Рівненський апеляційний суд
Іменем України
27 березня 2025 року м. Рівне
Справа № 559/888/25
Провадження № 11-сс/4815/108/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10 березня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні №12025181040000123,
Вказаним рішенням слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та обрано підозрюваному ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дубно, Рівненської області, громадянину України, зареєстрованого та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час до 15 год. 00 хв. 09 травня 2025 року
Покладено на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 20:00 год. до 08:00 год. наступного дня; повідомляти суд про зміну свого місяця проживання; не відлучатись з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду; утримуватись від будь-якого спілкування із свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на період досудового розслідування.
Роз'яснено ОСОБА_5 що з метою контролю за його поведінкою працівники органу Національної поліції мають право з'являтись в його житло, вимагати надати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Прокурор ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.
На обгрунтування цих вимог зазначено, що слідчим суддею при постановленні даної ухвали не враховано тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та дані про особу ОСОБА_5 , який офіційно не працює, немає міцних соціальних зв'язків. Тому усвідомлюючи реальність покарання за інкримінований йому злочин, зможе безперешкодно покинути місце проживання задля уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, ОСОБА_5 може шляхом погроз чи залякування впливати на свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з якими підтримує дружні стосунки, з метою зміни даних ними показань, при допиті кожного в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , щодо безпідставності заявлених вимог та залишення ухвали без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
08.03.2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність.
Так, у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини дав визначення «обґрунтованій підозрі», згідно з яким цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зібрані органами досудового розслідування докази на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором не доведено необхідності застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 більш суворого запобіжного заходу.
Вказані обставини, з урахуванням тяжкості можливого покарання у разі визнання ОСОБА_5 , винним у вчиненні інкримінованому йому злочину, свідчать про існування ризиків заявлених у клопотанні.
Водночас колегія суддів ураховує показання підозрюваного, який вину у скоєному злочині визнав повністю і пояснив, що конфлікт виник коли він лише намагався захистити особу з інвалідністю - ОСОБА_10 . У ході досудового слідства військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_10 дав показання аналогічного змісту і пояснив, що користується милицями після отримання осколкових травм обох ніг. Потерпілий став допитуватись у нього чому одягнутий у військову форму та почав шарпати за милиці, після чого ОСОБА_5 заступився за нього та вдарив ініціатора конфлікту.
Також взято до уваги дані про особу ОСОБА_5 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, що свідчить про міцні соціальні зв'язки.
Будь-яких даних, які б свідчили про тиск з боку підозрюваного на свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на даний час прокурором не надано.
Водночас, прокурор ні під час розгляду клопотання слідчим суддею, ні під час апеляційного розгляду, не зміг довести, що домашній арешт в певний період доби з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
Так, згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, як визначено ч.ч.4, 5 ст. 181 КПК, орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Отже на даному етапі досудового розслідування колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , найбільш суворого виду запобіжного заходу, і з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, вважає, що домашній арешт в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 . Тому підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора та скасування ухвали слідчого судді не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10 березня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_4 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3