Справа № 201/8868/24
Провадження № 1-кп/201/497/2025
24 березня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024042020000064 від 19.07.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, не одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше багаторазово судимого, востаннє:
- 02.02.2024 Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ст.185 ч.4, 357 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки;
- 04.02.2025 Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ст.125 ч.1, 185 ч.4, 357 ч.1, 70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
1.Обставини, які встановлені судом
24.02.2022 указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено, останній раз - Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024, строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року продовжено строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.
Законом України № 2117-х «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» вiд 03.03.2022 внесено зміни до Кримінального Кодексу України, зокрема частину четверту статті 185 після слів «у великих розмірах» доповнена словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану».
Так, в період дії воєнного стану, 07 липня 2024 року, у невстановлений час, але не пізніше 13 години 20 хвилин, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
07 липня 2024 року приблизно о 13 годин 20 хвилин ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пр. Науки, буд. 8А біля ТЦ «Нагорний», побачив потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів на лавці та в лівій кишені шортів останнього
ОСОБА_3 побачив мобільний телефон марки «Tecno» color: Uyuni blue, 64+3 ГБ, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , належний потерпілому ОСОБА_5 , який визначив об'єктом свого злочинного посягання.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, користуючись відсутністю поруч інших осіб, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, попрохав потерпілого ОСОБА_5 відчинити газонний кран з водою, чим відволік увагу останнього та передбачаючи спричинення майнової шкоди потерпілому, бажаючи її настання, користуючись відсутністю уваги потерпілого
ОСОБА_5 взяв лівою рукою мобільний телефон марки «Tecno» color: Uyuni blue, 64+3 ГБ, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , поклавши до своєї задньої кишені шортів, в які був вдягнений, та після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення із викраденим майном та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними корисливими діями, ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 шкоду на загальну суму 3032 грн 58 коп.
Умисні дії, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
2.Позиція обвинуваченого
Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочину повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
3.Позиція потерпілого
Потерпілий ОСОБА_5 надав до суду заяву, в якій просив розглянути кримінальне провадження без його участі, покарання призначити на думку прокурора.
4. Докази, які досліджені судом
Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечував.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.
Сторонам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого та документи, які підтверджують процесуальні витрати.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю та об'єктивно доведена.
Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вірно.
6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
Загальні положення
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудним у розумінні ст. 19 КК України.
При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд не може прийняти щире каяття за обставину, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченому, виходячи з наступного.
За усталеною практикою Верховного Суду щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Проте, крім визнання негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намагання обвинуваченого відшкодувати завдані злочином збитки і бажання виправити наслідки вчиненого судом не встановлено.
Крім того, як встановлено судом, ОСОБА_3 багаторазово засуджений за злочини проти власності, що свідчить саме про стійку направленість його умислу на вчинення корисливих злочинів, схильність до злочинної діяльності, вперте небажання ставати на шлях виправлення, бути корисним для суспільства.
Тому обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, не встановлено.
Обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, суд відносить рецидив.
Призначення покарання
Призначаючи покарання суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесено до категорії тяжкого злочину.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров'я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси.
Встановлені судом обставини даного кримінального провадження свідчать про наявність у ОСОБА_3 стійкої направленості умислу на вчинення корисливих злочинів і небажання ставати на шлях виправлення, бути корисним для суспільства, а тому призначення більш м'якого покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, - не буде відповідати меті покарання, буде суперечити вимогам ст. 65 КК України і не сприяти вихованню ОСОБА_3 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо.
Тому відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.
Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України
Судом встановлено, що злочин у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 вчинив до ухвалення вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2025 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до ухвалення попереднього вироку.
Виходячи з приписів кримінального закону, правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов'язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
За таких обставин у цьому кримінальному провадженні суд спочатку призначає обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, потім остаточно призначає покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
7.Вирішення цивільного позову
У даному кримінальному провадженні потерпілим до обвинуваченого цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, не пред'явлено.
8.Вирішення питання про долю речових доказів
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.
9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, до ОСОБА_3 не застосовувався. Разом з цим судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2025 року строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислюється з 11.07.2024 року.
Тому строк відбування покарання слід рахувати з дати винесення цього вироку, зарахувавши йому строк відбутого ним покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2025 року.
У кримінальному провадженні є процесуальні витрати в розмірі 378,64 грн, у зв'язку із проведенням судової експертизи, які слід стягнути із обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2025 року більш суворим, призначеного даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання обраховувати з дати винесення цього вироку.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання за даним вироком фактично відбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_6 витрати на проведення судової експертизи в сумі 378,64 грн (т. 1 а.п. 26).
Запобіжний захід не застосовувався.
Цивільний позов не пред'явлений.
Речові докази:
- копію товарного чеку та коробки від телефону марки «Tecno» - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.п. 15, 16);
- диск DVD-R з відеозаписом з камер відеонагляду - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.п. 42);
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1