Справа № 201/10349/24
Провадження № 2/201/1673/2025
25 березня 2025 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,
з секретарем судового засідання Максимовою О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради», про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани,-
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради в якому просила суд:
- Визнати наказ Комунального вищого навчального закладу «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради» № 45 від 22.05.2024 року «Про оголошення догани», яким було оголошено ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани - неправомірним та скасувати його;
- стягнути судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з 2011 року вона працює на посаді концертмейстера в Комунальному вищому навчальному закладі «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради.
23 травня 2024 року позивачка була ознайомлена з Наказом № 45 від 22.05.2024 року «Про оголошення догани» яким їй було оголошено догану. З даним наказом вона не згодна та вважає його протиправним.
Оскаржуваний наказ не містить обґрунтування за які саме факти було винесено догану, відсутні дати вчинення конкретних проступків, час та посилання на пункти посадової інструкції, що були нею порушені в той чи інший день.
Відповідач у оскаржуваному наказі стверджує, що догана винесена за грубі порушення посадової інструкції та вимог професійного комплексу концертмейстера, агресивне реагування на професійні зауваження колег та повне їх ігнорування. Тобто на думку Відповідача вона порушила всі пункти Посадової інструкцію концертмейстера.
Натомість Розділ І Посадової інструкції концертмейстера це «Загальні положення» тому вона жодним чином не могла порушити весь Розділ І Посадової інструкції, який містить кваліфікаційні вимоги щодо посад, виконання наказів і розпоряджень, проходження медичних оглядів тощо. Тому дисциплінарне стягнення не може виноситися за пункти загальних положень інструкції. Вважає, що і решту пунктів Посадової інструкції вона не порушувала.
Висновки викладені в доповідних, які стати підставою для прийняття оскаржуваного наказу є необґрунтованими та досить суб'єктивними, вони мають багато помилкових суджень, це бездоказові твердження, без врахування специфіки музичного виконання творів, гри в ансамблі тощо.
Доповідна викладача ОСОБА_2 від 03.05.2024 року не містить жодної інформації про дату та час, коли вона була на прослуховуванні програми студентів у супроводі концертмейстера ОСОБА_1 , висновки у даній доповідній про те, що позивачка не дивиться на соліста, при грі, грає не ставлячи перед собою художньо-стилістичних, жанрових задач, грає однаково є досить суб'єктивними, а тому дана доповідна не могла стати належною підставою для прийняття дисциплінарного стягнення.
Позивачка вважає, що питання перевірки професійної кваліфікації педагогічного працівника встановлюється лише атестаційною комісією відповідно до вимог Положення про атестацію педагогічних працівників закладів (установ) освіти сфери культури Наказ Міністерства культури України від 12 липня 2018 року № 628, а тому Відповідач не мав права приймати дисциплінарне стягнення щодо професійної кваліфікації працівника без проведення позачергової атестації (а.с.1-6).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.08.2024 указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщева С.С. ( а.с.59-60).
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження та згідно ч.5 ст.279 ЦПК України без повідомлення сторін (а.с.61-62).
На адресу відповідача тричі було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими до неї документами. Натомість від представника відповідача відзив на позовну заяву не надходив (а.с.63-67).
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2025 суд перейшов до розгляду цивільної справи № 201/10349/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради про визнання неправомірним та скасування наказу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та було призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 20.02.2025, про що сторони були належним чином повідомлені (а.с.68-70).
Відповідач був належним чином проінформований про судові засідання по справі призначені на 20.02.2025 та 25.03.2025, натомість на судові засідання представник відповідача не з'явився, жодних заяв і клопотань не надавав.
25.03.2025 позивачка надала до суду заяву про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, та це підтверджується наданими доказами, що позивачка перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
Наказом № 45 від 22.05.2024 року Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_1 оголошено догану невиконання посадової інструкції та вимог до професійного комплексу концертмейстера, з яким ОСОБА_1 під розпис ознайомилася 23 травня 2024 року. Даний наказ позивачка вважає незаконним та винесеним в порушення норм КЗпП України.
25 серпня 2022 року ОСОБА_1 під розпис ознайомилася з посадовою інструкцією.
03 травня 2024 року з доповідною запискою на ім'я ректора стосовно дій концертмейстера ОСОБА_1 звернулася голова ЦК «Загальне фортепіано» Жукова О.М. з підписами викладачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка доповіла про заяву студентки ОСОБА_7 від 24 квітня 2024 року.
06 травня 2024 року з доповідною запискою на дії ОСОБА_1 звернувся викладач ОСОБА_8 .
15 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім'я ректора про вчинення стосовно неї мобінгу.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно до п. 26 частини І ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ХАРТІЇ (ратифіковано Законом України № 137-V від 14.09.2006) усі працівники мають право на гідне ставлення до них на роботі.
Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У відповідності до норми статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП України).
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення (частина перша статті 147 КЗпП України).
Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об'єктивну та суб'єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).
При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Згідно до положень частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен затребувати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Разом з тим саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
Саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2024 року у справі № 607/9072/22 виклав висновок про те, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни».
У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №461/8132/17 також сформульовано висновок щодо застосування норм права, з якого вбачається, що у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість.
Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
В наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.
Судом під час розгляду справи встановлено, що роботодавець не виконав обов'язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Зі змісту оскаржуваного наказу яким було оголошено догану позивачу вбачається, що підставою накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 було порушення останньою своїх професійних обов'язків як концертмейстера під час освітнього процесу без конкретизації періоду, а саме грубе порушення посадової інструкції та вимог до професійного комплексу концертмейстера.
В даному випадку, відповідачем, в порушення вимог діючого законодавства не зазначено в чому саме полягає порушення трудової дисципліни позивачем, лише зазначено за невиконання посадової інструкції концертмейстера та професійного комплексу концертмейстера. Проте розділ 1 посадової інструкції концертмейстера це «Загальні положення», який містить кваліфікаційні вимог щодо посад, виконання наказів та розпоряджень, проходження медичних оглядів. Розділ 11 містить завдання та обов'язки, які на думку відповідача позивач всі й порушила.
Окрім того відповідачем зазначено про порушення позивачем в повному обсязі і вимог до професійного комплексу концертмейстера.
Проте відповідачем не надано жодних доказів про порушення позивачкою всіх пунктів вимог до професійного комплексу концертмейстера.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про освіту» атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників. Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п'ять років, крім випадків, передбачених законодавством. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються або підтверджуються кваліфікаційні категорії, присвоюються педагогічні звання. Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством. Положення про атестацію педагогічних працівників затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Отже питання перевірки професійної кваліфікації педагогічного працівника встановлюється лише атестаційною комісією відповідно до вимог Положення про атестацію педагогічних працівників закладів ( установ) освіти сфери культури Наказ Міністерства культури України від 12 липня 2018 року № 628 .
Відповідно до п. 2 Положення атестація педагогічних працівників закладів освіти сфери культури - система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності. Атестація є складовою забезпечення якості культурно-мистецької освіти та її методичного забезпечення.
Пунктами 3,5, 10 Положення передбачено, що атестація може бути черговою або позачерговою.
Підставою для позачергової атестації є ініціатива керівника закладу - у разі виявлення в результаті моніторингу якості освіти зниження педагогічним працівником якості педагогічної або методичної роботи.
За результатами атестації визначається відповідність (невідповідність) педагогічного працівника займаній посаді.
Проте відповідач не врахував, що оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників, у тому числі у випадку зниження педагогічним працівником якості педагогічної або методичної роботи здійснюється згідно до вимог Положення про атестацію педагогічних працівників закладів ( установ) освіти сфери культури.
Оскаржуваний наказ не містить обґрунтування за які саме факти було винесено догану, відсутні дати вчинення конкретних проступків, час та посилання на пункти посадової інструкції, що були нею порушені в той чи інший день.
Таким чином, оспорюваний позивачем наказ про оголошення догани, винесений відповідачем на підставі не підтвердженого належними доказами, у наказі про оголошення догани відсутні посилання на конкретні частини, пункти, статті нормативно-правових актів (законів, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, тощо), які були порушені працівником, без визначення наявності чи відсутності ступеня тяжкості вчиненого, наявності чи відсутності заподіяної діями чи бездіяльністю працівника шкоди, без визначення усіх обставин події, яка була кваліфікована керівником саме як дисциплінарний проступок.
За таких умов, враховуючи, що відповідачем не доведено неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, не доведено елементів складу дисциплінарного проступку, керуючись принципом презумпції невинуватості, який діє в трудовому праві, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість, а при відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність підстави для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани, а тому позов підлягає задоволенню.
Крім того, позивачкою у даній справі також звернуто увагу суду на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 30 червня 2021 року у справі № 206/2141/21 про скасування наказу КВНЗ "Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки" ДОР" від 20.04.2021 № 22-к «Про особовий склад» яким було оголошено ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с. 50-52); рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року у справі № 201/5940/21 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди (а.с. 53-54), та рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року у справі № 201/10380/22 про поновлення ОСОБА_1 на роботі у Комунальному вищому навчальному закладі «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» на посаді концертмейстера (а.с. 55-58).
З приводу зазначених судових рішень, суд зазначає, що при розгляді даної справи він не зв'язаний висновками судів, викладених у них, та ці судові рішення не мають для даної справи преюдиційного значення. Проте суд вважає за потрібне відзначити, що їх аналіз, разом із аналізом обставин у справі, що розглядається, дає підстави для висновку про те, що у діяльності керівництва Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» ДОР» простежується тенденція до застосування відносно позивачки ОСОБА_1 управлінських рішень, які неодноразово оскаржені в суді та визнані протиправними, та такі обставини можуть свідчити про наявність особистісного конфлікту між сторонами.
Доходячи до викладених висновків, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211.20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. 5 ст.279, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради», про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради» № 45 від 22 травня 2024 року «Про оголошення догани», яким було оголошено ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Стягнути з Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ: 02214515, 49044, м. Дніпро, вул. Ливарна, 10) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев