Справа № 201/2619/25
Провадження № 1-кп/201/784/2025
25 березня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042130000287 від 22.12.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей не має, неодруженого, працюючого неофіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
22.12.2024 року близько о 16:45 год. ОСОБА_3 перебував за адресою АДРЕСА_1 , коли почув, що до приміщення вказаної квартири голосно стукає сусід ОСОБА_6 , з яким в ОСОБА_3 наявні довготриваючі неприязні відносини. Так, з метою недопущення ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 направився до вхідних дверей, при цьому з метою відлякування ОСОБА_6 взявши із собою сладаний ніж моделі «G626-BS» виготовлений промисловим способом під торгівельною маркою «Ganzo», який тримав в руці. В подальшому, після того як вхідні двері відчинила ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_6 забіг до квартири та натрапив своїм тілом на ніж, котрий тримав в своїй правій руці ОСОБА_3 , який не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, хоча повинен був і міг їх передбачити, враховуючи наявність у нього в руці ножа, і як висновок з цього - високу вірогідність спричинення особі тілесних ушкоджень. Внаслідок чого ОСОБА_6 отримав тілесне ушкодження у вигляді проникаючого сліпого колото-різаного поранення черева з ушкодженням очеревини, печінки та малого сальнику, крововиливу в черевну порожнину та в просвіток жовчно-вивідних шляхів, яке за своїм характером має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Після чого, ОСОБА_3 , який все ще тримав в правій руці ніж, та ОСОБА_6 зчепилися руками, охопивши один одного за плечі, та почали штовхатися, під час чого ОСОБА_3 наніс потерпілому невстановлену досудовим розслідуванням кількість ударів, однак не менше 3-х, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді трьох різаних ран на спині, по навколохребтовій лінії ліворуч, на задній поверхні в проекції лівого плечевого суглобу та на задній поверхні лівого зап'ястку; трьох синців на правій бічній поверхні черева та на передній поверхні лівого плеча, які за своїм характером мають ознаки легких тілесних ушкоджень як такі, що не супроводжувались розладом здоров'я.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_6 22.12.2024 було госпіталізовано до КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР, де останній помер від отриманих травм 27.12.2024 о 05:20 год.
Дії ОСОБА_3 , які виразились у вбивстві, вчиненому через необережність, кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України.
25.03.2025 року між прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 , у виді позбавлення волі на строк чотири роки із застосуванням положень ст. 75 КК України, які полягають у звільненні ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
У судовому засіданні:
-потерпіла ОСОБА_8 через прокурора надала заяву, в якій повідомила про надання прокурору згоди на укладання ним угоди про визнання винуватості;
-прокурор підтримав укладену з обвинуваченим ОСОБА_3 угоду щодо визнання винуватості і просив її затвердити.
-обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування, не оспорював. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно та призначити узгоджене покарання.
-Захисник ОСОБА_5 зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, після роз'яснення сторонам частини 4 ст. 474 КПК України та на виконання вимог частин 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п.1); особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами (п.2); особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (п.3).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, передбачає можливість укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, враховуючи що кримінальне правопорушення відноситься до нетяжкого злочину, надання потерпілою письмової згоди прокурору на укладення ними угоди може бути підставою для укладання угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.
Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином судом встановлено, що угода, укладена між прокурором та обвинуваченим за участю захисника, проти укладання якої потерпіла не заперечує, відповідає вимогам КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України кваліфіковано правильно.
Обвинувачений свою провину визнав повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Потерпіла надала письмову згоду на укладання угоди. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди щодо обмежень в частині оскарження вироку.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
Тому суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості із призначенням ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання.
Цивільний позов не заявлений.
Питання щодо процесуальних витрат слід вирішити відповідно до ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373, 374, 472-476 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25.03.2025 року між прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
ОСОБА_3 звільнити на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 5173,35 грн (т. 1 а.п. 63, 75).
Роз'яснити ОСОБА_3 , що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Роз'яснити, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
Запобіжний захід не застосовувався.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази:
- Ніж складний, який переданий на відповідальне зберігання до ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією № 2342 - знищити, скасувавши арешт, накладений на нього ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2024 по справі № 201/16477/24 (т. 1 а.п. 21, 26-27, 82);
- оптичні диски залишити в кримінальному провадженні (т. 1 а.п. 51, 147).
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.
Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1