Рішення від 31.03.2025 по справі 904/4938/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025м. ДніпроСправа № 904/4938/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до відповідача-1: Територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

відповідача-2: Департаменту розвитку та інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування.

ПРОЦЕДУРА:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) подало за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву, у якій просить стягнути солідарно з Територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (далі - відповідач-1) та Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (далі - відповідач-2) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2008 року по 01.05.2024 року в розмірі 62 309,89 грн., з них:

- за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 61 567,46 грн. за період з 01.11.2008 по 01.05.2024;

- плата за абонентське обслуговування в розмірі 626,40 грн. за період з 05.11.2021 по 01.05.2024;

- підігрів води в розмірі 116,03 грн. за період з 01.11.2008 по 01.02.2009.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. В.Великого, буд. 32; код ЄДРПОУ 05410872).

22.11.2024 до канцелярії суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

26.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

02.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

02.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

05.12.2024 до канцелярії суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

12.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли пояснення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги теплопостачання від 05.10.2021 (який є публічним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 05.10.2021 (набрав чинності з 05.11.2021) в частині розрахунку за надані послуги з теплопостачання за період з 01.11.2008 по 01.05.2024, за послуги абонентського обслуговування за період 05.11.2021 по 01.05.2024 та за підігрів води за період з 01.11.2008 по 01.02.2009.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Криворізька міська рада є власником, а Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради є балансоутримувачем квартири за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд. 37, кв. 97, а послуги з постачання теплової енергії позивачем надані до житлового будинку.

Позиція відповідачів

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що:

- є неналежним відповідачем у справі. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання саме виконавчих органів міських рад віднесено управління майном, яке належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Міська рада створює відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад;

- міська рада є органом місцевого самоврядування та здійснює оплату фактично отриманих послуг за рахунок коштів міського бюджету виключно на підставі договорів, укладених відповідно до вимог чинного законодавства України;

- міська рада не відповідає ознакам індивідуального споживача, не отримує послуги з теплопостачання за вказаною адресою, не подавала заяву-приєднання до договору і не здійснює сплату рахунків.

Також, відповідач-1 просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України.

До відзиву на позовну заяву Криворізька міська рада подала заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, просить розглядати справу в загальному позовному провадженні.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що:

- квартира, що перебуває у власності Територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради призначена виключно для потреб осіб, які перебувають на квартирному обліку та потребують поліпшення житлових умов шляхом передачі її у власність громадянам;

- Департамент не є власником зазначеної квартири, не є споживачем комунальної послуги та не має наміру використовувати нерухоме майно для своїх потреб. Право власності на спірну квартиру зареєстровано 12.10.2020 за Територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради;

- заборгованість за послугу з постачання теплової енергії нарахована за період з 01.11.2008 по 01.05.2024, а реєстрація права власності за Територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради виникла з 12.10.2020 на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.12.2018 у справі №214/5495/18;

- статтею 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (2004 року) не встановлено обов'язку балансоутримувача оплачувати житлово-комунальні послуги";

- поняття "балансоутримувач" в Законі України "Про житлово-комунальні послуги", який набув чинності з 01.05.2019, взагалі відсутнє";

- Департамент до КПТМ "Криворіжтепломережа" щодо укладення договору про надання послуги з постачання теплової енергії на об'єкти нерухомого майна не звертався;

- позивачем у позовній заяві не зазначено, які заходи досудового врегулювання спору з відповідачем - 2 вжито;

- Департамент не надавав позивачу відповідної заяви - приєднання до умов індивідуального договору, не сплачував рахунки за надані послуги по об'єктам нерухомого майна та, відповідно, не користувався комунальною послугою;

- пунктом 4.1 Положення встановлено, що департамент має право виконувати функції балансоутримувача житлового та нежитлового фондів, об'єктів благоустрою, з дорожньо-мостового господарства, соціально-культурного призначення, що належать до комунальної власності міста;

- договору між позивачем та відповідачем-2 у період з 01.11.2008 по 01.05.2024 не існує.

Позиція третьої особи

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Комунальне підприємство теплових мереж “Криворіжтепломережа» (Далі - Позивач), засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривого Рогу для потреби опалення та гарячого водопостачання.

На виконання своєї статутної мети КПТМ “Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії до багатоквартирні будинків у місті Кривому Розі, а саме за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд.37 кв.97. Так як будинок №37 по пр. Миру, є багатоповерховим, опалення до квартири №97 здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що відповідачі отримують теплову енергію.

Відповідний будинок, в який вбудовано зазначене вище приміщення, є багатоквартирним житловими будинками. Подання теплоносія до відповідного будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 “Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку. Доказами подачі теплової енергії до будинку є акти про подачу теплоносія та про його відключення.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, від 06.07.2023, номер інформаційної довідки 338199099, Територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.12.2018 у справі №214/5495/18, рішення органу місцевого самоврядування №3609 від 27.03.2019.

Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.12.2018 р. у справі №214/5495/18, спадщина, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 визнана судом відумерлого, та вирішено передати у власність територіальної громади міста Кривого Рогу Дніпропетровської області квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання вказаного рішення суду Рішенням КМР від 27.03.2019 №3609 Про прийняття відумерлої спадщини до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу, квартиру АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу. Відповідно до п. 2 Рішення КМР від 27.03.2019 №3609, Департаменту розвитку інфраструктури міста спільно з виконкомом Саксаганської районної у місті ради доручено документальне оформлення державної реєстрації права власності на квартиру за територіальною громадою міста Кривого Рогу.

Згідно ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина визнана судом відумерлою переходить у власність територіальної громади, за місцем знаходження нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Відповідно до ст. 1 Статуту Кривого Рогу, затвердженого Рішенням Криворізької міської ради (далі КМР) №2197 від 22.11.2017 р., статут територіальної громади м. Кривого Рогу є місцевим нормативно-правовим актом, який установлює в межах Конституції і законів України права, свободи і обов'язки жителів міста Кривого Рогу, повноваження територіальної громади, механізми здійснення місцевого самоврядування, регулює відносини між територіальною громадою та владою, визначає організаційні, матеріальні і фінансові основи місцевого самоврядування на території міста, а також регулює інші питання, віднесені чинним законодавством України до компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 Статуту, система місцевого самоврядування м. Кривого Рогу включає: територіальну громаду; міську раду; міського голову; виконавчі органи міської ради; органи самоорганізації населення.

Міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міської ради.

У межах, визначених законами України, виконавчі органи міської ради здійснюють власні та делеговані повноваження (ст. 20 Статуту). Повноваження щодо користування та розпорядження окремими об'єктами комунальної власності можуть бути передані міською радою виконавчим органам міської ради (ст. 23 Статуту).

Відповідно до Положення про департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, затвердженого Рішення КМР від 27.06.2018 р. №2801 (зі змінами, які діють на теперішній час, внесеними Рішенням КМР від 22.04.2020 №4618) (далі Положення про ДРІМ), Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (надалі -департамент) є самостійним структурним підрозділом виконкому Криворізької міської ради, що утворюється та ліквідується відповідно до статті 54 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» міською радою та реєструється в порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстраціююридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації, підзвітне й підконтрольне Криворізькій міській раді, підпорядковане її виконавчому комітету та міському голові.

Департамент є правонаступником усіх прав і обов'язків управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в управлінні Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, печатки, штампи, бланки й інші реквізити юридичної особи.

Згідно п. 3.3.5 Положення про ДРІМ, одним із обов'язків ДРІМ є прийняття до комунальної власності міста об'єктів житлового фонду та благоустрою. В даному випадку повноваження щодо розпорядження окремими об'єктами комунальної власності було покладено на ДРІМ шляхом передачі їм на баланс цього майна.

Тому КПТМ “Криворіжтепломережа», як надавач послуг з постачання теплової енергії у м. Кривий Ріг звертається до судової системи і позовними вимогами до відповідних відповідачів, які утримують на своєму балансі нерухоме майно, за яким обліковується заборгованість за послуги теплопостачання.

Після передачі житлового фонду відповідач, як орган, що відповідає у місті за облік певного нерухомого майна територіальної громади міста (наділений повноваженнями міською радою) фактично володів (та володіє на даний час) користувався на правах власника вказаним приміщенням, усував чужий вплив на вказане нерухоме майно, так як згідно ч. 5 ст. 60 ЗУ “Про місцеве самоврядування» - органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, окрім іншого щодо володіння об'єктами права комунальної власності.

В цивільному праві “право володіння» можна визначити як можливість власника, що полягає у реальному або реально можливому матеріальному контакті чи зв'язку особи з річчю. Тобто “право володіння - це юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю» , під чим розуміється вплив на річ, ставлення до речі.

Набуття права власності пов'язується зазвичай із заволодінням річчю. Володіння - це фактична влада, фізичне панування особи над тілесною річчю, яке надає особі фактичну можливість використовувати виключно для себе повну владу над річчю, тримати її для себе і в своїй владі з наміром отримувати з неї можливі вигоди і відхиляти чужий вплив на неї. Право власності надає юридичну владу мати річ для себе, у своєму користуванні. Панування має бути фактичним, хоча це і не завжди передбачає постійний контакт особи з річчю.

Отже “право володіння» - це одне з прав власника, що визначає становище, певний зв'язок, який існує між особою (власником) і річчю.

Здійснення цього права за своєю суттю відрізняється від здійснення права користування і права розпоряджання. Адже володіння на відміну від користування й розпоряджання характеризує статику відносин власності. Тобто, здійснюючи право володіння, власник стосовно речі не вчиняє жодних активних дій. Тоді як здійснення права користування й розпоряджання передбачає саме активні дії особи щодо речі.

Право ж володіння визначає певний стан, в якому перебуває особа стосовно належної їй речі та який проявляється в її матеріальному контакті з річчю під час тримання речі. Тому основну ознаку права володіння варто визначати через матеріальний зв'язок особи з річчю, який означає матеріальний контакт особи з річчю або інший тісний зв'язок між особою і річчю. Тобто це можливість особи (власника) перебувати у матеріальному контакті (зв'язку) з річчю. Однак для того, щоб бути власником, особі не треба постійно перебувати уматеріальному контакті з річчю. У власника лише повинна бути можливість у потрібний момент поставити себе в таке становище щодо речі, щоб реалізувати матеріальний контакт із нею. Отже, важлива ознака права володіння полягає у тому, що такий матеріальний зв'язок має бути реальним чи реально можливим і особа, що володіє річчю повинна мати реальні можливості в будь-який момент розпочати реальне (дійсне) володіння річчю, користування та розпоряджання нею. Така ознака відмежовує право володіння від звичайного тримання речі без законних підстав.

Територіальній громаді в особі Криворізької міської ради, як уповноваженому органу, було передано у власність житловий фонд, а разом із тим надано повноваження щодо обліку, передачі та розпорядження власністю житлового фонду. Отже виконавчий комітет Криворізької міської ради в особі ДРІМ повинен був вести облік такого майно та забезпечити реєстрацію права власності за територіальною громадою міста житлового фонду, який не було приватизовано та який не знаходиться у державній власності.

Форма права власності власників приміщень (як житлових так і не житлових) згідно цивільного законодавства існує лише трьох видів: приватна, державна та комунальна. В даному випадку вказане в позові приміщення перебуває в комунальній власності, а ДРІМ, як його балансоутримувач повинен його утримувати.

Позивач проводив нарахування відповідно до тарифів на теплову енергію:

- рішенням Криворізької міської ради №53 від 16.01.2008 встановлена вартість гарячого водопостачання при наявності приладу обліку з жовтня по квітень 11,44грн. за 1кв.м., з травня по вересень 9,44грн. за 1кв.м., при відсутності приладу обліку з жовтня по квітень - 39,47грн. з 1 чол./місяць, з травня по вересень - 32,57грн. з 1 чол./місяць, рішенням №584 від 13.08.2008 при наявності приладу обліку з жовтня по квітень 13,69грн. за 1кв.м., з травня по вересень 11,24грн. за 1кв.м., при відсутності приладу обліку з жовтня по квітень - 47,23грн. з 1 чол./місяць, з травня по вересень - 38,78грн. з 1 чол./місяць, рішенням №822 від 26.11.2008 гаряче водопостачання при наявності приладу обліку з жовтня по квітень 14,32грн. за 1кв.м., з травня по вересень 11,87грн. за 1кв.м., при відсутності приладу обліку з жовтня по квітень - 49,40грн. з 1 чол./місяць, з травня по вересень - 40,95грн. з 1 чол./місяць;

- з 01.01.2011 постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1844 від 14.12.2010, тариф на теплову енергію для населення - 224,58грн. за 1 Гкал;

- з 01.07.2014 затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №650 від 06.06.2014, та з 21.11.2014 затверджено постановою Національної комісії у сферах енергетики та комунальних послуг №146 від 31.10.2014, для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 427,83 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 12,94 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість); з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 27,21 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість); за відсутності рушникосушильників - 25,29 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість).

- з 01.05.2015 затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 720,15 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 21,77 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізовного опалення (з ПДВ), з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 42,88 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість); за відсутності рушникосушильників - 39,67 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість).

- з 01.07.2016 по 03.11.2016 затверджено постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 зі змінами згідно постанови НКРЕКП №1101 від 09.06.2016 з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1411,77 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 42,69 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);

- з 04.11.2016 затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 зі змінами згідно постанови НКРЕКП №1782 від 06.10.2016 з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1417 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 51,63 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);

- з 09.07.2017 затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №784 від 15.06.2017 зі змінами згідно постанови НКРЕКП №1171 від 31.03.2015 з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1393,27 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 50,73 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);

- з 31.12.2017 згідно постанови від 28.12.17р. №1536 “Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року № 1171», для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1424,96 грн/Гкал, з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі: паливна складова - 1070,27 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 354,69 грн/Гкал);

для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 67,05 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення, з урахуваням податку на додану вартість (у тому числі: паливна складова - 50,36 грн за 1 кв. м; решта витрат, крім паливної складової - 16,69 грн за 1 кв. м)».

- з 06.10.2018 відповідно до Постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №240 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 31.03.2015 №1171" тариф для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії за 1 Гкал становить 1431,15 грн./Гкал (з ПДВ); тариф для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії становить 67,34 грн. /кв.м. (з ПДВ).

- з 01.01.2019 відповідно до Постанови НКРЕКП від 10.12.2018 №1752"Про встановлення тарифів на послугу з централізованого опалення, що надається населенню КПТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", яке є виконавцем цієї послуги" тариф для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії за 1 Гкал становить 1701,19 грн./Гкал (з ПДВ); тариф для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії становить 80,04 грн./кв.м. (з ПДВ).

- з 25.10.2021 згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії КПТМ “Криворіжтепломережа» з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади" (згідно “Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022рр.») становить 1701,19грн. / Гкал (з ПДВ).

- з 05.11.2021 договірні відносини між КПТМ “Криворіжтепломережа» та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку п.11 ч.1 ст.1, ч.5 ст.13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 року Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

- з 05.11.2021 згідно до п. 11 ст. 1 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.06.2018 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 33,74 грн. (з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ “КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» № 712 від 03.11.2021; та з 01.12.2021 розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 35,19 грн.(з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ “КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» №791 від 30.11.2021.

Статтею 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.

Згідно п. 2 Індивідуального договору від 05.10.2021 він є публічним договором приєднання, та набуває чинності протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Отже, дії які дають підстави вважати про укладання ДРІМ договору (приєднання до публічного договору) є те, що:

- від ДРІМ не поступала до позивача вимога про відмову від отримання послуги з постачання теплової енергії на вказане в позові приміщення;

- вказане в позові приміщення вбудоване в загальну структуру опалення житлових будинків (згідно вказаних відповідних адрес у позові), а отже система опалення спірного приміщення не видокремлена із системи опалення житлових будинків, а навпаки інтегрована в систему опалення житлових будинків.

Фізична не присутність споживача в спірних приміщеннях (їх не використання ним, не здання ним їх в оренду тощо) не може ставитися в залежність від отримання чи не отримання послуги споживачем, а отже не може бути підставою для висновку що, відповідач не користувався послугою, та відмові у позивних вимогах на цій підставі.

Згідно п. 11 Індивідуального договору - обсяг спожитої у будинку Послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі - Методика розподілу).

П. 16 Індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

В п. 30 Індивідуального договору зазначено, що Споживач вносить однією сумою оплату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

В п. 31 Індивідуального договору зазначено - вартістю Послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

Пунктом 32 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п. 34 Індивідуального договору зазначено - що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту Послугу.

Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до:

1. ЗУ “Про житлово-комунальні послуги» №2189-VII від 09.11.2017р.;

2. Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ №830 від 21.08.2019;

3. Постанови КМУ від 21.08.2019р. №808 “Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 №928.

Розмір плати за абонентське обслуговування встановлений:

- з 05.11.2021 по 30.11.2021 наказом №712 КПТМ “Криворіжтепломережа» від 03.11.2021 “Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії - 22,05 грн.

- з 01.12.2021 по теперішній час наказ №791 КПТМ “Криворіжтепломережа» від 30.11.2021 “Про внесення змін до Наказу 712 від 03.112021 “Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії» - 35, 19 грн.

Крім того, Відповідач в порушення ст.9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, оплату за отримані послуги за попередні періоди не проводив, та як наслідок утворилась заборгованість згідно розрахунку за період з 01.11.2008 по 01.05.2024 в розмірі 62 309,89 грн., з них:

- за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 61 567,46 грн. за період з 01.11.2008 по 01.05.2024;

- плата за абонентське обслуговування в розмірі 626,40 грн. за період з 05.11.2021 по 01.05.2024;

- підігрів води в розмірі 116,03 грн. за період з 01.11.2008 по 01.02.2009 згідно розрахунку заборгованості.

У зв'язку з тим, що Криворізька міська рада є власником, а Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради є балансоутримувачем вищезазначеної квартири, позивачем здійснено нарахування за послуги постачання теплової енергії за період з 01.11.2008 по 01.05.2024 у розмірі 61 567,46 грн, за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.05.2024 у розмірі 626,40 грн. та підігрів води за період з 01.11.2008 по 01.02.2009 в розмірі 116,03 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 61 567,46 грн, за абонентське обслуговування у розмірі 626,40 грн та підігрів води в розмірі 116,03 грн, проти чого заперечують відповідачі, що є причиною звернення з позовом до суду.

Предметом доказування є обставини, пов'язані із виконанням відповідачем-1 обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості послуг з теплопостачання квартир, власником яких він є за відсутності договорів на надання житлово-комунальних послуг.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

У статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 5, 7 ст. 21 "Про житлово-комунальні послуги").

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (Постанова втратила чинність з 01.05.2022 на підставі Постанови КМ України № 85 від 02.02.2022).

Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором (п. 37 Правил в редакції Постанови КМ України № 85 від 02.02.2022).

Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг (п. 39 Правил в редакції Постанови КМ України № 85 від 02.02.2022).

Таким чином, незалежно від того, чи укладався між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг, споживачі зобов'язані їх оплатити, а відсутність договору не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц.

Установлено, що між позивачем, який є фактично виконавцем та відповідачем-1, як власником (споживачем), договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався.

Також встановлено, що Криворізька міська рада є власником квартири №72, яка розташована у м. Кривому Розі по вул. Сонячній в будинку №16.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За приписами частини першої ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

При цьому за змістом статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297, ст.1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно є обов'язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (чч. 1,2 ст. 1277 ЦК України).

За приписами частини третьої ст. 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Незважаючи на те, що набуття суб'єктивного права у територіальної громади на відумерлу спадщину пов'язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, для територіальної громади такою самою мірою діятиме принцип, що відумерла спадщина належить територіальній громаді з моменту відкриття спадщини.

Згідно правової позиції Великої палати ВС, яка викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20: "Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України "Спадкове право". Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі" (пункти 83, 84 постанови).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, прийнявши відумерлу спадщину, Криворізька міська рада набула право на квартиру, успадкувавши також права та обов'язки спадкодавця, відповідно має нести тягар утримання майна, що йому належить. При цьому, суд вважає, що зобов'язання зі сплати послуг з постачання теплової енергії у Криворізької міської ради, як споживача, виникло починаючи з часу відкриття спадщини (29.12.2008).

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 цього Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону)

Отже, на споживачів теплової енергії покладено обов'язок своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та вносити плату за постачання теплової енергії.

Фактичне споживання теплової енергії, в тому числі і у разі відсутності договору, а також не вчинення дій з відключення від послуг теплопостачання, здійснюється відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, не звільняє від оплати вартості спожитої теплової енергії, і вважається допущеним господарським правопорушенням у відносинах теплопостачання. Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 910/12510/17, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Споживач не звільняється від оплати послуги з теплопостачання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні і послуга з постачання теплової енергії є обов'язковою до сплати незалежно від проживання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до частин 3, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У частині 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону №1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.

За приписами ч.5 ст.13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановами Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 та №1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

05 жовтня 2021 року, на виконання вимог Закону, КПТМ "Криворіжтепломережа" оприлюднило на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Згідно з п. 1 оприлюдненого КПТМ "Криворіжтепломережа" Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У визначений нормативними актами строк співвласниками вищезазначеного житлового будинку не прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин з надавачем послуг з постачання теплової енергії КПТМ "Криворіжтепломережа".

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (05.10.2021), суд дійшов висновку, що типовий індивідуальний договір між КПТМ "Криворіжтепломережа" та Криворізькою міською радою є укладеним з 05.11.2021 в силу вимог Закону.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

Згідно п. 11 Індивідуального договору - обсяг спожитої у будинку Послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі-Методика розподілу).

Пунктом 16 Індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

В п. 30 Індивідуального договору зазначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

В п. 31 Індивідуального договору зазначено - вартістю Послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному вебсайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

Пунктом 32 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п. 34 Індивідуального договору зазначено - що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту Послугу.

Споживач, в порушення ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ, оплату за отримані послуги не здійснив, та, як наслідок, утворилась заборгованість згідно розрахунку за період з 01.11.2008 по 01.05.2024 в розмірі 62 309,89 грн, з них:

- за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 61 567,46 грн (за період з 01.11.2008 - 01.05.2024);

- плата за абонентське обслуговування в розмірі 626,40 грн (за період з 05.11.2021 - 01.05.2024);

- підігрів води у розмірі 116,03 грн (за період з 01.11.2008 по 01.02.2009).

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково споживачем до суду не надано.

З урахуванням доведення позивачем надання послуги з постачання тепла та за абонентське обслуговування та їх вартість, господарський суд вважає вимогу позивача до Криворізької міської ради такою, що заявлена правомірно.

Щодо застосування позовної давності до спірних відносин слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

До позовних вимог застосовується трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України.

Водночас, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 (чинний з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із змін. і доп.) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги нормативні приписи статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку позовної давності, трирічний строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості, як станом на дату початку в країні карантину, так і на цей час не сплинув.

Відповідно до вимог п.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яким передбачено, що оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

За таких обставин заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Криворізької міської ради заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2008 по 01.05.2024 у розмірі 61 567,46 грн, за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.05.2024 у розмірі 626,40 грн. та підігрів води за період з 01.11.2008 по 01.02.2009 в розмірі 116,03 грн

Щодо вимог до відповідача-2.

Він не є власником квартири заборгованість за надані послуги за якою стягуються. Відповідач-1 не надав доказів передачі прав і обов'язків власника за нею до відповідача-2

Отже в задоволенні вимог до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради слід відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, суму боргу за отриману теплову енергію в повній мірі належить стягнути з відповідача-1, в частині позовних вимог до відповідача-2 слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача-1 у сумі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388; пл. Молодіжна, буд. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50101) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (код ЄДРПОУ 03342184; пров. Цісик Квітки, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000) заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 61 567,46грн, заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 626,40 грн, плата за підігрів води у розмірі 116,03 грн та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 028,00 грн, видати наказ.

В задоволенні позовних вимог до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 31.03.2025.

Суддя В.Г. Бєлік