (зріст 5-6) у кількості 1шт, 48-50 (зріст 3-4) у кількості 7шт, 48-50 (зріст 5-6) у кількості 6шт, 48-50 (зріст 7-8) у кількості 1шт, 52-54 (зріст 1-2) у кількості 1шт, 52-54 (зріст 3-4) у кількості 8шт, 52-54 (зріст 5-6) у кількості 6шт, 52-54 (зріст 7-8) у кількості 1шт, 56-58 (зріст 3-4) у кількості 3шт, 56-58 (зріст 5-6) у кількості 4шт, 56-58 (зріст 7-8) у кількості 1шт, 60-62 (зріст 3-4) у кількості 1шт, 60-62 (зріст 5-6) у кількості 1шт, 60-62 (зріст 7-8) у кількості 1шт, 64-66 (зріст 1-2) у кількості 1шт, 64-66 (зріст 5-6) у кількості 1шт) вартість за одиницю товару без ПДВ (1100грн), загальну вартість товару 63360грн (з ПДВ).
Таким чином між сторонами склались договірні відносини з купівлі-продажу товару на підставі видаткових накладних №453 від 22.12.2023, №455 від 27.12.2023 та №3 від 10.01.2024.
Матеріалами справи підтверджене отримання відповідачем товару на загальну суму 275040грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити вартість товару в строк до 25.12.2023, до 28.12.2023, 11.01.2024 включно.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було виконане зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, доказів припинення відповідного зобов'язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимог про стягнення суми боргу в розмірі 275040грн підлягають задоволенню.
Посилаючись на 7.6 договору поставки №652 від 01.08.2023, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 32282грн24коп. за загальний період 04.02.2024 - 26.07.2024.
Відповідно до статей 546-549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З огляду на відсутність доказів підписання позивачем договору поставки від 01.08.2023 №652, відсутні докази узгодження сторонами в письмовій формі забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені. Тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 32282грн24коп за загальний період 04.02.2024 - 26.07.2024.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 9038грн90коп за загальний період 26.12.2023 - 04.02.2025 та інфляційні втрати в розмірі 32950грн35коп за загальний період січень - грудень 2024 року.
Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3%річних та інфляційної складової. Розрахунки виконані з дотриманням вимог чинного законодавства. Розмір заявлених до стягнення сум 3%річних та інфляційної складової є обґрунтованим та правомірним. Тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 9038грн90коп за загальний період 26.12.2023 - 04.02.2025 та інфляційну складову в розмірі 32950грн35коп за загальний період січень - грудень 2024 року.
При зверненні до господарського суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 6244грн66коп. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2, частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому належний розмір судового збору дорівнює 5239грн67коп. (349311грн49коп. х 1,5%). Розмір надлишково сплаченого судового збору становить 1004грн99коп. (6244грн66коп. - 5239грн67коп.).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На момент вирішення спору клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 4755грн44коп.
Позивач заявив про покладення на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 17000грн.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач додав до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги від 17.01.2025; додаткової угоди №2 від 27.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 17.01.2025; акту прийому-передачі виконаних послуг від 04.02.2025 на суму 17000грн.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Стайл ДМ» в даній справі здійснював адвокат Тиришкін Дмитро Павлович на підставі ордеру серія АЕ №1352596 від 17.01.2025.
Між адвокатом Тиришкіним Дмитром Павловичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прайм Стайл ДМ» (далі - клієнт) укладений договір про надання правової допомоги від 17.01.2025 (далі - договір від 17.01.2025).
Пунктом 1 договору від 17.01.2025 визначено, що відповідно до умов даного договору одна сторона - адвокат, бере на себе обов'язок в наданні необхідної правової допомоги, передбаченої даним договором клієнту.
Відповідно до пункту 2 договору від 17.01.2025 під правовою допомогою обумовленою в п.1. даного договору слід розуміти: представництво інтересів клієнта в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв'язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством, з правом: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які ви никають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати в письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також цивільні та кримінальні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, збільшення чи зменшення позовних вимог, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, залишення позову без розгляду, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, отримання та пред'явлення виконавчих документів до стягнення, а також виконувати всі інші дії, що пов'язані з виконанням даного договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 7 договору від 17.01.2025 вартість послуг адвоката за надану клієнту правничу (правову) допомогу, строки і порядок її сплати, додатково визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору. Адвокат має право отримати від клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення.
Пунктом 10 договору від 17.01.2025 визначено, що даний договір набирає чинності із моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання адвокатом взятих на себе обов'язків за договором, або до його дострокового розірвання однією із сторін.
Додатковою угодою №2 до договору про надання правової допомоги від 17.01.2025 сторони узгодили, що за надану правову допомогу (надані послуги) клієнт сплачує адвокату винагороду з урахуванням співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Сторони домовилися, що вартість однієї години роботи адвоката складає 2000грн, а вартість однієї години участі адвоката у судовому засіданні складає 4000грн. Після надання правової допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг.
У підписаному адвокатом та клієнтом акті прийому - передачі наданих послуг від 04.02.2025 до договору про надання правової допомоги від 17.01.2025 вказано, що адвокатом надані послуги правової допомоги:
- усна консультація з питань, що стосуються стягнення заборгованості - тривалість 1год - 2000грн;
- ознайомлення з документами, наданими клієнтом - тривалість 0,5год - 1000грн;
- аналіз судової практики з аналогічних спорів з АТ “КЖРК» - тривалість 1год - 2000грн;
- підготовка правової позиції та її узгодження з клієнтом - тривалість 1год - 2000грн;
- підготовка та складання позовної заяви - тривалість 4год - 8000грн;
- підготовка додатків до позовної заяви, у тому числі, виготовлення копій документів - тривалість 0,5год - 1000грн;
- надсилання позовної заяви відповідачу та до суду засобами поштового зв'язку - тривалість 0,5год - 1000грн.
Всього: 8,5 год. - 17000грн.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вирішує питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 15470грн (17000грн х 0,91).
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Також суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України так і у частинах п'ятій-сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, Верховний Суд дійшов висновків, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме - пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Слід зазначити, що підготовка та складання позовної заяви включає - ознайомлення з документами, наданими клієнтом; аналіз судової практики з аналогічних спорів з АТ “КЖРК»; підготовка правової позиції та її узгодження з клієнтом. Усна консультація з питань, що стосуються стягнення заборгованості, також передбачає ознайомлення з документами.
Врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; враховуючи кількість виготовлених представником позивача документів та їх зміст, суд також дійшов до висновку не розподіляти витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 5470грн. Суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Стайл ДМ» до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення суми боргу в розмірі 275040грн, пені в розмірі 32282грн24коп, 3% річних в розмірі 9038грн90коп, інфляційних втрат в розмірі 32950грн35коп - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ідентифікаційний код: 00191307; місцезнаходження: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Стайл ДМ" (ідентифікаційний код: 40961788; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Анатолія Ліпицького, буд. 11, кв. 40) суму боргу в розмірі 275040, 3% річних в розмірі 9038грн90коп., інфляційну складову в розмірі 32950грн35коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 4755грн44коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 32282грн24коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова