Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2998/23 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І.Ю.
Категорія 77 Доповідач Коломієць О. С.
24 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/2998/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2023 року та на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року, постановлені під головуванням судді Хуторної І.Ю.
У травні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із позовом, в якому з уточненням позовних вимог просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №02-36-к від 10.04.2023 року за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Барановського Олександра Володимировича, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;
- поновити з 19.04.2023 року ОСОБА_1 в правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на посаді аналогічній або рівнозначній посаді заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області;
- стягнути з правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, з 19.04.2023 року по дату поновлення її на посаді, виходячи з розрахунку 512,25 грн. середньоденної заробітної плати позивача.
В обґрунтування позову зазначала, що з 01.03.2022 року вона працювала на посаді заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області.
Вказувала, що Розділом VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2620) передбачено припинення Фонду соціального страхування України (надалі - Фонд) та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступником Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Звертала увагу, що у попередженні про наступне звільнення від 19.01.2023 року №90-11 зазначається про те, що згідно із наказами комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», комісією з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області скорочуються увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області та його відділень. Оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділень, інша робота в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділеннях не пропонується.
Вказувала, що наказом від 10.04.2023 № 02-36-к її звільнено із займаної посади з 18.04.2023 року у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників відділень управління відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Головою комісії з реорганізації Управління не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв'язку з реорганізацією Управління.
Вважає, що її було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. 40, 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано іншої посади на підприємстві -правонаступника одночасно з попередженням про звільнення та голова комісії з реорганізації Управління діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації напряму пов'язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві. Враховуючи, що реорганізація (припинення) Управління відбулася шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, до якого перейшли всі права й обов'язки припиненої установи, голова комісії з реорганізації Управління повинен був запропонувати позивачці рівнозначну посаду або іншу роботу в установі - правонаступника.
Отже, голова комісії з реорганізації Управління не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, оскільки не запропонував їй наявні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області вакантні посади, які вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
При виданні оскаржуваного наказу голова комісії з реорганізації Управління діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вважає, що її було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наказ від 10.04.2023 № 02-36-к «Про звільнення ОСОБА_1 » по п.1 ст.40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню, а її має бути поновлено на рівнозначній посаді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Враховуючи зазначене, просила стягнути з правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 19.04.2023 року по дату поновлення на посаді, виходячи з розрахунку 512,25 грн. її середньоденної заробітної плати.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області № 10-36-к від 10.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Барановського Олександра Володимировича про звільнення ОСОБА_1 із 18.04.2023 року у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено із 19.04.2023 року ОСОБА_1 у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області на рівнозначній посаді заступника начальника відділу страхових виплати та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 78 374,25 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
30 листопада 2023 року ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області подало заяву щодо роз'яснення рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2023 року, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення матеріального права, просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що законодавством не встановлено жодних заборон на переведення позивача як працівника УВД ФССУ у Житомирській області, у випадку реорганізації юридичної особи (працівники якої не є державними службовцями) на посаду державної служби до органу, до якого здійснюється приєднання внаслідок реорганізації.
Вказує, що посади працівників ФСС України на відміну від працівників Пенсійного фонду не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю. Відповідно до статті 41 Закону України №889-VIII «Про державну службу» без обов'язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець. Звертає увагу, що зазначена норма передбачає саме призначення на посаду державної служби, яке, у відповідності до абзацу 2 статті 7 Закону України №389- VIII «Про правовий режим воєнного стану» є строковим. Зазначена норма не врегульовує умови та порядок переведення працівників підприємств (установ, організацій), що ліквідуються (припиняються) на посади державної служби.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що тимчасове спрощення процедури призначення на посади державної служби врегульована законом №889, то до переведення на посади в Головне управління може застосовуватися тільки цей Закон. Висновок суду, що Головне управління мало запропонувати позивачу, який не є державним службовцем, посаду державної служби не узгоджується з чинним законодавством.
Вказує, що поновивши ОСОБА_1 у Головному управлінні на рівнозначній посаді заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, суд, покладаючи на Головне управління обов'язок з поновлення позивача на рівнозначній посаді повинен був з'ясувати, яка посада є рівнозначною тій, яку позивач обіймала до звільнення.
Звертає увагу, що Головне управління є державним органом, юрисдикція якого поширюється на всю територію Житомирської області. Натомість, позивач працювала в органі, юрисдикція якого поширювалася виключно на територію Бердичівського району Житомирської області. Відтак рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в державному органі є неможливим до виконання, оскільки позивач не є державним службовцем, і на неї не поширюється Закон №889.
Інші доводи апеляційної скарги відповідають змісту позовних вимог.
18 грудня 2023 року ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області, не погодившись із ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву та роз'яснити рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2023 року у справі №274/2998/23, а саме: на якій посаді згідно штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на 2023 рік має бути поновлена відповідач та на яку суму середнього заробітку Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повинно сплатити позивачу за один місяць.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд вирішив поновити позивача на рівнозначній посаді заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області. Крім того, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2023 року у справі №274/2998/23 допущено до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Водночас, із рішення не вбачається сума, яка підлягає стягненню за один місяць. Тому, визначити суму, яку відповідач повинен сплатити позивачу за один місяць неможливо.
Тому, на їх думку, виникла потреба у роз'ясненні вищевказаного рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
12 січня 2024 року на адресу апеляційного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року - без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області протягом періоду часу з моменту прийняття рішення про скорочення чисельності працівників та штату УВД ФССУ у Житомирській області до моменту звільнення позивача існували вакантні посади, про що свідчать відомості надані відповідачем, жодну з цих посад позивачу запропоновано не було. Вказане стосується і посад, які не були посадами державної служби.
Отже, при реорганізації УВД ФССУ у Житомирській області шляхом приєднання такого до ГУ ПФУ в Житомирській області, що супроводжувалося скороченням чисельності штату управління дотриманню підлягали законодавчі гарантії, визначені ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, зокрема щодо пропонування позивачу та переведення такого на іншу роботу, яка відповідала її професії та спеціальності в ГУ ПФУ в Житомирській області як правонаступника.
Вказує, що судом першої інстанції правильно застосовані норми ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки суд дійшов до вірного висновку про те, що при реорганізації юридичної особи, яка припиняється в процесі приєднання до іншої, працівнику повинно пропонуватися зайняти вакантну посаду в юридичній особі - правонаступнику, до якої здійснюється приєднання.
Звертає увагу, оскільки як Законом України «Про державну службу», так і жодним іншим правовим актом, не заборонено переведення працівника без проведення конкурсу у випадку реорганізації юридичної особи (яка не є держаним органом), основним завданням якої є реалізація від імені держави владних управлінських функцій, на посаду державної служби до органу, приєднання якого здійснюється внаслідок реорганізації, то на роботодавця покладався обов'язок дотримання прав та гарантій працівника при звільненні позивача на означеній підставі запропонувати їй іншу роботу, що в даному випадку здійснено не було.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційне провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку касаційного провадження цивільної справи №712/4776/23.
09 січня 2025 року від представника позивача - адвоката Чернікова Д.Ю. надійшла заява про закриття провадження та передачу справи для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.
22 січня 2025 року по даній справі провадження відновлено і призначено до апеляційного розгляду.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача та її представника надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, її вимоги про поновлення на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія апеляційного суду з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач обіймала посаду заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області із 01.03.2022 року до 18.04.2023 року, відповідно до копії трудової книжки ( а.с.25-29 т.1).
На виконання п. 2 Розділу VІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись ч. 4 ст. 105 ЦК України, ст. 49-2 КЗпП та ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 видано наказ № 9-ОД від 16 січня 2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України». Пунктом 1 вказаного наказу передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року (а.с.183 т.1).
ОСОБА_1 має диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Бухгалтерський облік», диплом про базову вищу освіту «Економіка і підприємництво», диплом магістра за спеціальністю «Облік і аудит» (а.с.16-19, 22-24 т.1).
Як вбачається з попередження від 19.01.2023 року № 90-11 про наступне звільнення за підписом голови комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області Барановського О., із посиланням на скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД та наказу голови комісії з реорганізації Управління від 16.01.2023 № 01-11-к, ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18 квітня 2023 року (а.с.30 т.1).
У попередженні про наступне звільнення від 19.01.2023 № 90-11 зазначено, зокрема, що посаду, яку займає ОСОБА_1 буде скорочено, враховуючи п. 2 розд. VІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», постанову КМУ від 27.12.2022 №1442, наказ комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023, накази комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області від 16.01.2023 № 01-11-к.
Крім того, ОСОБА_1 у попередженні повідомлена, що скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його управлінь, а тому інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України їй не пропонується. Також наявне посилання на те, що згідно норм діючого законодавства та роз'яснень Міністерства економіки України від 13.01.2023 №4706-05/1622-03, ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
Наказом від 10.04.2023 № 02-36-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 18.04.2023 року по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою винесення даного наказу зазначено попередження про наступне звільнення № 90-11 від 19.01.2023 (а.с.26 т.1).
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Водночас, право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини 1, 3 статті 3 ЦПК України).
Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з матеріалами справи основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби.
Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленням Верховною радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування).
Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року в справі №712/4776/23.
Отже, при розгляді справи встановлено, що предметом спору є вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач звернулася до суду із позовом з приводу винесення головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування щодо неї незаконного наказу про звільнення, пред'явивши його до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке є юридичною особою публічного права та суб'єктом владних повноважень.
За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №818/1688/16 від 05.12.2018 року згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та Законами України.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, а ч. 4 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №638/14011/16-ц зазначено, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають із індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Ці позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18(провадження № 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19 (провадження № 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та інших.
У постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-61-13644сво23) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зроблено висновок, що «внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом №2620-ІХ Фонд соціального страхування України як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування).
Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій».
Отже, ця справа спрямована на поновлення позивача ОСОБА_1 , звільненої внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосується прийняття на публічну службу, а тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За приписами частини 2 статті 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2023 року та ухвала Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Згідно частини 4 статті 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Керуючись ч.1 ст. 255, ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2023 року та ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року скасувати.
Провадження у справі №274/2998/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - закрити.
Передати справу №274/2998/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу до Житомирського окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 березня 2025 року.
Головуючий Судді