Справа № 209/7691/24
Провадження № 2-с/209/202/25
про скасування судового наказу
01 квітня 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Левицька Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №209/7691/24 від 20 листопада 2024 року, -
20 листопада 2025 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було винесено судовий наказ за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Кам'янська теплопостачальна компанія" про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за послуги централізованого опалення у розмірі 20128 (двадцять тисяч сто двадцять вісім) гривень 30 копійок. та суму сплаченого заявником судового збору в розмірі 242 (двісті сорок дві) гривні 24 копійок.
31 березня 2025 року до суду надійшла заява боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу. Зазначає, що судовий наказ у спосіб, встановлений законом не отримувала, а про такий дізналась випадково, під час використання додатку "ДІЯ". Судовий наказ та копії матеріалів отримала в канцелярії суду 18.03.2025, про що свідчить розписка в матеріалах справи. Боржник заперечує проти заяви про видачу судового наказу, вважає заявлені стягувачем вимоги не обгрунтованими та спірними, тому просить винесений наказ скасувати. Також просить суд стягнути з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Кам'янська теплопостачальна компанія" на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір та витрати на професійну правову допомогу в сумі 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Враховуючи зазначені в заяві доводи ОСОБА_1 щодо отримання судового наказу, суд приходить до висновку, що строки звернення із заявою про скасування судового наказу, боржником не порушені.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. 444 цього Кодексу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що між сторонами наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, отже, судовий наказ про стягнення заборгованості підлягає скасуванню, що в свою чергу дасть можливість боржникам більш повно реалізувати свої права як відповідачів в позовному провадженні.
Що стосується вимог про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
За змістом положень статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Кам'янська теплопостачальна компанія" звернувся до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Із зазначених процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин третьої та восьмої статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин першої та другої статті 141 ЦПК України.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. В той же час саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування судових витрат.
У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід також відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред'явлення ним позову до боржника.
При цьому, з огляду на приписи частини другої статті 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Як зазначено судом вище, відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Отже, законодавцем визначені процесуальні дії суду, які можуть мати місце разом зі скасуванням судового наказу - поворот виконання судового наказу. При цьому, питання стягнення судових витрат судом не вирішується.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями частини другої статті 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.
При цьому боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.
Керуючись 19, 42, 137, 141, 160, 170, 171 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 209/7691/24 від 20 листопада 2024 року - задовольнити частково.
Судовий наказ Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2024 року у справі № 209/7991/24, провадження № 2-н/209/4787/24 виданий за заявоюКомунального підприємства Кам'янської міської ради "Кам'янська теплопостачальна компанія" про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за послуги централізованого опалення у розмірі 20128 (двадцять тисяч сто двадцять вісім) гривень 30 копійок. та суму сплаченого заявником судового збору в розмірі 242 (двісті сорок дві) гривні 24 копійок - скасувати.
У стягненні з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Кам'янська теплопостачальна компанія" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. та судового збору в розмірі 151,40 грн. відмовити.
Роз'яснити Комунальному підприємству Кам'янської міської ради "Кам'янська теплопостачальна компанія" його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА