Справа № 195/340/25
Провадження № 3/195/193/25
18.03.2025 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Колодіна Л.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Настасівка, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючої,
за ч. 2 ст. 184 КУпАП,
01 березня 2025 року о 12 годині 30 хвилин громадянка ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно догляду за своїм малолітнім сином - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме перебувала з ознаками алкогольного сп'яніння, в будинку брудно та різкий запах алкоголю і тютюну, чим вчинила повторно протягом року правопорушення, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 184 КУпАП.
На розгляд адміністративного матеріал громадянка ОСОБА_1 не з'явилася, будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується її підписом у протоколі про адміністративне правопорушення, про поважні причини своєї неявки суд не повідомила.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25 січня 2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності громадянки ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях громадянки ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КпАП України, за кваліфікуючою ознакою ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинено повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України:
1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
При винесенні постанови в справі суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд, розглянувши адміністративний матеріал, дослідивши докази по справі, дійшов висновку про те, що винність громадянки ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП в повному обсязі доведена дослідженими судом доказами по справі, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №645573 від 01.03.2025;
-копією паспорту громадянки ОСОБА_1 ;
-довідкою інспектора СЮП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Євгена Магди, згідно бази ІП «НПУ» громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 01.03.2025 року на протязі року до адміністративної відповідальності притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн.;
-письмовими поясненнями громадянки ОСОБА_1 ;
-рапортом інспектора ЮП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Євгена Магди від 01.03.2025 року;
-фото таблицею умов проживання в будинку громадянки ОСОБА_1 .
Згідно письмових пояснень громадянки ОСОБА_1 , 01.03.2025 року вона перебувала вдома цілий день, оскільки на теперішній час хворіє та за часту лежить в ліжку, приблизно о 12:30 годині вона попросила свого знайомого принести їй алкогольні напої та закуску, які вона в подальшому вживала, в будинку не прибирала, було брудно. В подальшому зобов'язується не допускати подібних правопорушень.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Так, згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень? постановою? Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 року? громадянка ОСОБА_1 ,? ІНФОРМАЦІЯ_3 ,?була? притягнута до?адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.
Таким чином, будь-яких підстав для обґрунтованого сумніву у належності та допустимості наявних у справі доказів під час розгляду справи - судом не встановлено. Вищевказані документи є належними та допустимими доказами щодо встановлення вини громадянки ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Обставин, що обтяжують відповідальність громадянки ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують відповідальність громадянки ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на громадянку ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушниці, а також створення антисанітарних умов проживання малолітньої дитини у будинку, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції вказаної статті, у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605 грн. 60 коп., які підлягають стягненню з правопорушника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.40-1,184, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд-
визнати громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Накласти на громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 /одна тисяча сімсот/ гривень 00 копійок в дохід держави
Реквізити для сплати штрафу: отримувач - ГУК у Дн-кiй обл/Дн-ка об/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA028999980314030542000004503, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику копії постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу в 15-денний термін з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Л. В. Колодіна