31 березня 2025 рокусправа № 380/26127/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021, 2022, 2023 роки.
- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 22.11.2024 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачу з 30.10.2018 призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказав, що у подальшому 22.11.2024 він звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком і відповідач перевів його на таку пенсію. При цьому, як стверджує позивач, відповідач при обчисленні розміру пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати по Україні за 2016-2017 роки, а не за 2021-2023 роки. Позивач вважає, що висновки відповідача про те, що у цьому випадку мало місце призначення пенсії, а не переведення, як зазначив відповідач, тому застосуванню підлягає саме показник середньої заробітної плати по Україні за 2016-2017 роки, тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 13.01.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1493ел від 24.01.2025), у якому представник щодо задоволення позову заперечила. Зазначила, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні з 22.11.2024 як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1058 (у редакції, чинній на момент призначення пенсії), що є різновидом пенсії за віком. Враховуючи викладене, на думку відповідача, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо врахування під час переходу на пенсію за віком за нормами Закону № 1058 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, оскільки, показник середньої заробітної плати, який, відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058 враховується для призначення пенсії, тому, під час переведення на інший вид пенсії залишається незмінним. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив таке.
Позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період з 30.10.2018 по 22.11.2024.
На підставі заяви позивача від 22.11.2024 його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Пенсія обчислена при страховому стажі роботи 37 років 07 місяців 12 днів індивідуальний коефіцієнт стажу становить з урахуванням оцінки одного року роботи 1-0,37583).
Розмір пенсії обчислений із середньомісячного заробітку, взятого за період роботи з 01.07.2000 по 30.09.2018 із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
«У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивачу з 13.10.2017 року призначено пенсію за вислугу років, як працівнику медицини, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувя вперше 23.11.2020 року, відтак висновки суду попередньої інстанції про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того самого виду пенсії (пенсії за віком), відтак показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком (у спірному випадку - пенсії за вислугу років), не є правильними, тому колегія суддів відхиляє доводи про здійснення призначення одного й того самого виду пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.»
Тотожний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року в справі №500/1216/23.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРОПУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021, 2022, 2023 роки.
3. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 22.11.2024 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області(ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна