Постанова
Іменем України
31 березня 2025 року
м. Харків
справа № 953/11659/23
провадження № 22-ц/818/2151/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК 28» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року, постановлену суддею Клесник С.А.,
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК 28» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів (внесків на утримання багатоквартирного будинку).
27.01.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі №953/11659/23 шляхом витребування доказів у керівника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК 28» Ярового О., допиту свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , об'єднання в одне провадження даної позовної заяви зі справою №953/11659/23, залучення до участі у справі як відповідача громадянку ОСОБА_15 , направлення справи до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК 28» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду, виконати вимоги та розпорядження голови Харківського апеляційного суду, оскільки вважає, що у даній справі стороною у справі є суддя Колесник С.А., винести окрему ухвалу відносно відповідача ОСОБА_15 , зобов'язати суд, розглянути заяву та витребувати докази на підставі заяви від 27.01.2025 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2023 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ЦПК України, заявником жодного обґрунтування можливості втрати доказів, утруднення їх збирання та подання у подальшому, не зазначено, тобто заявник помилково ототожнює інститут забезпечення доказів з витребуванням доказів.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Цивільним процесуальним кодексом.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Вказаною статтею врегульовано порядок подання та вирішення клопотань про витребування доказів.
Інститут забезпечення доказів врегульований приписами статей 116-119 ЦПК України.
Частиною 1 ст.116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів повинна бути оформлена відповідно до ст. 117 ЦПК України.
Забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб'єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.
Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об'єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі за №9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, від 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів ОСОБА_1 не навів підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Доводи ОСОБА_1 стосовно направлення справи до апеляційного суду для визначення підсудності, оскільки у якості відповідача ним зазначено суддю Колесник С.А. не заслуговують на увагу, оскільки у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено, отже ОСОБА_15 не є відповідачем у даній справі.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин та правомірно повернув заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. ст.367,374,375,381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - В.Б. Яцина
О.В. Маміна