Справа №201/2388/25
Провадження № 1-кп/201/773/2025
25 березня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046650000282 від 04.07.2023 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, утриманців не має, не працює, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
1.Обставини, які встановлені судом
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку та отримував пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка нараховувалась на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК». ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер на тимчасово окупованій Донецької області.
На підставі положень статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії припиняється у зв'язку зі смертю пенсіонера та виплачується по місяць його смерті. Однак, через ненадходження інформації про смерть особи на тимчасово окупованій території Донецької області до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, нарахування та виплати пенсії не було призупинено, у зв'язку з чим ГУ ПФУ в Дніпропетровській області продовжували виплачувати пенсійне забезпечення у період з 01.08.2022 по 30.04.2023 в повному обсязі на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» на ім'я ОСОБА_5 .
Після чого, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 14.07.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був раніше знайомий з ОСОБА_5 , з дозволу останнього, отримав доступ до рахунку НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» на ім'я ОСОБА_5 .
У липні 2022 року у невстановленому місці та у невстановлені дату та час, але не раніше 14.07.2022 ОСОБА_3 стало достовірно відомо про смерть ОСОБА_5 в результаті чого, у ОСОБА_3 виник єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме заволодіння грошовими коштами ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, що були нараховані у період з 01.08.2022 по 30.04.2023, як пенсійне забезпечення на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» на ім'я ОСОБА_5 .
Так, ОСОБА_3 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме грошовими коштами ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, що були нараховані у період з 01.08.2022 по 30.04.2023, як пенсійне забезпечення, яке було нараховане на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» на ім'я ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним, що останній помер на тимчасово окупованій території та про те, що на рахунок померлого кожного місяця нараховуються пенсійні виплати, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , маючи на меті заволодіння грошовими коштами ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, шляхом обману, що виразилось у неповідомленні у встановленому законом порядку ГУ ПФУ у Дніпропетровській області про факт смерті пенсіонера, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи платіжний інструмент, а саме доступ до рахунку через мобільний додаток, шляхом вводу до автоматизованої системи персонального ідентифікаційного коду, здійснив авторизацію від імені померлого ОСОБА_5 , після чого з рахунку НОМЕР_1 , відкритого у АТ «ОЩАДБАНК» на ім'я ОСОБА_5 , здійснював перерахування грошових коштів: 20.08.2022 у сумі 14 750,00 грн.; 20.09.2022 у сумі 14 750,00 грн.; 26.10.2022 у сумі14 754, 00 грн.; 28.11.2022 у сумі 14 741, 00грн.; 24.12.2022 у сумі 14 755, 00 грн., 01.02.2023 у сумі 14 741,00 грн.; 28.02.2023 у сумі 14 748, 00грн., 01.04.2023 у сумі 16 249, 00грн., тобто всього на загальну суму 119 488,00 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями спричинив матеріальний збиток Головному управлінню ПФУ у Дніпропетровській області на загальну 119 488, 00 грн.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
2.Позиція обвинуваченого
Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати, цивільний позов визнав.
3.Позиція представника потерпілого
Представник потерпілого ГУ ПФ в Дніпропетровській області надав до суду заяву, в якій просив розглянути кримінальне провадження без його участі, покарання призначити на розсуд суду.
4. Докази, які досліджені в судовому засіданні
Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечував.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.
Сторонам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого та документи, які підтверджують процесуальні витрати.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, повністю та об'єктивно доведена.
Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, вірно.
6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання", за якими суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Крім того, суд враховує положення ст. 9 Конституції України, ч. 2 ст. 8 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди при розгляді справ зобов'язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.
Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України, віднесено законом до категорії кримінального проступку.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття.
Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому при судовому розгляді справи не встановлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд також враховує особу обвинуваченого, а також те, що він неодружений, не працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, шкоду не відшкодував.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, на думку суду, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді громадських робіт.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
7.Вирішення цивільного позову
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подав цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в сумі 119531,60 грн. Указаний позов обвинувачений ОСОБА_3 визнав.
Вирішуючи цивільний позов суд виходить із наступного.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого до початку судового розгляду.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що умисними діями ОСОБА_3 Головному Управлінню ПФУ в Дніпропетровській області завдано збитків в сумі 119488,00 грн, тому саме ця сумма підлягає стягненню з обвинуваченого.
8.Вирішення питання про долю речових доказів
Судом вирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду.
9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не застосовувався, клопотань про його застосування не надходило, враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, суд не вбачає підстав для його застосування.
У кримінальному провадженні процесуальних витрат на проведення експертиз немає.
Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
Цивільний позов ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріальну шкоду в розмірі 119488,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Речові докази:
- оптичний диск з інформацією по картковому рахунку - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.п. 31).
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Роз'яснити засудженому, що за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт передбачена кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Суддя ОСОБА_1