Рішення від 24.03.2025 по справі 210/2007/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2007/23

Провадження № 2/210/38/25

РІШЕННЯ

іменем України

24 березня 2025 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої-судді: Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання: Кучевасової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за уточненим позовом адвоката Гаркавого Микити Сергійовича, який діє від імені та інтересів ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в подальшому уточнивши позовні вимоги, зазначив наступне.

Позивач, має в особистому користуванні автомобіль «Volkswagen CC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого 15.01.2021 ТСЦ 1243.

27 січня 2023 року о 14 годині 15 хвилини в Металургійному районі, м. Кривий Ріг на перехресті вул. Героїв АТО та вул. Олександра Васякіна водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «KIA SPORTAGE» реєстраційний номер НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно не відреагував на її зміну, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу», не надав перевагу у русі транспортному засобу «VOLKSWAGEN СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що рухався по головній дорозі, а саме по вул. Героїв АТО, позначений дорожнім знаком 2.3 «головна дорога», на нерегульованому перехресті. чим спричинив зіткнення з даним автомобілем. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків.

Постановою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. від 22 лютого 2023 року, водія ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної до адміністративної відповідальності, шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп. на користь держави, у зв'язку з чим ОСОБА_2 , було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, належний Позивачу автомобіль «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди застрахована власником транспортного засобу в страховій компанії ПАТ «НАСК «ОРАНТА», страховий поліс №212551894.

Після настання дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 , направлено повідомлення про пригоду за участю мого автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «KIA SPORTAGE» реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував водій ОСОБА_2 , до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», та заява про страхове відшкодування.

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д5/02/23 від 28 лютого 2023 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , в цінах на дату 27.01.2023 р. складає: 379 790,04 гривень.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА», відшкодовано Позивачу матеріальний збиток в сумі - 157 640, 40 грн.

У зв'язку з частковим страховим відшкодуванням відновлювального ремонту належного Позивачу транспортного засобу від ПАТ «НАСК «ОРАНТА», Позивач здійснив наступний розрахунок: 379 790 гривень 04 копійок (вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 ) за мінусом 157 640 гривень 40 копійок (вартість страхового відшкодування ПАТ «НАСК «ОРАНТА») за мінусом 90 000 гривень 12 копійок (ринкова вартість автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після ДТП, яка сталась 27.01.2023- залишкова вартість) і відповідно просить суд стягнути з відповідача 132 109 гривень 52 коп, як відшкодування вартості матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, сторона позивача зауважує, що ОСОБА_1 , відповідачем, ОСОБА_2 , заподіяно моральної шкоди. Тому що в результаті переживань за пошкоджений автомобіль Позивач знаходився і знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, що переросла в моральні страждання, так як вказаний автомобіль є єдиний засіб пересування. Стан морального дискомфорту гнітить Позивача тривалий період часу. Все це вплинуло на його відносини і нормальні життєві зв'язки з членами родини, сусідами, знайомими. За весь цей час відповідач жодного разу не спробував зробити яку-небудь матеріальну допомогу у відновленні належного Позивчу автомобіля, не поцікавився моїм станом. Моральні страждання оцінює в 30 000 гривень 00 коп.

Рух по справ. Аргументи сторін.

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

27 липня 2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сагайдак Дениса Сергійовича про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін задоволено та здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06 вересня 2023 року прийняти уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Закрити підготовче провадження у вказаній справі. Задоволено клопотання адвоката Сагайдак Дениса Сергійовича, що діє в інтересах ОСОБА_2 про призначення судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручено судовому експерту Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

Також вказаною ухвалою суду від 06 вересня 2023 року зупинено провадження у справі до отримання судом висновку судової автотоварознавчої експертизи.

16 листопада 2023 року на адресу суду надійшло повідомлення від експертної установи про надання додаткових матеріалів з метою проведення експертизи.

20 листопада 2023 року провадження у справі відновлено та призначено до розгляду для отримання від учасників судового розгляду даних, які необхідні судовому експерту для проведення автотоварознавчої експертизи по справі.

03 січня 2024 року на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гаркавим М.С. подано письмову відповідь на клопотання про надання додаткових матеріалів (вихідних даних) необхідних для проведення судової авто товарознавчої експертизи №23939.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року провадження у справі зупинено у зв'язку із призначенням судову автотоварознавчу експертизу по справі, проведення якої доручено судовому експерту Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

30 січня 2025 року до суду повернуто матеріали цивільної справи із повідомленням від експертної установи з приводу зняття експертизи з виконання у зв'язку із не проведенням оплати відповідачем ОСОБА_2 .

Ухвалою суду відновлено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Представник позивача під час сдового розгляду підтримав уточнені позовні вимоги з мотивів викладених у позові.

Сторона відповідача скеровувала до суду відзив на позовну заяву у якому просили суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначили, що не погоджується із висновком експерта, який міститься у матеріалах справи, оскільки розрахунки експерта викликають сумніви. Не зрозуміло для сторони відповідача з яких міркувань виходив позивач при розрахунку моральної шкоди та якими саме доказами підтверджуються моральні страждання позивача.

Відповідач також не погоджується із витратами пов'язаними із розглядом справи, зокрема витрати на проведення експертизи, витрати на правову допомогу, вважає їх необґрунтованими.

У судове засідання, призначене на 24 березня 2025 року сторони не з"явилися.

Суд вважає, що розгляд справи може бути проведений по суті за наявними матеріалами, виходячи з наступного.

За змістом частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Зважаючи на вимоги пункту 2 частини 8 статті 128, частини 5 статті 130, статті 131, частини 1 статті 223, частини 1 статті 240 ЦПК України, відсутність підстав, які б перешкоджали розгляду справи по суті, суд визнає повідомлення належними, а неявку сторони відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачу ОСОБА_1 , належить на праві власності автомобіль «Volkswagen CC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого 15.01.2021 ТСЦ 1243 (а.с.9).

27 січня 2023 року о 14 годині 15 хвилини в Металургійному районі, м. Кривий Ріг на перехресті вул. Героїв АТО та вул. Олександра Васякіна водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «KIA SPORTAGE» реєстраційний номер НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно не відреагував на її зміну, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу», не надав перевагу у русі транспортному засобу «VOLKSWAGEN СС», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що рухався по головній дорозі, а саме по вул. Героїв АТО, позначений дорожнім знаком 2.3 «головна дорога», на нерегульованому перехресті. чим спричинив зіткнення з даним автомобілем. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків (а.с.13,14).

Даний факт підтверджується постановою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2023 року, якою водія ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної до адміністративної відповідальності, шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп. на користь держави, у зв'язку з чим ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.12).

Власником автомобіля «KIA SPORTAGE» реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 володіє на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , що встановлено зі схеми місця дорожньо-транспортної події, де на зворотній стороні працівниками поліції заповнюються відповідні графи (а.с.14).

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д5/02/23 від 28 лютого 2023 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , в цінах на дату 27.01.2023 р. складає: 379 790,04 гривень (а.с.17-38)

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди була застрахована власником транспортного засобу в страховій компанії ПАТ «НАСК «ОРАНТА», страховий поліс №212551894, що підтверджується витягом з Інтернет ресурсу МТСБУ (а.с.15).

ПАТ «НАСК «ОРАНТА», відшкодовано Позивачу матеріальний збиток в сумі - 157 640, 40 грн, які було переведено на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується випискою про надходження по карті №BSV8OG9H4PTOIUIH від 09.04.2023 року, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.41).

Судом також досліджено копію матеріалів зі страхової справи №86848, а саме страховий акт №ОЦВ-Х-23-04-86848/1 та розрахунок страхового відшкодування від 24 березня 2023 року.

У межах вказаної страхової справи проведено дослідження № Ае2553ОТ-2 з метою встановлення матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді.

Зокрема, ринкова вартість автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент пошкодження складає 306 230, 40 грн. Коефіцієнт фізичного зносу становить 0,70. Вартість відновлюваного ремонту вказаного авто з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягає заміні складає 255 263, 99 грн.

Позивач заявляючи позовні вимоги до суду, вказує, що результати дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, відповідно Позивачу заподіяна матеріальний збиток на суму:

- 379 790, 04 грн. (триста сімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто гривень 04 копійки), як вартість відновлювального ремонту, що підтверджується висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д5/02/23 по визначенню матеріального збитку від 28 лютого 2023 року.

У зв'язку з частковим страховим відшкодуванням відновлювального ремонту від ПАТ «НАСК «ОРАНТА», Позивачем здійснено наступний розрахунок:

379 790 гривень 04 копійок (вартість матеріального збитку,) мінус 157 640 гривень 40 копійок (вартість страхового відшкодування) мінус 90 000 гривень 12 копійок (ринкова вартість автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після ДТП, яка сталась 27.01.2023- залишкова вартість) на підставі викладеного просить стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , як відшкодування вартості матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 - суму 132 109 гривень 52 коп;

- 6500, 00 грн., вартість послуг транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією №114344 від 31.01.2023 року, виданої суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ;

- 88, 80 грн. (вісімдесят вісім гривень 80 копійок), як вартість поштового зв'язку, що підтверджується документом на переказ готівки в гривні №5004205359021 від 31 січня 2023 року;

- 12 000,00 грн., витрати на професійну правову допомогу;

- та сплачений судовий збір.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України від 01.07.2004р. №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961).

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктами 1.4, 1.7 ст. 1 цього Закону визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено те, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.

Тобто, така практика є усталеною і підстав для відступу від неї не вбачається.

Висновки суду

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.4, 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми у мотивувальній частині рішення матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Приписи статті 29 та пункту 32.7 статті 32 цього Закону передбачають, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Пунктами 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ. Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільноправової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.

У даній справі у страховика у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і відповідно ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодовано матеріальний збиток в сумі - 157 640, 40 (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот сорок гривень 40 копійок), які було переведено на рахунок позивача ОСОБА_1 .

Розмір обов'язку страховика має істотне значення для встановлення обсягу відповідальності винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, оскільки заподіювач шкоди зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Суд погоджується із розрахунком позивача вартості матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме у розмірі 132 109 гривень 52 коп, оскільки останній проведений на підставі висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д5/02/23 складеного експертом Чивчиш О.П. 28 лютого 2023 року.

Сторона відповідача контррозрахунок не надала, хоча і останніми було заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яка судом задоволена, однак до суду від експертної установи скеровано акт № 23939 із повідомленням про неможливість надання висновку експерта, оскільки на адресу відповідача скеровано рахунок на сплату за виконання експертизи, оплата у термін 45 днів не була проведена (а.с.162).

Отже, Відповідач заявлену ним експертизу не сплатив, доказів протилежного суду не надано, а тому у суду відсутні об'єктивні підстави не приймати до уваги висновок експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д5/02/23 складеного експертом Чивчиш О.П. 28 лютого 2023 року. Зазначений висновок експерта підготовлено для подання до суду. Експерт про кримінальну відповідальність обізнаний, про що зроблено відмітку у висновку.

Системний аналіз п.32.7 ч.1 ст.32 закону №1961-IV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у виді вартості матеріального збитку завданого з технічної точки зору власнику автомобіля повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Враховуючи те, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» добровільно сплатила страхове відшкодування у розмірі страхового ліміту 157 640,40 грн, та виконала свій обов'язок перед позивачем у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача до завдавача шкоди - відповідача ОСОБА_2 .

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Позивач вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 гривень мотивує тим, що ОСОБА_2 , заподіяно йому моральної шкоди і в результаті переживань за пошкоджений автомобіль Позивач знаходився і знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, що переросла в моральні страждання, так як вказаний автомобіль є єдиний засіб пересування. Стан морального дискомфорту гнітить його тривалий період часу. Все це вплинуло на відносини і нормальні життєві зв'язки Позивача із членами родини, сусідами, знайомими. За весь цей час відповідач жодного разу не спробував зробити яку-небудь матеріальну допомогу у відновленні належного Позивачу автомобіля, не поцікавився його станом.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Однак на думку суду зазначена Позивачем сума є завищеною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, не ґрунтується на засадах розумності та справедливості, а тому розмір її відшкодування слід визначити у розмірі 15 000,00 гривень.

Визначаючи саме такий розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходив з того, що наслідки аварії дійсно ускладнили життя позивача, характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б завданням та засадам цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.

Щодо судових витрат

Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за дві позовні вимоги.

Враховуючи, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволена судом частково, судовий збір слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Зокрема, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3780,99 грн., з яких 1211,20 грн. позовна вимога про стягнення моральної шкоди (майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та 2569,79 грн. позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди (майнового характеру, уданому випадку 1 % від первісного позову).

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 3175,39 грн.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Суду надано висновок висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д5/02/23 від 28 лютого 2023 року та докази сплати за вказану послугу, квитанція на суму 6500,00 грн. Вказана обставина доведена у судовому засіданні та відповідно витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги представник позивача надав такі докази: ордер на надання правничої допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, додаток до договору про надання професійної правничої допомоги від 07 квітня 2023 року у якому вказано розрахунок витрат на правову допомогу із зазначенням вчинених дій та окремо їх вартість.

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 12 000 гривень, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, а також те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн..

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Уточнені позовні вимоги адвоката Гаркавого Микити Сергійовича, який діє від імені та інтересів ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_7 , як відшкодування вартості матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «VOLKSWAGEN СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 - суму 132 109 гривень 52 коп. (сто тридцять дві тисячі сто дев'ять гривень 52 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_7 , як відшкодування моральної шкоди - суму 15 000 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_7 , як відшкодування послуг транспортно-товарознавчого дослідження - суму 6500, 00 грн. (шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), вартість послуг поштового зв'язку - суму 88, 80 грн. (вісімдесят вісім гривень 80 коп.), понесені витрати на правничу допомогу - 12 000, 00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.), судовий збір - 3175,39 грн. (три тисячі сто сімдесят п'ять гривень тридцять дев'ять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 31 березня 2025 року

Відомості щодо учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований: АДРЕСА_1

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: невідомий, мешкає за адресою: АДРЕСА_2

Суддя: О. В. Чайкіна

Попередній документ
126243321
Наступний документ
126243323
Інформація про рішення:
№ рішення: 126243322
№ справи: 210/2007/23
Дата рішення: 24.03.2025
Дата публікації: 02.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Металургійний районний суд міста Кривого Рогу
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (22.05.2025)
Дата надходження: 17.04.2023
Предмет позову: про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. завданої джерелом підвищеної небезпеки
Розклад засідань:
27.07.2023 10:00 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
17.08.2023 11:00 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
06.09.2023 10:30 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
05.12.2023 15:00 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
19.12.2023 15:00 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
19.01.2024 11:00 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
01.02.2024 10:00 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
03.03.2025 13:00 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
24.03.2025 11:15 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЧАЙКІНА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА
суддя-доповідач:
ЧАЙКІНА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА
відповідач:
Щербак Сергій Леонідович
позивач:
Кривенко Руслан Валерійович
представник відповідача:
Сагайдак Денис Сергійович
представник позивача:
Гаркавий Микита Сергійович