Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5112/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/205/25
Категорія ч.3 ст.309 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12021060400000378 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, освіта незакінчена вища, одруженого, працюючого ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить повторно дослідити всі письмові докази, вирок суду скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.3 ст.309 КК України закрити з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю того, що у його діянні є склад даного кримінального правопорушення. Вважає вирок суду незаконним, таким що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані сторонами кримінального провадження письмові докази по справі, а також необгрунтував чому взяв до уваги одні докази та не врахував інші. Надає свою оцінку вказаним доказам та вважає, що стороною обвинувачення не доведено вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував клопотання сторони захисту про визнання наданих прокурором письмових доказів недопустимими, зокрема: протоколу обшуку від 12.03.2021 року, який проводився у рамках іншого кримінального провадження №12021060400000130 до внесення відповідних відомостей відносно дій ОСОБА_9 до ЄРДР та не уповноваженою на це особою, а також висновків експертів та інших похідних письмових доказів. Стверджує, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 та обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні були погоджені та затверджені не уповноваженим на це прокурором ОСОБА_10 .. Крім того зазначає, що суд першої інстанції у вироку суду послався на ухвалу Корольовского районного суду м Житомира, копія якої в матеріалах кримінального провадження відсутня, а також безпідставно не зарахував обвинуваченому у строк відбування покарання час його перебування під цілодобовим домашнім арештом. Посилається на те, що суд першої інстанції не навів у вироку суду доказів, на підставі яких дійшов висновку про незаконність дій ОСОБА_8 , а також про особливо великі розміри психотропних речовин.
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 встановлено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_8 на користь держави 4707 (чотири тисячі сімсот сім) грн. 32 копійки судових витрат за проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обрано особисте зобов'язання строком на 60 діб.
Покладено на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, ОСОБА_8 за невстановлених слідством обставин, день, час та місці, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, вагою не менше 24,71012г, психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, вагою не менше 4,04176г, особливо небезпечну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС, вагою не менше 0,2469г та переніс невстановленими вулицями м. Житомира до місця свого проживання, що за адресою у АДРЕСА_1 , тим самим розпочав зберігати вищевказані психотропні речовини без мети збуту.
В подальшому, 12.03.2021 року працівниками Національної поліції в ході санкціонованого обшуку в період часу з 13 год 55 хв по 15 год 47 хв за місцем проживання ОСОБА_8 , що за адресою у АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: зіп-пакети, 3 липкі стрічки «скотч» (зеленого, чорного та світло-коричневого кольору), електронні ваги в кількості 2 шт із нашаруванням особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, металеву ложку та ємкість із полімерного матеріалу чорного кольору із нашаруванням психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, 4 зіп-пакети, всередині яких міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, вагою 24,71012г, 2 зіп - пакети, всередині яких психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 4,04176г, та 1 зіп-пакет, всередині якого особливо небезпечна речовина, обіг якої заборонено - 4-ММС, вагою 0,2469г, які останній незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин в особливо великих розмірах без мети збуту.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про повторне дослідження всіх доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції з підстав їх неправильної оцінки.
Колегія суддів, заслухавши позицію прокурора в заперечення вказаного клопотання, вважає, що клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Отже, процесуальне законодавство передбачає виключні підстави для повторного дослідження доказів, які мають бути доведені ініціатором клопотання в порядку ч.3 ст. 404 КПК України.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що такі засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції та судом першої інстанції, відрізняються за змістом, оскільки апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в місцевому суді з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України. Ця відмінність зумовлена такою функцією суду апеляційної інстанції, як перегляд вироку в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, що дублює функції суду першої інстанції.
Тобто, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів.
Тому за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенню ч.3 ст.404 КПК України, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
На підставі викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання внаслідок його необгрунтованості.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в постанові третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 січня 2023 року (справа № 286/628/20 провадження № 51-2421км22).
Обвинувачений ОСОБА_8 будучи належним чином повідомлений про дату час та місце апеляційного розгляду в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Клопотань про відкладення апеляційного розгляду не заявляв. Згідно заяви поданої на адресу апеляційного суду, просив проводити апеляційний розгляд у його відсутності.
З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , враховуючи що його інтереси представляє захисник ОСОБА_7 та в апеляційній скарзі не йдеться про погіршення його становища.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу та просив призначити новий розгляд в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 94 КПК України регламентовано, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тобто, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального та процесуального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Мотивування, обґрунтування висновків суду передбачає не простий виклад доказів, а їх змістовний аналіз. Не можна визнати мотивованим вирок, в якому залишилися неспростованими докази, що суперечать обвинуваченню, або не приведені переконливі мотиви на спростування будь-якого доказу.
Необхідність наведення мотивів у судовому рішенні наголошується й у ряді Рішень ЄСПЛ, як «Патон проти Франції», «Салов проти України», «Болдя проти Румунії», «Градінар проти Молдови». Недотримання наведення достатніх мотивів для засудження особи є порушенням критеріїв справедливості, як того вимагає ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушенням права на справедливий судовий розгляд. У справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд констатував порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з неналежним обґрунтуванням рішень судових установ.
У справах «Богатова проти України», «Проніна проти України» та «Петриченко проти України» Європейський суд дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявників, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов'язання за п. 1 ст. 6 Конвенції щодо вмотивованості судових рішень як елемента права на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .
Однак, визнаючи ОСОБА_8 винуватим та ухвалюючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції фактично лише відтворив у змісті вироку показання, надані в судовому засіданні обвинуваченим, а також виклав зміст наявних письмових доказів, які долучені до матеріалів судового провадження.
При цьому, судом першої інстанції не надано обґрунтованої оцінки як кожному доказу, так і їх сукупності.
Мотивування ухваленого рішення міститься лише у одному абзаці судового рішення, суть якого зведена до зазначення про належність і допустимість доказів, доведеність винуватості ОСОБА_8 сукупністю досліджених доказів, які перелічено, та які є аргументованими і не викликають сумнівів у суду першої інстанції, узгоджуються між собою цілком і повністю.
Але, разом із тим, місцевим судом не надано їх змістовного аналізу, не зроблено висновків про що свідчать та яким чином ці докази і їх сукупність доводять винуватість ОСОБА_8 , з належним умотивуванням такої оцінки в обвинувальному вироку суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що суд першої інстанції не розглянув ряд клопотань сторони захисту стосовно визнання письмових доказів недопустимими (т.1 а.п.157, 204-207, 219-227, т.2 а.п.14-24, 43-47).
Таким чином, суд першої інстанції не дивлячись на імперативну вимогу процесуального закону фактично не вирішив вказані клопотання захисника про визнання в порядку ст.89 КПК України недопустимими доказами протокол обшуку від 12.03.2021 та інші похідні докази, які містяться в матеріалах провадження.
В ухвалі цього суду не має мотивів відхилення доводів клопотання чи згоди з ним.
Крім того, суд першої інстанції допустив інше істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме ст.374 КПК України. Зокрема, вирок суду не містить жодних суджень щодо доводів сторони захисту, які стосуються доведеності кваліфікації дій особи та невстановлення форми вини та мотиву злочину, що є обов'язковими елементами складу злочину.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі №756/10060/17 (провадження №13-3кс22).
Враховуючи позицію сторони захисту та прокурора під час апеляційного розгляду щодо скасування вироку суду у зв'язку з неповнотою судового розгляду та істотним порушенням кримінального процесуального закону, колегія суддів дійшла дійшла висновку про скасування вироку суду першої інстанції, який не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, постановлений без належного аналізу доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, та невідповідністю висновківвикладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.
Наведенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, відповідно до ч.1 ст.412 КПК України перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Оскільки вирок суду із зазначених вище підстав, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, то колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляційної скарги, які підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду, суду першої інстанції слід з'ясувати суть вчиненого обвинуваченим діяння, оцінити надані сторонами докази з погляду допустимості, належності і достовірності, а їх сукупності - з погляду достатності для висновку про винуватість і зробити висновок, чи довела сторона обвинувачення, відповідно до обов'язку, передбаченому ст.91 КПК України, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, та інші обставини, важливі для кваліфікації його дій, перевірити доводи апеляційної скарги і прийняти законне та обґрунтоване рішення у розумні строки.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: