Справа № 191/5983/24
Провадження № 2/172/184/25
01.04.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Голубенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представника позивача вказує, що 25.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2733000, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. відповідачу. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 24854,50 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованості за відсотками - 19854,50 грн. 10.08.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого позивачу перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 . Просить суд стягнути з відповідача вказану вище заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою від 21.02.2025 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає частково, не визнає суму нарахованих відсотків, оскільки вони є завищеними і явно не відповідають вимогам щодо справедливості.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
10.08.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого позивачу перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2733000 від 25.12.2021 року.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами суд зазначає таке.
25.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2733000. Згідно з умовами договору розмір кредиту складає 5000,00 грн., загальний строк кредиту 350 днів, періодичність платежів - 25 днів, стандартна процента ставка - 1,99% в день, знижена процента ставка - 1,99% в день. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Додатком № 1 до договору є таблиця обчислення вартості кредиту, де зазначено, що загальна вартість кредиту складає 39825 грн., строк повернення кредиту - 10.12.2022 року, з яких сума кредиту - 5000,00 грн., проценти за користування кредитом - 34825 грн.
З розрахунку наданого позивачем на підтвердження заявлених вимог вбачається, що позичальник має перед новим кредитором заборгованість за кредитним договором в сумі 24854,50 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованості за відсотками - 19854,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна», отримав кредитні кошти, однак не виконав зобов'язання за кредитним договором, тому з нього на користь нового кредитора слід стягнути тіло кредиту у розмірі 5000,00 грн.
Однак щодо розміру процентів, які погоджено сторонами та за якими заборгованість більша за фактично отримані позичальником кошти, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як було зазначено вище сторонами погоджено розмір процентів та порядок їх нарахування та відповідно до розрахунку заборгованості він складає 19854,00 грн.
Суд звертає увагу, що вказана сума відсотків з огляду на сам розмір позики 5000,00 грн. майже у чотири рази перевищує саму суму позики і є явно завищеною, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 19854,00 грн. не є співмірною сумі кредиту у 5000,00 грн. за кредитним договором, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 1500,00 грн. При визначенні розміру процентів суд виходить з розміру облікової ставки НБУ та строку дії договору кредиту.
Таким чином, позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню з підстав наведених вище.
Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 263-265, 279 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором
№ 2733000 від 25.12.2021 року в сумі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованості за процентами - 1500,00 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Г. Битяк