Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4931/24 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
31 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Галацевич О.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/4931/24 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Калюжного Сергія Сергійовича на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. в м. Житомирі,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з АТ «Ощадбанк» в особі фідії Житомирське обласне управління грошові кошти в розмірі 59 500,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 23.08.2023 близько 17-00 год з метою перевірки сум залишку грошових коштів на рахунках, відкритих в АТ «Ощадбанк», ним використано мобільний додаток «Ощад24», після чого надійшло декілька телефонних дзвінків, де співрозмовники, представившись працівниками банку, пропонували пройти авторизацію. Зауважує, що для повторного входу до мобільного додатку було запропоновано ввести номер мобільного телефону та прив'язаний до нього пароль доступу. В цей же день виявлено переведення коштів з його карткового рахунку на інший рахунок у розмірі 59 500,00 грн. Вказував, що він невідкладно повідомив банк про відповідні обставини з метою блокування рахунків. В подальшому, 24.08.2023 він звернувся до відділення банку для з'ясування даних щодо осіб, якими здійснено переказ коштів, їх місцезнаходження. В отриманні такої інформації йому було відмовлено. Вказує, що 25 серпня 2024 року він звернувся до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. Посилаючись на відсутність будь-якої власної провини, пов'язаної зі списанням коштів з відкритих рахунків, а також передбачаючи можливість розголошення третіми особами закритої інформації, просив стягнути з АТ «Ощадбанк» на свою користь грошові кошти в сумі 59 500,00 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 59 500,00 грн. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник АТ «Держаний ощадний банк України» - Калюжний С.С. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а саме, судом, не враховано, що оспорювані операції здійснено з проведенням ідентифікації платіжного засобу в мобільному додатку «Ощад24/7» у порядку та спосіб встановлений чинним законодавством та договором укладеним з клієнтом. Судом першої інстанції досліджувалось проведення ідентифікації електронного платіжного засобу та самого користувача картки, використовуючи дані, що відомі виключно позивачу та наявність в нього платіжного засобу, отже операції не вважаються недозволеними. Судом першої інстанції не було взято до уваги, що банком подано докази ідентифікації платіжної картки позивача та ідентифікації самого позивача. Судом першої інстанції в рішенні взагалі не досліджувалось питання щодо фактичного отримувача коштів. Вважає, що здійснені операції по переказу коштів були підтверджені позивачем біометричними даними або кодом доступу. Вхід до системи дистанційного банківського обслуговування (ДБО) Mobile Banking «Ощад24/7» та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки SMS-паролів, Push-повідомлення які направлялись на фінансовий телефон позивача та відомі виключно йому. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, що операції здійснені з вини Банку. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач в порушення ДКБО допустив розголошення ідентифікуючої інформації платіжного засобу та своїми діями сприяв в проведенні оспорюваних операцій.
Звертає увагу, що 23.08.2023 позивач звернувся до Контакт-центру АТ «Ощадбанк» (після успішного завершення операцій), з підозрою на шахрайські списання по платіжних картках, та зазначив, що розголосив інформацію по картці третім особам, а саме номер картки, одноразові паролі. Оцінка даного звукозапису, що є додатком 7 до відзиву на позовну заяву, в рішенні суду першої інстанції взагалі не відображена. Банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту не з вини банку внаслідок користування системами WEB-банкінг, «Ощад 24/7» та/або Mobile Banking «Ощад 24/7». Зазначає, що за результатами проведеної перевірки банком встановлено, що операції з використанням інтернет ресурсу проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки, що свідчить про відсутність вини банку у виконанні розпорядження клієнта щодо перерахунку коштів з його рахунку. Ініціювання переказів по карткам позивача було здійснено шляхом електронної ідентифікації електронного платіжного засобу та клієнта. Банком не порушено норм договору та чинного законодавства України, клієнт звернувся до банку після успішного завершення операції. Таким чином, перерахування грошових коштів з карткового рахунку стало можливим у зв'язку з порушенням (недотриманням) вимог Розділу IX договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме: п.9.15, п.9.16, п.9.17, п.9.18.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - Товянська І.О. просить апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2024 залишити без змін. Вказує, що жодних смс - повідомлень про проведені транзакції за картковим рахунком за прив'язаним до мобільного додатку «Ощад24» номером телефону позивач не отримував. Позивач не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коду та іншу конфіденційну інформацію. Посилання відповідача на те, що позивач самостійно зазначив, що невідомі особи, представившись працівниками банку, злочинним шляхом змусили назвати пін-код карткового рахунку не є доказом на розголошення відомостей третім особам. Доводи скаржника про те, що суд не врахував порушення позивачем умов та правил надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого списання коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій не заслуговують на увагу, оскільки вони грунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 у АТ «Ощадбанк» відкрито рахунок, особа є держателем картки за № НОМЕР_1 .
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 23 серпня 2023 року із рахунку останнього у АТ «Ощадбанк» були перераховані кошти: 17:21:49 - 29 500,00 грн на картку № НОМЕР_2 ; 17:22:38 - 29 500,00 грн на картку № НОМЕР_3 ; 17:23:08 - 500,00 грн на картку № НОМЕР_3 .
За результатами перевірки АТ «Ощадбанк» було встановлено, що 23.08.2023 о 17:17:12 та 17:17:27 були здійснені неуспішні спроби реєстрації та встановлення мобільного додатку «Ощад24/7» з використанням реквізитів картки банку №5167803223071650.
23 серпня 2023 року о 17:18:29 здійснена успішна реєстрація із встановлення мобільного додатку «Ощад24/7» з використанням реквізитів картки банку №167803223071650 та ПІН коду до неї; для входу в систему були надіслані SMS-повідомлення на фінансових номер телефону ОСОБА_1 . Після чого, із вказаної картки 23.08.2023 о 17:21:49 - 29 500,00 грн було переказано на картку № НОМЕР_3 ; 17:22:38 - 29 500,00 грн було переказано на картку № НОМЕР_3 ; 17:23:08 - 500,00 грн було переказано на картку № НОМЕР_3 .
Зазначені перекази коштів були підтверджені позивачем біометричними даними/або кодом доступу. Вхід до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад24» та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської карти, SMS паролів, Push - повідомлення, які направлялися на фінансовий телефон ОСОБА_1 та відомі виключно йому.
Відповідно до інструкції користувача системи «Ощад 24/7», яка є у вільному доступі у мережі Інтернет на сайті банку www/oschadbank.ua, для реєстрації в системі «Ощад 24/7» необхідно ввести номер карти, термін дії та CVC2-код, що в свою чергу є ідентифікацією платіжного засобу, а ідентифікацією клієнта є відправлення банком коду підтвердження реєстрації та фінансовий номер клієнта.
У подальшому для входу до системи «Ощад 24/7» використовується логін та пароль.
У справі, що переглядається, встановлено, що при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що 23 серпня 2023 року він з метою перевірки грошових коштів на карткових рахунках, відкритих в АТ «Ощадбанк» в мобільному додатку «Ощад24» йому було здійснено декілька телефонних дзвінків від особи, яка представилась працівником банку АТ «Ощадбанк» та запропоновано пройти повторну авторизацію шляхом введення мобільного номеру телефону та пароль доступу, що не викликало в останнього жодного сумніву, оскільки дана пропозиція була в офіційному додатку «Ощад24».
Із заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що 23 серпня 2023 року йому було зроблено декілька дзвінків від невідомих осіб, які представилися працівниками банку АТ «Ощадбанк» та злочинним шляхом змусили його назвати пін-код від карткового рахунку.
Із протоколу допиту потерпілого від 26.08.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , як потерпілий пояснив, що 23.08.2023 близько 17 год на його телефон надійшов дзвінок з мобільного номеру НОМЕР_4 , піднявши слухавку з ним вела бесіду особа чоловічої статі, який представився працівником «Ощадбанку». В розмові останній повідомив йому, що в нього обмеження варифікації картки та необхідно надати дані картки (чотири останні цифри та пароль) для усунення недоліків картки. В подальшому в розмові він повідомив дані своєї банківської картки НОМЕР_5 , а саме останні чотири цифри та пароль. Після чого 23.08.2023 у період з 17 год 21 хв по 17 год 23 хв., трьома транзакціями було знято грошові кошти у сумі 29500 грн (об 17:21); (29500 грн об 17:22) та 5000,00 грн (об 17:23).
Із аудіо-запису, прослуханому в суді апеляційної інстанції, встановлено, що 23 серпня 2023 року відбулася розмова ОСОБА_1 та представника банку. На запитання представника АТ «Ощадбанк» чи було розголошено ОСОБА_1 третім особам інформацію щодо реквізитів платіжної картки, пін-коду та коду доступу, який направлявся банком на фінансовий номер клієнта, останній повідомив, що надав інформацію третім особам, а саме останні чотири цифри номеру його карткового рахунку та коди (а.с. 90).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Ощадбанк», в якому просив суд стягнути з АТ «Ощадбанк» на свою користь грошові кошти у розмірі 59 500,00 грн.
Позивач зазначав, що 23 серпня 2023 року з його карткового рахунку було незаконно без його відома списано грошові кошти у розмірі 59 500,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).
Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.
Відповідно до пунктів 2-5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» 10.08.2020 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку.
Позивач оспорює операції зі списання коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , які були здійснені 23 серпня 2023 року на суму 59 500,00 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вхід до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7», операції з переказу коштів, зокрема 23 серпня 2023 року, було здійснено коректно, що можливо лише за наявності номеру банківської картки, CVV-коду, терміну дії картки та коду доступу, який направлявся на фінансовий телефон позивача і був відомий виключно йому.
Вказане доведено банком і не спростовано позивачем.
Виконані операції по списанню коштів, які фактично оспорює ОСОБА_1 , були підтверджені за допомогою біометричної ідентифікації.
Крім того, надавши оцінку аудіо-запису розмови позивача та представника банку, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 26.08.2023 встановлено, що позивачем було розголошено третім особам інформацію щодо реквізитів платіжної картки, а також інших кодів доступу, який направлявся банком на його фінансовий номер.
Ці докази оцінено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 89 ЦПК України у сукупності з іншими доказами, що спростовує доводи позовної заяви у цій частині.
Саме на позивача, як на клієнта, покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, а також обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення відповідної інформації.
Таким чином, оскільки операції з переказу коштів у сумі 59 500,00 грн були здійснені 23 серпня 2023 року через мобільний додаток «Ощад 24/7» з використанням реквізитів платіжної картки, у тому числі PIN-коду, які відомі тільки власнику картки, з використанням номеру телефону позивача, тому АТ «Ощадбанк» не може нести цивільну відповідальність за такі операції.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2024 року у справі №552/1906/23, постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №522/22780/15-ц та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Крім того, встановлено, що 23 серпня 2023 року через систему дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» по картковому рахунку № НОМЕР_1 відбулося три успішних операцій з переказу коштів на загальну суму 59 500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_2 .
У цей самий день ОСОБА_1 звернувся до контакт-центру АТ «Ощадбанк» та повідомив оператору про несанкціоноване списання коштів шахраями з його карткового рахунку № НОМЕР_1 . Платіжна картка була заблокована 23.08.2023 через КЦ АТ «Ощадбанк». При цьому, ОСОБА_1 пояснив, що він повідомив третім особам дані його карти, а саме останні 4 цифри та коди. Фінансовий номер не втрачено, залишається з ним.
При цьому до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що операції зі списання грошових коштів проводилися з використанням інтернет ресурсу і їх було проведено коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку, а саме: логіну та паролю, одноразових паролів надісланих на фінансовий номер клієнта, номеру картки, PIN - коду тощо, які відомі виключно клієнту.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц (провадження №61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16-ц (провадження №61-30583св18) та інших.
Установивши, що списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Ощад 24/7», вхід до якого був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 , у результаті введення правильного логіну та паролю від системи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на вищевикладені норми права та обставини справи, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні вимог позовної заяви.
Згідно ч. ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таким же правилом підлягають розподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи апеляційним судом.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 за звернення до суду із позовом був звільнений від сплати судового збору.
Оскільки апеляційну скаргу представника АТ «Державний ощадний банк України» - Калюжного С. С. задоволено повністю, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому АТ «Державний ощадний банк України» необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1816,80 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Калюжного Сергія Сергійовича задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Компенсувати акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1816,80 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 01 квітня 2025 року.
Головуючий
Судді