Справа № 183/10908/24
Провадження № 2/201/1448/2025
(заочне)
19 березня 2025 року місто Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сідельника Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за підсудністю з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 08 грудня 2016 року та приєднався до умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.
На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 75 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку.
Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно довідки про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 08/21, тип - Універсальна.
В процесі користування рахунком 02 вересня 2021 року відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої отримав додаткову кредитну картку за номером - НОМЕР_2 , строк дії - 12/24, тип - Універсальна.
Починаючи з 02 вересня 2021 року відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а саме згідно п.1.3. у розмірі 42%.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
Відповідач зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Між тим, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 29 вересня 2024 року має заборгованість у сумі 63 041,12 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати.
Ухвалою судді від 20 січня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено її до судового розгляду (а.с. 123).
Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.125).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час повідомлений належним чином, причин не явки суду не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08 грудня 2016 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н (а.с. 41).
02 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, чим погоджено суттєві умови користування кредитом (а.с.44-54).
Цього ж дня, 02 вересня 2021 року, ОСОБА_1 підписав власноручно паспорт споживного кредиту (а.с.55-59).
З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти та частково сплачував кредит у певні періоди (а.с. 23-40).
Згідно довідки від 02 жовтня 2024 року, долученої позивачем до позовної заяви, кредитний ліміт на картці відповідача змінювався, з 18000 грн. до 75000 грн. (а.с.43).
Відповідач отримав кредитні кошти, однак не своєчасно та не у повному обсязі сплачував заборгованість.
Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 29 вересня 2024 року розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 63 041,12 грн., які є тілом кредиту.
На підтвердження своїх позовних вимог Банк надав розрахунок заборгованості за договором № б/н від 08 грудня 2016 року, згідно якого, у зв'язку із несвоєчасним погашенням позики станом на 29 вересня 2024 утворилася заборгованість у розмірі 63 041,12 грн., які є тілом кредиту (а.с. 14-22).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно із ч. 3 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний та погодився із умовами надання банківських послуг, зокрема, це підтверджується тим, що боржник користувався наданими банком коштами.
Відповідно до ч. 2 ст. 648 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Встановлено, що відповідач зобов'язання щодо повернення суми кредиту не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 29 вересня 2024 року складає суму у розмірі 63 041,12 грн., яка складається з тіла кредиту.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а обов'язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оскільки ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у сумі 63 041,12 грн., яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суд дійшов висновку про її стягнення на користь банку.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції від 15 жовтня 2024 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 грн., які, з урахуванням задоволення позову, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст. 202, 207, 525, 625, 1046, 1047, 1049, 1054 ЦК України, ст. 13, 76-78, 141, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 грудня 2016 року станом на 29 вересня 2024 року у розмірі 63 041,12 грн. (тіло кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» у рахунок повернення судових витрат судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О.Куць