Справа № 204/9944/24 Номер провадження 22-ц/814/1659/25Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
31 березня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіна О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тамазликар Леоніда Йосиповича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором оренди.
У жовтні 2024 року до Полтавського районного суду Полтавської області за підсудністю надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором оренди.
В обґрунтуваннях позову зазначає, що позивачі є мешканцями м. Харків та перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають трьох дітей. Через систематичні обстріли м. Харкова та Харківської області, а також у зв'язку з проривом з боку росїї кордону на півночі Харківської області, родиною було прийнято рішення тимчасово переїхати до м. Полтава. У квітні 2024 родина винайшла будинок розташований АДРЕСА_1 , орендодавцем якого виступив ОСОБА_3 .. Домовившись про оренду вказаного будинку з ОСОБА_3 родина у якості передплати перерахувала відповідно до платіжної інструкції № P24A2593125434D7585 від 14.04.2024 ОСОБА_3 кошти в сумі 10 050,00 грн. Платником виступав ОСОБА_2 .. 01.05.2024 між ОСОБА_1 (Орендар), яка діяла в інтересах сім'ї та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) у простій письмовій формі укладено договір оренди житлового приміщення.
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди предметом оренди є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.4. Договору оренди визначено щомісячну орендну плату за користування приміщенням в розмірі 20 000,00 грн.
Пунктом 2.1.1. На Орендодавця покладено обов'язок надати Орендареві в оренду зазначене житлове приміщення й ключі від нього в зазначений день за даним договором.
Також п. 4.9. Договору оренди визначено, що під час підписання цього Договору Орендодавець отримав від Орендаря в якості орендної плати за орендоване житло 40 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції № P24A2665935966D5771 від 01.05.2024 родина у перерахувала відповідно до платіжної інструкції ОСОБА_3 кошти в сумі 30 050,00 грн. Платником виступав ОСОБА_2 . За домовленістю було сплачено за перший та останній місяць проживання.
В Договорі також було вписано застереження, що будинок виставлений на продаж та Орендар погодився на оренду до продажу.
Проте в супереч умовам договору родина так і не змогла скористатися орендованим майном. Неодноразово телефоном зверталася до Орендодавця з проханням виконати умови договору - передати фактично майно в оренду, підписати відповідний документ, який засвідчує передання майна в оренду, надати ключі від будинку та допустити до його користування але Орендодавець постійно знаходив приводи аби уникати спілкування з Орендарем, а згодом заявив, що він не є власником будинку адже продав його, а Договір передбачав оренду до моменту продажу, тому родина не може користуватися орендованим майном.
ОСОБА_1 діючи в інтересах сім'ї, за згодою її чоловіка ОСОБА_2 уклала вищезгаданий Договір оренди будинку. В свою чергу ОСОБА_2 на виконання домовленостей з Орендодавцем та умов Договору здійснив сплату коштів в сумі 40 000,00 грн. ОСОБА_3 визнав факт отримання коштів від ОСОБА_2 , зазначивши про це у п. 4.9. Договору та підписавши Договір власноруч. Поряд з цим ОСОБА_3 порушив умови договору та вимоги чинного законодавства не передавши дійсно об'єкт оренди у користування не склавши та не підписавши відповідний Акт приймання-передачі, не передавши Орендарю ключі від будинку, чим унеможливив користування об'єктом оренди зі сторони Орендаря.
За вказаних умов Позивачі вважають, що у зв'язку з створенням з боку Орендодавця перешкод щодо отримання в користування об'єкту оренди, що повністю унеможливило виконання прав за Договором Позивачами - користування об'єктом оренди, Орендодавець зобов'язаний повернути отримані ним кошти.
Наразі Орендодавець повністю уникає спілкування з Позивачами, що є підставою для звернення до суду з позовом щодо стягнення з Відповідача коштів.
На підставі зазначеного, прохали суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів в рівних частках грошові кошти в сумі 40 000,00 (сорок тисяч) грн. 00 коп. та стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках судові витрати: 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору та 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рівних частках грошові кошти в сумі 40 000 грн було відмовлено.
На вказане рішення суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Тамазликар Л.Й. було подано апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рівних частках грошові кошти в розмірі 40 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках судові витрати 1211 грн 20 коп. судового збору та 12 000 грн витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках судові витрати понесені під час апеляційного оскарження: судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1453 грн 44 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Апелянт вважає, зазначене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Стверджує, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Акцентує увагу, що ОСОБА_3 порушив умови договору та вимоги чинного законодавства, не передавши об'єкт оренди у користування, не склавши та не підписавши відповідний Акт приймання-передачі, не передавши орендарю ключі від будинку, чим унеможливив користування об'єктом оренди зі сторони орендаря, тому мав повернути кошти.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 прохає, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Оскільки, 01.05.2024 року був укладений договір оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зі згоди її чоловіка ОСОБА_2 на житлового приміщення. Цей договір було підготовлено та надано ріелтором ОСОБА_4 , та в його ж присутності цей договір було підписано сторонами. Він надав ключі від будинку та передав його в користування, в той самий день був складений акт приймання-передачі об'єкта оренди, однак орендар відмовився від його підписання одразу і попросив дати час для перевірки будинку та техніки, що передається у користування. Орендар дав обіцянку підписати цей акт пізніше після перевірки, через свою юридичну необізнаність не побачив у цьому нічого підозрілого. Однак орендар уникав підписання акту приймання-передачі, хоча фактично користувався будинком для власного проживання і для проживання членів своєї сім'ї.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Через систематичні обстріли м. Харкова та Харківської області, а також у зв'язку з проривом з боку росїї кордону на півночі Харківської області, родиною було прийнято рішення тимчасово переїхати до м. Полтава.
У квітні 2024 родина знайшла будинок розташований АДРЕСА_1 орендодавцем якого виступив ОСОБА_3 та домовившись про оренду вказаного будинку родина у якості передплати перерахувала відповідно до платіжної інструкції № P24A2593125434D7585 від 14.04.2024 ОСОБА_3 кошти в сумі 10 050,00 грн. Платником виступав ОСОБА_2 ..
01.05.2024 між ОСОБА_1 (Орендар), яка діяла в інтересах сім'ї та. ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір оренди житлового приміщення.
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди предметом оренди є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.4. Договору оренди визначено щомісячну орендну плату за користування приміщенням в розмірі 20 000,00 грн.
Пунктом 2.1.1. На Орендодавця покладено обов'язок надати Орендареві в оренду зазначене житлове приміщення й ключі від нього в зазначений день за даним договором.
Також п. 4.9. Договору оренди визначено, що під час підписання цього Договору Орендодавець отримав від Орендаря в якості орендної плати за орендоване житло 40 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції № P24A2665935966D5771 від 01.05.2024 родина у перерахувала відповідно до платіжної інструкції ОСОБА_3 кошти в сумі 30 050,00 грн. Платником виступав ОСОБА_2 .
За домовленістю було сплачено за перший та останній місяць проживання.
В Договорі також було вписано застереження, що будинок виставлений на продаж та Орендар погодився на оренду до продажу.
Позивачі не надали суду доказів того факту, що об'єкт оренди не був переданий їм у користування. Позивачі в обґрунтування своєї позиції зазначили про відсутність підписаного сторонами договору акта приймання-передачі.
01.05.2024 дійсно був укладений договір оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зі згоди її чоловіка ОСОБА_2 на оренду житлового приміщення, що усіма сторонами підтверджується і не спростовується.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справи, докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Правовідносини з найму (оренди) будівлі регулюються положеннями параграфів 1 та 4 Глави 58 ЦК України ,а також загальними положеннями про зобов'язання та договір, передбаченими Главами 47-49,50-52 ЦК України.
Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено ,що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а ст.629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.759, ч.1 ст. 761,ч.1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 765 ЦК наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму ,а згідно статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Частиною третьою ст.653 ЦК України встановлено ,що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно зі статтею 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені) (ст. 611 ЦК України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що через систематичні обстріли м. Харкова та Харківської області, а також у зв'язку з проривом з боку росїї кордону на півночі Харківської області, родиною було прийнято рішення тимчасово переїхати до м. Полтава.
У квітні 2024 родина знайшла будинок розташований АДРЕСА_1 , орендодавцем якого виступив ОСОБА_3 та домовившись про оренду вказаного будинку родина у якості передплати перерахувала відповідно до платіжної інструкції № P24A2593125434D7585 від 14.04.2024 ОСОБА_3 кошти в сумі 10 050,00 грн. Платником виступав ОСОБА_2 .
01.05.2024 між ОСОБА_1 (Орендар), яка діяла в інтересах сім'ї та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір оренди житлового приміщення.
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди предметом оренди є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.4. Договору оренди визначено щомісячну орендну плату за користування приміщенням в розмірі 20 000,00 грн.
Пунктом 2.1.1. На Орендодавця покладено обов'язок надати Орендареві в оренду зазначене житлове приміщення й ключі від нього в зазначений день за даним договором.
Також п. 4.9. Договору оренди визначено, що під час підписання цього Договору Орендодавець отримав від Орендаря в якості орендної плати за орендоване житло 40 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції № P24A2665935966D5771 від 01.05.2024 родина у перерахувала відповідно до платіжної інструкції ОСОБА_3 кошти в сумі 30 050,00 грн. Платником виступав ОСОБА_2 ..
За домовленістю було сплачено за перший та останній місяць проживання.
В Договорі також було вписано застереження, що будинок виставлений на продаж та Орендар погодився на оренду до продажу.
Позивачі не надали суду доказів того факту, що об'єкт оренди не був переданий їм у користування. Позивачі в обґрунтування своєї позиції зазначили про відсутність підписаного сторонами договору акта приймання-передачі.
01.05.2024 дійсно був укладений договір оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зі згоди її чоловіка ОСОБА_2 на оренду житлового приміщення, що усіма сторонами підтверджується і не спростовується.
Як зазначають позивачі умови договору останніми було виконано та здійснено перерахування коштів на рахунок відповідача, проте акт приймання-передачі підписано не було та відповідачем не було передано ключі від домоволодіння і позивачі не мали змоги вселитися до орендованого будинку.
Щодо доводів апеляційної скарги, а саме, що ОСОБА_3 порушив умови договору та вимоги чинного законодавства, не передавши об'єкт оренди у користування, не склавши та не підписавши відповідний Акт приймання-передачі, не передавши орендарю ключі від будинку, чим унеможливив користування об'єктом оренди зі сторони орендаря, тому мав повернути кошти, колегія суддів не бере до уваги виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.05.2024 по 29.06.2024 рік позивачі проживали в орендованому будинку, оскільки позивачі вносили на рахунок відповідача оплату за користування електроенергії протягом травня 2024 року, компенсацію за послуги інтернет провайдера за червень 2024 року. Крім того 01.06.2024 року був здійснений черговий платіж за користуванням будинку в червні 2024 року.
Слід зазначити, що позивачами не було надано належних доказів порушення їх прав та законних інтересів, останні не зверталися ні до працівників правоохоронних органів, ні до суду з вимогами про усунення перешкод у праві користуванні житлового приміщення, така поведінка свідчить про відсутність факту порушення.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони зводяться з явною незгодою з рішенням суду першої інстанції та ухиленням відповідача від виконання зобов'язання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати компенсації не підлягають.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тамазликар Леоніда Йосиповича - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 31 березня 2025 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна