Справа №173/187/25
Провадження №2/173/547/2025
26 березня 2025 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», представник позивача, Маслюженко Микола Павлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
27.01.2025 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», представник позивача, Маслюженко Микола Павлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
03.02.2025 року отримана інформація про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
04.02.2025 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 26.03.2025 року.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.
Згідно поданої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 52 024,78 грн., яка складається з:
- 31 984,18 грн. залишок простроченого кредиту;
- 20 040,60 грн. залишок прострочених комісій, та понесені судові витрати по сплаті судового збору та за надання професійної правничої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 02.03.2021 року акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт/Позичальник/Відповідач) уклали кредитний договір №22033000495838, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua(далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір (далі - Кредитний договір).
Клієнт, підписанням Кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір.
Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом, а з боку банку, відповідно до п.2.6. Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб, шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки Банку та підпису уповноваженої особи банку (факсиміле), зокрема, з цим погодився відповідач, про що вказано в розділі 5 Кредитного договору.
За умовами Кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.1.1., 1.2. Кредитного договору банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти (Кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 38100 гривень, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредитом (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання. Відповідно до умов Кредитного договору - п.1.4. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок Клієнта, що відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
У п.1.2. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяці з дня укладення договору, а кінцевою датою повернення кредиту є 02/03/2024 року. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості погоджена Сторонами у відсотках від суми Кредиту і її розмір встановлений в певних змінюваних ставках за різні періоди строку кредитування.
Одночасно з укладенням Кредитного договору Клієнт уклав з ПрАТ СК "ПЗУ Україна Страхування життя" договір добровільного страхування життя від 02/03/2021 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 8100 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк. За умовами Кредитного договору, а саме п.1.5., Клієнт доручив Банку в дату надання Кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку Клієнта в сумі страхового платежу на користь страховика, згідно з укладеним договором страхування.
В розділі 2 Кредитного договору сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості за договором. Так, згідно з п.2.1-2.2 Кредитного договору зазначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів - обов'язків платіж. Дата погашення та розмір обов'язкового платежу визначені в Графіку платежів, який викладений в розділі 4 Кредитного договору. Відповідно до п.1.3. Банк формує Графік платежів, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, орієнтовної реальної процентної ставки та ін.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок Клієнта грошові кошти в сумі 38100 гривень, з яких сплатив на рахунок ПрАТ СК "ПЗУ Україна Страхування життя" страховий платіж від імені Клієнта в сумі 8100 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку Клієнта.
У подальшому Клієнт виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково. Згідно виписок по рахунку Клієнта, за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, Клієнт сплатив Банку лише 24 214,97 гривень. Останній платіж проведено 02/03/2022 року. Строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме - 02/03/2024 року.
Однак, у зв'язку з початком війни на підставі самостійного рішення Банку, як кредитора у кредитному зобов'язанні, з 01.03.2022 року були запроваджені «кредитні канікули», умови яких передбачали перенесення строку платежів за кредитом на погашення суми основного боргу (тіла кредиту) на майбутні періоди. Тривалість «кредитних канікул» визначалась Банком індивідуально для кожного Клієнта і відображена у виписках по рахунках відповідача. Зокрема протягом строку дії «кредитних канікул» Банк:
-не здійснював операцію по нарахуванню і винесенню на прострочку щодо сум належних з Клієнта платежів на погашення основного боргу за договором;
-комісія і проценти за користування кредитом нараховувалась Банком і підлягали сплаті в строки, передбачені графіком погашення, що наведений у розділі 4 Кредитного договору, проте також не виносились на прострочку до закінчення строку «кредитних канікул».
З урахуванням наведеного вище, зазнав фактичних змін графік платежів Клієнта з повернення основного боргу (тіла кредиту). У зв'язку із тим, що протягом строку дії «кредитних канікул» Клієнт правомірно не сплачував кошти на погашення основного боргу, кінцевий строк виконання зобов'язань Клієнта перед Банком з повернення основного боргу продовжився і мав спливати не в дату закінчення строку кредитування, що була встановлена Кредитним договором, а пізніше - пропорційно строку тривалості «кредитних канікул», але лише за умови належного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за Кредитним договором.
Однак, Клієнт ні протягом строку «кредитних канікул», ні після його закінчення належним чином умови Кредитного договору не виконував і не сплачував всі узгоджені платежі на його погашення. У зв'язку з невиконанням Клієнтом своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банк на підставі положень підрозділу Особливості надання та користування Банківською послугою «Кредит готівкою» розділу УМОВИ НАДАННЯ СПОЖИВЧИХ КРЕДИТІВ, що викладені в УДБО, прийняв рішення вимагати дострокового погашення всієї заборгованість за Кредитним договором, шляхом відправки ОСОБА_2 повідомлення на Основний номер телефону Клієнта, як це передбачено УДБО. Клієнт зобов'язаний в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання зазначеного повідомлення Банку погасити заборгованість за Кредитним договором у повному обсязі. З урахуванням зазначеного, термін виконання зобов'язань Клієнта з погашення всієї заборгованість за Кредитним договором настав достроково 27/09/2023 року. Після вказаної дати Банк не здійснював нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту та не нараховував штрафні санкції.
У зв'язку із зазначеним, 27/09/2023 року сформувалася наступна заборгованість Клієнта перед Банком за Кредитним договором:
-залишок простроченого кредиту: в сумі 31 984,18 гривень;
-залишок прострочених комісій: в сумі 20 040,60 гривень,
що разом становить 52 024,78 гривень і підтверджується виписками з рахунку Клієнта та розрахунком заборгованості.
В подальшому сума заборгованості не змінювалась.
11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24.
Також Клієнт і Фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема Реєстр Боржників і Акт приймання-передачі прав вимоги. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22033000495838 від 02/03/2021 року.
Згідно до Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №22033000495838 від 02/03/2021 року, сформованої АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» станом на 10.04.2024 року (дата, що передує дню відступлення права вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить:
-залишок простроченого кредиту: в сумі 31 984,18 гривень;
-залишок прострочених комісій: : в сумі 20 040,60 гривень,
що разом складає 52 024,78 гривень.
Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення наданих йому кредитних коштів, що й стало підставою звернення до суду.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 02.03.2021 року акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №22033000495838.
Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частино 2 ст. 6 ЦК України, передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що фінансова установа належним чином виконала взяті на себе зобов'язання за укладеним з відповідачем кредитним договором, а саме надала відповідачеві кредит у розмірі 38100 грн.
Одночасно з укладенням Кредитного договору відповідачка уклала з ПрАТ СК "ПЗУ Україна Страхування життя" договір добровільного страхування життя від 02/03/2021 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 8100 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк. За умовами Кредитного договору, а саме п.1.5., Клієнт доручив Банку в дату надання Кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку Клієнта в сумі страхового платежу на користь страховика, згідно з укладеним договором страхуванняЗа умовами Кредитного договору, а саме п.1.13., Позивальник доручив Банку та дав розпорядження переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , порушувала умови укладеного Договору, зокрема, не надавала своєчасно та в повному банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитами, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов укладених договорів та графіку повернення платежів.
В зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість:
-залишок простроченого кредиту: в сумі 31 984,18 гривень;
-залишок прострочених комісій: в сумі 20 040,60 гривень,
-що разом становить 52 024,78 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України - Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України - Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1052 ЦК України - У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
В укладеному кредитному договорі, сторонами погоджені умови щодо розміру та видів відсотків за користування кредитом.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитами, відповідач порушує зобов'язання за даними договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Доказів того, що відповідач виконала взяті на себе зобов'язання та сплатила заборгованість за укладеним кредитним договором суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 265 ЦК України - Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також судом встановлено, що 11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24.
Також Клієнт і Фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема Реєстр Боржників і Акт приймання-передачі прав вимоги. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22033000495838 від 02/03/2021 року.
Відповідно до ст. 514 ЦК України - До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 516 ЦК України - Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно до Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №22033000495838 від 02/03/2021 року, сформованої АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» станом на 10.04.2024 року (дата, що передує дню відступлення права вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить:
-залишок простроченого кредиту: в сумі 31 984,18 гривень;
-залишок прострочених комісій: : в сумі 20 040,60 гривень,
що разом складає 52 024,78 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України - Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідком неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у платі новому кредиторові. А може впливати на визначення боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.
Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Таким висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 555/2428/15-ц (провадження № 61-33585св18).
Таким чином у позивача виникло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 22033000495838 від 02.03.2021 року, як у правонаступника первісного кредитора.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами знайшло своє підтвердження порушення прав позивача, яке виражається в неналежному виконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та погоджених сторонами відсотків, комісії за укладеним кредитним договором. Тому у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення і стягнення з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача заборгованості за укладеним кредитним договором у сумі 52 024,78 грн., з яких:
-залишок простроченого кредиту: в сумі 31 984,18 гривень;
-залишок прострочених комісій: в сумі 20 040,60 гривень,
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача витрат за надання правої допомоги суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1,2. 3, 4 , 5 ст. 137 ЦПК України - Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховується, що у позовній заяві зазначались очікувані позивачем судові витрати, в тому числі і за надання професійної правової допомоги в сумі 7 200.00 грн., та що справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи. Матеріали цивільної справи містять копію договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року про надання правової допомоги, укладений між позивачем і адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС», Додаток № 1 до Договору «Реєстр боржників», Додаток № 2 Вартість послуг, Акт прийому передачі наданих послуг з правничої допомоги № 3.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7 200 грн. є завищеними.
Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 024,78 грн., тобто у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ», є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Із урахуванням наведеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (написання та подача до суду позов), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію значимості таких дій у справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. В іншій частині судові витрати за надання правової допомоги покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», представник позивача, Маслюженко Микола Павлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», (ЄДРПОУ 43575686, юридична адреса: 49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21), заборгованість:
за кредитним договором № 22033000495838 від 02.03.2021 року в розмірі 52 024 (п'ятдесят дві тисячі двадцять чотири) грн.78 коп., яка складається з наступного:
-залишок простроченого кредиту: в сумі 31 984,18 гривень;
-залишок прострочених комісій: в сумі 20 040,60 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», (ЄДРПОУ 43575686, юридична адреса: 49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21) - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору та 3 000.00 (три тисячі) на відшкодування витрат за надання правової допомоги. В іншій частині понесені судові витрати за надання правової допомоги покласти на позивача, «САНФОРД КАПІТАЛ», (ЄДРПОУ 43575686, юридична адреса: 49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 26.03.2025 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 01.04.2025 року
Дата набрання законної сили: 26.04.2025 року