Справа № 348/2839/24
Провадження № 22-ц/4808/451/25
Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С.
Суддя-доповідач Бойчук
26 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
з участю представника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 19 грудня 2024 року під головуванням судді Солоднікова Р.С. у м. Надвірна,
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Заяву обґрунтовувала тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і на даний час зареєстрована і проживає у будинку батьків за адресою: в АДРЕСА_1 .
Вказала, що 17.11.2006 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у виконавчому комітеті Каміннецької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис за №6. Після одруження змінила дошлюбне прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Однак подружнє життя з ОСОБА_3 не склалося і рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2011 року (справа №2-138/11) шлюб між нами розірвано.
З весни 2013 року вона стала підтримувати дружні стосунки з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем і жителем с.Камінне Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
З травня 2013 року вона та ОСОБА_6 стали проживати в фактичних шлюбних стосунках в належному її батькам будинку за адресою АДРЕСА_1 , однак шлюб в органах державної реєстрації актів цивільного стану не реєстрували. З того часу вони стали проживати однією сім'єю як чоловік і дружина.
З самого початку їхнього проживання у них був спільний бюджет, вони разом вирішували всі сімейні питання і проблеми, піклувалися один про одного та вели спільне господарство.
У неї з ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_7 , яка на даний час є неповнолітньою і проживає разом з нею. При реєстрації народження останньої у виконавчому комітеті Каміннецької сільської ради Надвірнянськог району Івано-Франківської області 14 вересня 2016 року ОСОБА_6 визнав себе батьком і реєстрація народження дитини була проведена у відповідності до ст.126 СК України, про що цього ж дня складено відповідний актовий запис №7.
З початку народження дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 визнавав її своєю дочкою, забирав її разом дитиною з пологового будинку, приймав участь в її хрещенні, піклувався про неї, надавав матеріальну допомогу на її утримання, приймав участь у вихованні. Також останній піклувався про неї, матеріально утримував після народження дитини, у всьому старався їй допомогти.
Їх спільне проживання, як чоловіка і дружини стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов нашого проживання від 24 жовтня 2024 року за №62/117-11/07в, яким встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали в фактичних шлюбних стосунках за адресою: АДРЕСА_1 . Мали спільну дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також мали спільний бюджет та односельчани вважали їх чоловіком і дружиною.
ОСОБА_6 був мобілізований в Збройні Сили України і ІНФОРМАЦІЯ_5 помер в с.Степове Василівського району Запорізької області у віці 40 років. Реєстрація його смерті проведена 02 вересня 2024 року в Департаменті адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м.Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради, про що складено відповідний актовий запис №157 та видано свідоцтво про його смерть.
Встановлення факту проживання однією сім'єю з чоловіком ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, їй необхідно для отримання передбачених законом соціальних пільг.
Просила встановити юридичний факт, а саме, що вона ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали однією сім'ю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в державних органах з травня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Надвірнянського районного суду від 19 грудня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Встановлено юридичний факт, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в державних органах з травня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Вважає, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу підлягає залишенню без розгляду.
ОСОБА_1 зазначає, що вона з ОСОБА_9 є батьками військовослужбовця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув в районі н.п. Степове Запорізької області.
Їхній син ОСОБА_6 за життя у зареєстрованому шлюбі не перебував, завжди проживав разом із ними. Він ніколи не проживав з заявницею, у них є тільки спільна неповнолітня дочка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку він провідував коли перебував у відпустці під час проходження ним військової служби.
Апелянтка зазначає, що на цей час після смерті свого сина вона з ОСОБА_9 як батьки загиблого військовослужбовця також мають намір отримати виплати та допомоги, які передбачені чинним законодавством України.
Вони як непрацездатні батьки пенсійного віку також мають право на соціальні виплати, які згідно чинного законодавства в такому випадку розподіляються на всіх в рівних частинах.
Апелянтка зазначає, що між ними та ОСОБА_2 існує спір про право, а тому така справа не може бути вирішена в порядку окремого провадження. Вважає висновки суду помилковими.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу залишити без розгляду.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представник ОСОБА_1 адвокат Куций О.С. апеляційну скаргу підтримав з мотивів наведених у ній.
ОСОБА_2 та представник Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради в засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрована і проживає АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Івано-Франківської територіальної громади за №2024/011062318 від 13 вересня 2024 року (а.с 3-5).
ОСОБА_2 17 листопада 2006 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у виконавчому комітеті Каміннецької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за №6. Після одруження змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Однак рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2011 року (справа №2-138/11) шлюб між ними розірвано і воно 25.01.2011 набрало законної сили (а.с. 10).
Заявниця ОСОБА_2 вказує, що з весни 2013 року вона підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з травня 2013 року вони стали проживати в фактичних шлюбних стосунках в будинку за адресою АДРЕСА_1 , однак шлюб в органах державної реєстрації актів цивільного стану не реєстрували.
В ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , що повторно видане 17 травня 2023 року Надвірнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 6).
При реєстрації народження дитини у виконавчому комітеті Каміннецької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 14 вересня 2016 року ОСОБА_6 визнав себе батьком і реєстрація народження дитини проведена у відповідності до ст.126 СК України, про що цього ж дня складено відповідний актовий запис №7, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України (а.с. 7).
З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 24 жовтня 2024 року за №62/117-11/07в, складеного старостою Каміннецького старостинського округу Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Андрієм Федорович встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 2013 року проживали в фактичних шлюбних стосунках за адресою: АДРЕСА_1 . Мали спільну дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також мали спільний бюджет та односельчани вважали нас чоловіком і дружиною (а.с. 9).
З фотокарток встановлено, як ОСОБА_6 проводить час разом із дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8. та заявницею ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер в с. Степове Василівського району Запорізької області. Реєстрація його смерті проведена 02 вересня 2024 року в Департаменті адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м.Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради, про що складено відповідний актовий запис №157 та видано свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 2, 7 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження;позовного провадження (загального або спрощеного);окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 12 січня 2022 року у справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156св21) та від 26 січня 2022 року у справі № 568/310/21 (провадження № 61-16757св21).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про цивільне право.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про цивільне право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання, а одним з критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження судова практика визначає саму можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
При зверненні із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, заявниця обґрунтовувала необхідність встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу для отримання передбачених законом соціальних пільг.
По суті доводи поданої до суду заяви ОСОБА_2 зводяться до необхідності встановлення обставин проживання із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тобто, встановлення того факту, що вона є членом сім'ї померлого для подальшої реалізації нею права на отримання соціальних пільг.
Відповідно п.13 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі яких встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 28.05.1993 року № 379 «Про посвідчення членів сім'ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» визначений перелік документів, який подається членом сім'ї військовослужбовця для отримання посвідчення та підтвердження статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Із положень статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 12 указаного Порядку одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в особистому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат особам, визначеним абзацом другим пункту 8 цього Порядку. У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках (пункт 13 цього Порядку).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 686/11198/22.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
ОСОБА_1 , як матір ОСОБА_6 заперечує та не визнає факт проживання свого сина однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , оскільки визначення такого факту перешкоджає їй у реалізації свого права на належні виплати та пільги після смерті свого сина як військовослужбовця. Отже, обставини спільного проживання ОСОБА_6 та заявниці підлягають доказуванню саме під час розгляду справи в порядку позовного провадження на підставі наданих сторонами доказів, з дотриманням принципу змагальності. Відповідачами у справі мають бути особа, яка заперечують проти встановлення такого факту. Наявний між учасниками спір про право є окремим предметом доказування та має здійснюватися шляхом подання до суду відповідного позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно ч. 5 ст. 12 ЦПК України на суд, як державний орган, покладено обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснити у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Сукупність вказаних обставин, зазначених заявницею в заяві про встановлення юридичного факту, свідчить про можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. За наявності спору про право встановлення юридичного факт повинно вирішуватися не в порядку окремого провадження, а в позовному провадженні.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що встановлення факту, про що просила заявниця, пов'язано з наступним вирішенням спору про право цивільне. Тобто наявність такого спору визначається самою можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
Крім того, колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За встановлених обставин, враховуючи, що з матеріалів справи вбачається спір про право, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення заяви в порядку окремого провадження, хоча повинен був відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України відмовити у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, колегія приходить до переконання, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права і дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в порядку окремого провадження. З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції слід скасувати і залишити заяву ОСОБА_2 без розгляду, роз'яснивши заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 908,40 грн судового збору (а.с. 60). Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу та скасовує рішення суду із залишенням заяви ОСОБА_2 без розгляду, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених учасниками справи, пропорційно задоволеним вимогам, а саме, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,40 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись ч. 6 ст. 294, ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 19 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу залишити без розгляду. Роз'яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 908 (дев'ятсот вісім) грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 01 квітня 2025 року
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин