Справа № 539/6278/23 Номер провадження 22-ц/814/889/25Головуючий у 1-й інстанції Бєссонова Т. Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
26 березня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника Паламар Дмитра Олексійовича, який діє в інтересах Головного управління Національної поліції в Полтавській області та керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року та на додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди за незаконне та безпідставне переслідування правоохоронними органами та судом, -
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, до Держави України в особі Полтавської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти в сумі 1234 053,00 грн. компенсації моральної шкоди та судові витрати у розмірі 30000,00 грн.
Позов мотивований тим, що звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди за незаконне та безпідставне переслідування правоохоронними органами та судом.
В обґрунтування своїх вимог, з урахуванням уточненого позову, зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020170000000365, внесеному до ЄРДР 07.07.2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснювалось прокуратурою Полтавської області.
У ході досудового розслідування, за версією органу слідства та прокуратури, встановлено, що в 2017 році, точної дати не встановлено, ОСОБА_2 , увіз з-за кордону на територію України автомобіль марки Volkswagen Т5. У подальшому ОСОБА_2 , за обумовлену попередньо суму грошових коштів, продав вказаний автомобіль замовнику.
У подальшому 05.07.2020 р., точного часу не встановлено, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , перебуваючи поряд з місцем проживання потерпілого ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , висловили незаконну вимогу потерпілому ОСОБА_2 про передачу їм грошових коштів у сумі 1000 доларів США за нібито зламані форсунки на звезеному автомобілі марки Volkswagen Т5, замовником якого був нібито знайомий ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому, в разі не передачі обумовленої суми грошових коштів, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 погрожували потерпілому ОСОБА_2 фізичним насильством.
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12:33 год. у ході телефонної розмови ОСОБА_3 наголосив ОСОБА_2 на необхідності передачі йому вищевказаної суми грошових коштів.
Цього ж дня о 13:34 год. під час зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 наголосив ОСОБА_2 на необхідності передачі йому вищевказаної суми грошових коштів.
У подальшому, 07.08.2020 р. о 20:10 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перебуваючи поряд з будинком по АДРЕСА_1 , зустрілися з ОСОБА_2 та наголосили йому на необхідності виконання своїх незаконних вимог щодо передачі їм грошових коштів.
Так, 07.08.2020 р. о 20:25 год. ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення за попередньою змовою з ОСОБА_3 одержав від потерпілого ОСОБА_2 поблизу зупинки громадського транспорту «Вишневецьких», що розташована навпроти житлового будинку по АДРЕСА_2 обумовлену суму грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, що за курсом НБУ на 07.08.2020 р. становить 27 679 грн., чим довів спільний із ОСОБА_3 , злочинний умисел до кінця.
07.08.2020 р. він був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. 08.08.2020 р. йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Одночасно направлено до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 10.08.2020 р. ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави йому обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб. 02.09.2020 р. ухвалою Полтавського апеляційного суду ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави скасована та обрано йому запобіжний захід у вигляді особистої поруки. 30.11.2020 р. йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
За даним кримінальним провадженням складено, затверджено і направлено на розгляд до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області обвинувальний акт.
Вироком від 09.11.2021 р. Лубенського міськрайонного суду Полтавської області його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04.07.2023 р. по справі №539/4099/20 апеляційні скарги прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, потерпілого ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.11.2021 року - без змін.
У межах вищенаведеного кримінального провадження вилучене у нього рухоме майно та грошові засоби, а саме: мобільний телефон марки «Samsung» у силіконовому чохлі із двома сім картами з назвами та гроші в сумі 11 грн., які визнані речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Також, в ході досудового слідства в рамках кримінального провадження №12020170000000365 від 07.07.2020 р., на підставі повідомлення про підозру, працівники поліції Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області вилучили самозарядний травматичний пістолет під патрон 9 мм Р.А. моделі «Форт-12Р», серійний номер НОМЕР_1 та мисливську двоствольну рушницю моделі ТОЗ 63, калібру 16 мм., серійний номер У-19798, з відповідними дозволами на них, які він зберігав за місцем свого проживання.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04.07.2023 р. його було зобов'язано здати слідчому на зберігання паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. На виконання рішення суду захисник 03.09.2020 р. здав слідчому СВ СУ ГУНП в Полтавській області закордонний паспорт ОСОБА_1 ..
Таким чином, кримінальне переслідування відносно нього тривало 2 роки 10 місяців та 28 днів (з 07.08.2020 р. - оголошення підозри, до 04.07.2023 р. - прийняття рішення Полтавським апеляційним судом). Утримувався він в ізоляторі тимчасового тримання № 1 ГУНП в Полтавській області з 07.08.2020 р. до 11.08.2020 р. і в подальшому у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» з 11.08.2020 р. до 02.09.2020 р.. Всього був позбавлений волі строком на 27 днів.
Таким безпідставним переслідуванням з боку правоохоронних органів, він зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення і за місцем роботи, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань. Враховуючи те, що він є інвалідом ІІ групи, зазначене переслідування, страждання, фактично знищили його як особистість, він втратив інтерес до життя, зумовлений тривалістю часу та зусиллями направлених на відновлення своїх прав. Внаслідок незаконного кримінального переслідування та арешту він як багатодітний батько був позбавлений, з часу повномасштабного вторгнення росії та територію України, захистити своїх дітей та вивезти їх за межи країни з метою збереження їх життя та фізичного, емоційного і психологічного стану.
Його робота була пов'язана з охоронною діяльністю, він працював старшим охоронником групи швидкого реагування і для цього він був зобов'язаний використовувати засоби самооборони, а внаслідок незаконного кримінального переслідування та вилучення самозарядного травматичного пістолету і мисливської двоствольної рушниці він був позбавлений можливості у разі необхідності користуватися засобами самооборони.
Незаконне кримінальне переслідування тримало його у великій напрузі через приниження його честі, гідності, престижу та ділової репутації, моральні переживання у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, що спричинило психоемоційний розлад. Він перебував постійно у внутрішній напрузі, що призводило до виснаження як фізичних, так і психічних сил.
Незаконне кримінальне переслідування тримало у великій напрузі не тільки його, а і усю його сім'ю дружину та трьох дітей.
Незаконним переслідуванням йому завдано значної моральної та матеріальної шкоди.
Внаслідок незаконного переслідування вилучені грошові кошти, мобільний телефон, самозарядний травматичний пістолет та мисливська двоствольна рушниця йому так і не повертаються, а його права знову порушуються.
Враховуючи норми закону та факт перебування під слідством та судом 34 місяця і 28 днів, вважає, що розмір гарантованого відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на його користь за незаконне перебування під слідством та судом становить 234053,00 грн. (6700 грн. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2023 р.) х 34 місяця і 28 день (в перерахунку складають 6253,33 грн.), що відповідає мінімально гарантованому законом розміру.
Щодо завданої моральної шкоди наслідками якої були і є його значні страждання, то вважаю, що розмір грошової компенсації складає 1000000,00 грн.
Прохав суд стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди за незаконне та безпідставне переслідування правоохоронними органами та судом шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 1234053,00 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди за незаконне та безпідставне переслідування правоохоронними органами та судом задоволено частково.
Стягнуто з Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди за незаконне та безпідставне переслідування правоохоронними органами та судом моральну шкоду у розмірі 279466 грн. 76 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Стягнуто з Держави Україна в особі головного управління Національної поліції в Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.
Стягнуто з Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.
З вказаним рішенням суду не погодився представник Паламар Д.О., який діє в інтересах Головного управління Національної поліції в Полтавській області та подав апеляційні скарги, в яких прохає скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та скасувати додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Обґрунтовуючи свою позицію скаржник посилається на те, що ГУНП в Полтавській області не може погодитися з даним судовим рішенням, оскільки при вирішенні справи судом не було взято до уваги усі обставини справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зокрема посилається на те, що обов'язок відшкодовувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. В зазначеній категорії справ відповідачем може бути лише держава, а не органи, які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції.
Акцентує увагу, що з наведених вимог закону вбачається, що шкода, яка завдана фізичній особі незаконною дією чи бездіяльністю органу державної влади та їх посадових осіб відшкодовується саме державою незалежно від вини цих органів.
Крім того Керівником Полтавської обласної прокуратури було подано апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року та додаткове рішення від 13 листопада 2024 року в частині задоволених ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи свою позицію скаржник посилається на те, що оскільки Державна казначейська служба України не визначена як відповідач у справі, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Апелянт зокрема посилається на те, що судом першої інстанції на час розгляду справи та винесення рішення не враховано, що 01.01.2024 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік» статтею 8 указаного Закону визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішення суду на рівні 1600 грн.
Акцентує увагу, що моральна шкода, завдана ОСОБА_1 незаконними діями, підлягає відшкодуванню із розрахунку 1600 грн за кожен місяць перебування під слідством і судом за період з 07.08.2020 (дата затримання ОСОБА_1 ) до 04.07.2023 року (дата набрання законної сили вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.11.2021), яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Стверджує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, виходячи х конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вважає, що заявлена до відшкодування і стягнута судом сума у розмірі 30 000 грн не є співмірною зі складністю справи та витраченим адвокатом часом на представництво.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники відповідачів, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020170000000365, внесеному до ЄРДР 07.07.2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснювалось прокуратурою Полтавської області, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. (а.с.7)
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину позивача ОСОБА_1 07.08.2020 р. був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. (а.с. 8-11)
08.08.2020 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. (а.с. 12-15)
Відповідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 10.08.2020 р. ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб. Строк тримання під вартою рахувати з 07.08.2020 року з 20-25 год. до 20-25 го. 05.10.2020 року. (а.с. 20-24)
02.09.2020 р. ухвалою Полтавського апеляційного суду ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави скасована та обрано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистої поруки. ОСОБА_1 негайно звільнено з під варти в залі суду. (а.с. 25-32)
30.11.2020 р. позивачу ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. (а.с. 16-19).
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.11.2021 р. ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. (а.с. 33-56).
На підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 04.07.2023 р. у справі №539/4099/20 апеляційні скарги прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, потерпілого ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.11.2021 року - без змін. (а.с. 57-68).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 2 роки і 10 місяців та 28 днів, чим йому було завдано моральних втрат, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя.
Крім того, суд першої інстанції в додатковому рішенні щодо витрат на професійну правничу допомогу на вказану суму зазначив, що вони є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду викладені в рішенні Лубенського міськрайонного районного суду від 01 листопада 2024 року, однак що стосується додаткового рішення Лубенського міськрайонного від 13 листопада 2024 колегія суддів не погоджується в повній мірі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
У статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положенням ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положенням частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 1ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України, порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. При цьому завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Усі наведені вище випадки є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди. Отже, за кожну з незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Згідно з ч. 2, 3 ст.13 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Частинами п'ятою, шостою статті 4 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено, що внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, які призвели до значних душевних страждань, погіршення його відносин з оточуючими, порушення нормальних життєвих зв'язків та стану здоров'я, приниження честі, гідності та ділової репутації, тривале незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та перебування під слідством більше двох років мало для позивача психотравмуючі наслідки.
Щодо доводу апеляційної скарги, а саме що суд першої інстанції на час розгляду справи та винесення рішення - 01.11.2024 року не враховано, що 01.01.2024 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік», статтею 8 указаного Закону визначений розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішення суду на рівні 1600 грн, апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції вірно відраховує відповідно до положень чинного на момент подачі позовної заяви розрахунків відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» з 01 квітня 2024 року встановлено, що у 2024 році щомісячну заробітну плату в сумі 8000 грн.
Крім того, суд першої інстанції правильно визначив формулу розрахунку кінцевої суми моральної шкоди, завданої незаконними діями органів полтавської обласної прокуратури під час знаходження ОСОБА_1 під слідством та судом з 07.08.2020 по 04.07.2023 року тобто 34 місяці та 28 днів (34 місяці та 28 днів перебування під слідством * мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 8000 грн, що становить - 279 466 грн 76 коп. (34(місяці)*8000 +7466,76(28днів).
За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 2 роки і 10 місяців та 28 днів, чим йому було завдано моральних втрат, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя є правильним, ґрунтується на вимогах закону та підтверджується матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Щодо апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат, представником позивача надано розрахунок суми гонорару (винагороди) за надання правової допомоги в розмірі 30 000грн.
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Ковжога О.І. надав перелік послуг, які здійснював під час надання правової допомоги ОСОБА_1 , яка становить 30 000 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Ковжогою О.І. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідачів, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 7 500 грн. з кожного.
Керуючись ст. 367,374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги представника Паламар Дмитра Олексійовича, який діє в інтересах Головного управління Національної поліції в Полтавській області та керівника Полтавської обласної прокуратури - задовольнити частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року - змінити в частині стягнення судових витрат, зменшивши суму витрат на правову допомогу з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 в розмірі з 15000 до 7500 тисяч грн та зменшити суму витрат на правову допомогу з Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 в розмірі 15000 до 7500 тисяч грн.
В іншій частині додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 31 березня 2025 року.
Головуючий суддя : ____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ Ю.В. Дряниця _________________ Л.І. Пилипчук