Справа № 548/322/24 Номер провадження 22-ц/814/294/25Головуючий у 1-й інстанції Коновод О.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
19 березня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Лобова О. А., Обідіної О. І.,
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик»
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 31 травня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 липня 2024 року у складі судді Коновод О. В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик», третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
У лютому 2024 року адвокат Ільків М. М. від імені ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» із залученням третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , у якому просив суд стягнути з ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, завдану внаслідок смерті матері позивача - ОСОБА_3 , та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 16.06.2023 приблизно о 23:45 год, на автодорозі Київ-Харків-Довжанський поблизу с. Ялосовецьке Хорольської ТГ Лубенського району Полтавської області водій ОСОБА_2 , керуючи сідловим тягачем Daf XF 105,460 д.н.з. НОМЕР_1 із напівпречепом Schmitz SKO 24 д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись із м. Києва в сторону м. Полтава допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка в результаті ДТП отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.
17 червня 2023 року за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження № 12023170000000 за попередньою правовою кваліфікацією за частиною другою статті 286 КК України.
Постановою слідчого Слідчого управління ГУ НП в Полтавській області Каша К. В. про закриття кримінального провадження від 28 липня 2023 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000462 від 17.06.2023, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
З даної постанови та протоколу допиту водія ОСОБА_2 вбачається, що останній як три роки працює на посаді водія в підприємстві «Дженерал Транс Альянс Логістик» (власник транспортного засобу, яким заподіяна шкода) та на дату дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем, а наїзд на пішохода ОСОБА_3 вчинив у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, а саме під час доставки вантажу, медикаментів з м. Бориспіль у м. Дніпро.
Вказував, що смертю ОСОБА_3 її доньці ОСОБА_1 заподіяно неоцінену моральну шкоду, яка полягає у раптовій смерті найближчої людини, її емоційний стан дуже нестійкий, вона постійно відчуває відсутність близької людини, вона позбавлена любові та підтримки матері, що завдає їй глибоких моральних страждань. Відновити попередній стан її життя неможливо.
Відтак, моральна шкода, завдана доньці загиблої - ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню роботадавцем водія ОСОБА_2 - ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик».
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 31 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.
В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» в дохід держави судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду мотивовано тим, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував свої трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Додатковим рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 липня 2024 року стягнуто з ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, представник ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката - відмовити.
Доводи апеляційної скарги на рішення суду ґрунтуються на тому, що суд проігнорував позицію ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик», викладену у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо необхідності залучення до участі в справі в якості відповідача ПрАТ «СК «Універсальна», оскільки згідно сформованої судової практики відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Вказує, що позивач ОСОБА_1 не реалізувала своє право на звернення із заявою про страхове відшкодування в порядку, визначеному Законом до страховика відповідача, яким було застраховано відповідальність водія ОСОБА_2 .
Зазначає, що вина водія ОСОБА_2 , який виконував свої службові обов'язки, не встановлена, а тому відсутні правові підстави для стягнення будь-якого відшкодування саме з володільця і користувача транспортного засобу.
Також наголошує, що позивач не довела розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди, лише обмежившись загальними фразами про те, що їй заподіяно неоціненну моральну шкоду, яка полягає у раптовій втраті найближчої людини, її емоційний стан дуже нестійкий, вона постійно відчуває відсутність рідної людини. Проте такі обґрунтування не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому і позивач і суд першої інстанції встановлювали розмір моральної шкоди абстрактно, що на думку апелянта є неприпустимо та порушує принципи цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення вказує, що судом не було дотримано принципу пропорційності розподілу судових витрат, оскільки рішенням суду позов було частково, а тому розмір витрат на правничу допомогу не може перевищувати 30% від заявленої суми.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги на основне рішення суду першої інстанції та часткове задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення суду зі зміною розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 16 червня 2023 приблизно о 23:45 год на автодорозі Київ-Харків-Довжанський поблизу с. Ялосовецьке Хорольської ТГ Лубенського району водій ОСОБА_2 , керуючи сідловим тягачем Daf XF 105,460 д.н.з. НОМЕР_1 із напівпречепом Schmitz SKO 24 д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись із м. Києва в сторону м. Полтава, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , в результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.
Постановою слідчого Слідчого управління ГУ НП в Полтавській області Каша К. В. від 28.07.2023 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000462 від 17.06.2023 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
На момент вчинення ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем - «Дженерал транс альянс логістик» та керуючи належним відповідачу транспортним засобом виконував свої безпосередні трудові обов'язки.
Позивач ОСОБА_1 є донькою загиблої внаслідок ДТП ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00040481225 від 11.07.2023.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріалами справи підтверджено як наявність моральної шкоди, яка полягає у стражданнях позивача у зв'язку із втратою близької людини, так і причинний зв'язок у її виникненні з діями відповідача, а тому з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на корить позивача моральної шкоди в сумі 150 000 грн, що становить співмірну та розумну компенсацію.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги представника відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, встановленим фактичним обставина справи.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Серед способів захисту цивільних прав частиною другою статті 16 ЦК України передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Крім випадків, коли моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частини друга, п'ята статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до пункту 27.3. статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
З матеріалів справи вбачається, що страховиком відповідача - ПрАТ «СК «Універсальна» (поліс № 210670687) 16.08.2023 ОСОБА_1 було виплачене страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 26 800 грн, що відповідає 1/3 частині від загального розміру такого страхового відшкодування на одного померлого на день настання страхового випадку 16.06.2023 - 80 400 грн (6 700 грн х 12), що розподіляється рівними частинами між усіма особами, які мають право на таке страхове відшкодування.
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги представника відповідача, оскільки ліміт відповідальності страховика не покриває розміру моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок смерті її матері від дії належного відповідачеві джерела підвищеної небезпеки, тому така шкода має бути співмірно компенсована відповідачем.
При цьому відсутність складу кримінального правопорушення за частиною другою статті 286 КК України в діях водія ОСОБА_2 не виключає відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик», який не відповідає за шкоду, завдану таким джерелом, лише у разі, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20 (провадження № 61-11129св21).
Проте, матеріали справи не містять доказів дії непереборної сили або умислу потерпілої, посилання на відповідні докази та обставини відсутнє і в апеляційній скарзі представника відповідача, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем завданої позивачу моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів моральної шкоди відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки сам факт раптової передчасної смерті матері спричинив та буде спричиняти позивачці душевні страждання через втрату важливого життєвого зв'язку, який не може бути поновлений, та відповідно завдає їй довготривалих та глибоких душевних страждань.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
З урахуванням обставин справи колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром компенсації моральної шкоди у сумі 150 000 грн, яка відповідає вимогам розумності та справедливості і не може вважатися явно завищеною чи надмірною з огляду на характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача та неможливість відновлення становища, що існувало до смерті матері у житті позивача.
За таких обставин колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, ухвалене по суті заявлених позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У частині перегляду додаткового рішення суду з розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами пункту 6 частини першої статті 264, пункту 2 частини п'ятої статті 265, пункту 3 частини першої, частини п'ятої статті 270 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, про що зазначається у резолютивній частині рішення.
Якщо суд, який ухвалив рішення, не вирішив питання про судові витрати, цей суд може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке може бути оскаржено.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносяться витрати на професійну правничу допомогу, за правилами частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Ільків М. М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001100, видане рішенням ради адвокатів Львівської області № 89 від 17.07.2018) на підставі договору про надання правничої допомоги № 16.11.2023 від 16.11.2023 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1255084.
Згідно пункту 6.1 частини шостої вказаного договору сторони визначили розмір гонорару адвоката за юридичний супровід справи клієнта в суді першої інстанції фіксованою оплатою в сумі 15 000 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України для цілей розподілу таких судових витрат суд враховує, що: 1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята статті 137 ЦПК України).
Згідно детального опису наданих робіт від 31.05.2024 обсяг робіт (наданих послуг) адвоката склав 15 годин, зокрема: аналіз документів наданих клієнтом - 1 год на суму 1 000 грн, опрацювання судової практики та формування правової позиції щодо захисту порушених прав клієнта - 1,5 год на суму 1 500 грн, написання позовної заяви - 4 год на суму 4 000 грн, копіювання та надсилання копії позовної заяви - 1,5 год на суму 1 500 грн, написання відповіді на відзив від 21.03.2024 - 3,5 год на суму 3 500 грн, написання клопотань про ведення судового засідання в режимі відеоконференції, заяви в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, клопотання про неможливість участі в судовому засіданні - 1,5 год на суму 1 500 грн, представництво в Хорольському районному суді Полтавської області (в двох судових засіданнях) - 2 год на суму 2 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції не врахував, що до суми судових витрат заявником віднесено складення заяви в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, що не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу. Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (аналогічний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Крім того судом не враховано принцип пропорційності судових витрат розміру задоволених позовних вимог та при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 повністю компенсовано їй понесені витрати на правничу допомогу адвоката за рахунок відповідача, що суперечить вимогам пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Враховуючи обставини справи та те, що підготовка клопотань щодо участі адвоката в судовому засіданні не вимагала великого обсягу аналітичної та технічної роботи, приймаючи до уваги співмірність витрат із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом послуг, критерії реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру та принцип пропорційності задоволеним позовним вимогам, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката до 4 350 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» на рішення суду залишити без задоволення, а рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 31 травня 2024 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» на додаткове рішення суду задовольнити частково.
Додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 липня 2024 року змінити, зменшивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» на користь ОСОБА_1 , з 15000 грн до 4 350 грн.
В іншій частині додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. А. Лобов
О. І. Обідіна