Справа № 625/256/24 Головуючий І-ї інстанції - Скляренко М.О.
Провадження № 33/818/92/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст.172-7 КУпАП
26 березня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Соснової А.Є.
за участю прокурора Кубаха М.А.
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Клименка О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Коломацького районного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , будучи депутатом Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області та згідно із абз. 15 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14 жовтня 2014 року суб'єктом декларування, а також відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14 жовтня 2014 року суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, усупереч вимогам п.п. 2, 8 ч.1 ст. 46 вказаного Закону 01 травня 2023 року о 13 годині 32 хвилині шляхом заповнення на офіційному сайті НАЗК відповідної форми подав завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічній за 2021 рік, з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування», стосовно об'єктів нерухомості та грошових активів, які відрізняються від достовірних на загальну суму 774 126 гривень 87 копійок, тобто подав недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних, на загальну суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Постановою судді Коломацького районного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 30 600 гривень 00 коп та стягнуто на користь держави суму судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що у нього не було умислу на приховування достовірної інформації про наявне у нього нерухоме майно та грошові активи, а неточності, які були допущені у декларації, стали наслідком помилок, викликаних відсутністю у нього інформації та документів, які частково були втрачені після початку повномасштабного вторгнення рф, а також дружина не надала відомості, що до майна, яке їй належить. Також, не зазначення залишку коштів на рахунку пов'язано з тим, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення банківські рахунки є поточними, а не депозитними та по ним постійно відбувається рух коштів.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Законом України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20 вересня 2023 року, який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, викладено п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» у новій редакції.
Пунктом 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VІІ народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Частиною 3 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що на депутатів місцевих рад поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Депутати місцевих рад зобов'язані щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом.
Відповідно до Витягу з протоколу №1 першої сесії дев'ятого скликання Коломацької селищної ради від 11 листопада 2020 року та протоколу Коломацької селищної територіальної виборчої комісії «Про результати голосування з виборів депутатів Коломацької селищної ради у багатомандатному виборчому окрузі №5» від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 набув повноважень депутата Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області XI скликання (а.с. 19-25).
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи депутатом Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області XI скликанняє особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та відповідно ЗУ «Про запобігання корупції» є суб'єктом декларування та суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Частиною 4 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність суб'єкта декларування за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Завідомо недостовірні відомості - слід розуміти інформацію, що має неправдивий, хибний характер, який суб'єкт декларування усвідомлював або міг усвідомлювати на момент подання декларації (такої, що повністю або частково не відповідає дійсності).
У примітці до ст. 172-6 КУпАП зазначено, що відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом голови НАЗК від 23 липня 2021 року №449/21, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Інформація, що зазначається в декларації, передбачена ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно даних публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, 01 травня 2023 року о 13 годині 32 хвилини (а.с. 34-41).
Відповідно до Обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, затвердженого 04 червня 2024 року заступником Голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 та погодженого Керівником Управління проведення повних перевірок НАЗК Ю. Куліковою (а.с. 128-135), ОСОБА_1 при заповненні та поданні декларації за 2021 рік (виправленої) зазначив такі недостовірні відомості: у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації не зазначив відомостей про земельну ділянку загальною площею 30757 квадратних метрів, кадастровий номер 6323280600:03:000:0056, розташовану за адресою: Різуненківська сільська рада, Коломацький район, Харківська область, вартістю 41830 гривень 00 копійок, яка належить йому на праві власності з 21 квітня 2021 року, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 квітня 2021 року. Також, ОСОБА_1 не зазначив відомостей про земельну ділянку загальною площею 30757 квадратних метрів, кадастровий номер 6323280600:03:000:0055, розташовану за адресою: Різуненківська сільська рада, Коломацький район, Харківська область, вартістю 41830 гривень 00 копійок, яка належить йому на праві власності з 21 квітня 2021 року, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 квітня 2021 року, і таким чином суб'єкт декларування ОСОБА_1 у розділі 3 декларації зазначив відомості, що відрізняються від достовірних, на загальну суму 83660 гривень 00 копійок, чим недотримався вимог п.2 ч.1 ст.46 Закону.
Крім того, у розділі 12 «Грошові активи» декларації ОСОБА_1 не зазначив відомостей про залишок коштів на кінець звітного періоду, розміщених ним на рахунках АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) та АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909), з огляду на що зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 342674 гривні 99 копійок (рахунок UA623052990000026201675174431 - 341674 гривень 99 копійок; рахунок UA883052990262006400924151333 - 1000 гривень 00 копійок) та 16466 гривень 87 копійок (рахунок №262001277503) відповідно, що підтверджується інформацією, наданою банківськими установами (а.с. 79, 93-100, 101-107, 108, 109-112).
Також ОСОБА_1 зазначив недостовірні відомості на суму 331 325 гривень 01 копійка про грошові активи у вигляді готівкових коштів, як відрізняються від активів, які ним отримані із законних джерел і за рахунок яких ОСОБА_1 мав можливість накопичити заощадження у 2021 році.
Отже, суб'єкт декларування ОСОБА_1 у розділі 12 декларації зазначив відомості, що відрізняються від достовірних, на загальну суму 690466 гривень 87 копійок (331 325 гривень 01 копійка + 341674 гривень 99 копійок + 1000 гривень 00 копійок + 16466 гривень 87 копійок = 690466 гривень 87 копійок), чим не дотримався вимог п. 8 ч.1 ст.46 Закону.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 травня 2023 року (на дату подання декларації ОСОБА_1 ) становив 2684 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_1 зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних, на загальну суму 774126 гривень 87 копійок (690466 гривень 87 копійок + 41830 гривень 00 копійок + 41830 гривень 00 копійок = 774126 гривень 87 копійок), що становить розмір від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації за 2021 рік.
Суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-6 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує сам факт подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, однак вказує, що у нього були об'єктивні обставини, що завадили йому внести вірні відомості.
Поважних причин, які б перешкоджали поданню декларації з достовірними відомостями, за вище зазначеними фактами не встановлено.
Враховуючи те, що правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-6 КУпАП, є правопорушенням, яке полягає в поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації, факт подання недостовірних відомостей у декларації утворює в діях ОСОБА_1 об'єктивну сторону правопорушення.
Доводи апелянта про те, що в його діях не було умислу на подачу недостовірних відомостей до декларації та вчинення такого діяння з необережності суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки ОСОБА_1 особисто підписував договори купівлі-продажу земельних ділянок та, як суб'єкт декларування, зобов'язаний був внести достовірні відомості до декларації. Також, у разі втрати договорів ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також, ОСОБА_1 , як власник особового рахунку у банку мав достовірну інформацію про залишок коштів на кінець звітного періоду, розміщених ним на рахунках АТ КБ «ПриватБанк»
Тобто, ОСОБА_1 , маючи можливість володіти повною інформацією, яку необхідно вносити до декларації, та, знаючи про наявність такої інформації, свідомо допустив подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, чим вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що неповне внесення відомостей до декларації зумовлено втратою документів, нервовим станом через воєнні дії на території України, велику завантаженість на роботі, апеляційний суд зазначає, що дані доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, так як останній, будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», є обізнаним щодо обов'язку, порядку, строку подачі щорічної декларації та зобов'язаний вжити всіх заходів для своєчасного подання щорічної декларації та внесення повної та достовірної інформації до декларації.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у разі втрати певних документів у ОСОБА_1 було достатньо часу для підготовки інформації щодо майна, яке підлягає внесенню в декларацію, оскільки декларація за 2021 рік подавалась у 2023 році.
Посилання ОСОБА_1 про відсутність умислу в його діях є безпідставним, оскільки адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст.172-6 КУпАП - є правопорушенням з формальним складом, для констатації наявності якого встановлення суспільно-небезпечних наслідків не вимагається, i суб'єктивна сторона якого може виявлятися як в умисній, так i в необережній формі вини, а зазначені ним обставини не звільняють ОСОБА_1 від обов'язку виконання вимог Закону України стосовно внесення повної та достовірної інформації до щорічної декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування.
Крім того, перед підписанням декларації особистим кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1 , як суб'єкт декларування, здійснює підтвердження ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі. Отже ОСОБА_1 був обізнаний щодо наслідків за подання недостовірних відомостей у декларації, що свідчить про його свідоме неподання достовірних відомостей.
Таким чином, ОСОБА_1 , маючи реальну можливість володіти повною інформацією, яку необхідно вносити до декларації, та, знаючи про наявність такої інформації, допустив подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, чим вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Коломацького районного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик