Житомирський апеляційний суд
Справа №288/642/24 Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
24 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/642/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, про стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області
на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Чуб І.А.
встановив:
У березні 2024 року позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.07.2022 року до нього звернувся за правовою консультацією Улановський Р. та повідомив про намір працівників СРПП ВП №2 (смт. Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області скласти щодо нього протокол про адміністративне правопорушення. Зазначає, що за вказаним проханням з'явився на місце події, де намагався з'ясувати у працівників правоохоронних органів обставини справи. Водночас працівниками СРПП ВП №2 (смт. Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області було повідомлено його про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. При цьому до нього від працівників правоохоронних органів не надходило законних вимог чи розпоряджень. Надалі працівниками СРПП ВП № 2 (смт. Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області без законних на те підстав здійснено його затримання та з метою встановлення особи та складання адміністративних матеріалів 16.07.2022 року на службовому автомобілі ВАЗ 2110 було доставлено до відділення. Також до нього було застосовано спеціальні засоби, такі як кайданки та сльозоточивий газ.
Вказував, що в подальшому йому стало відомо, що відносно нього 16.07.2022 року поліцейським СРПП ВП №2 ЖРУП старшим сержантом поліції Юричем Юрієм Ігоровичем складено протокол АА № 130472 про адміністративне затримання за ст. 185 КУпАП, в якому було зазначено, що ОСОБА_1 був доставлений в службове приміщення відділення поліції № 2 ЖРУП в Житомирській області 16.07.2022 року о 21 годині 45 хвилин у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП для складання адміністративних матеріалів та встановлення особи. В подальшому при ознайомленні 08.08.2022 року з матеріалами справи про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП його представнику стало відомо, що відносно нього 16.07.2022 року також було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, та винесено постанову серії ГАБІ № 662653 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП, за змістом якої він знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чим образив людську гідність та громадську мораль.
Зазначав, що не погоджуючись з таким твердженням працівників поліції, він звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського СРПП Відділення № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області старшого сержанта Юрича Ю.І., ГУ НП в Житомирській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та просив визнати дії поліцейського СРПП Відділення № 2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області старшого сержанта Юрича Ю.І. щодо складення постанови серії ГАБІ № 662653 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП протиправними та скасувати постанову серії ГАБІ № 662653 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, закривши провадження по справі.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.12.2022 року його позовні вимоги було задоволено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 року апеляційну скаргу ГУ НП в Житомирській області залишено без задоволення, а рішення районного суду без змін. Незаконними діями працівників поліції йому була нанесена моральна шкода, що була обумовлена численними обставинами: тривалий час він змушений був доводити свою невинуватість в різних судах, які знаходяться поза регіоном його проживання; незаконні дії працівників поліції принизили його честь та гідність; незаконні дії працівників поліції стали причиною погіршення стану здоров'я; час витрачений на доведення своєї невинуватості, позивач міг використати на спілкування з маленькою донечкою та дружиною, однак цей час назавжди втрачений.
Заочним рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача 5 000,00 грн. моральної шкоди. В решті вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, представник ГУ НП в Житомирській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення, зменшивши розмір стягнутої з державного бюджету на користь позивача моральної шкоди з 5 000,00 грн. на 1 000,00 грн. Вирішити питання розподілу судових витрат.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач обмежився лише загальними посиланнями на незаконність дій посадової особи відповідача та завдання йому моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами ні факту наявності такої шкоди, ні зміни свого звичного способу життя, ні факту звернення за правовою допомогою чи настання інших негативних наслідків, наявність причинного зв'язку між протиправними, на його думку, діями відповідача та можливим завданням такої шкоди. Вказує, що позивач послався на наслідки, що виникли у нього внаслідок реалізації свого права на оскарження рішення владних повноважень. За таких обставин відсутні факти щодо наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Додає, що дії поліцейського при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальними діями, а не рішенням суб'єкта владних повноважень, достатніми для відшкодування шкоди. При цьому зазначає, що аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у справі №307/3754/21 від 27 липня 2022 року щодо того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є притягненням до адміністративної відповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди, є помилковим.
Звертає увагу, що суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення та визнаючи розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду зазначив, що вона спричинена шляхом ухвалення незаконних рішень працівників поліції щодо позивача, а тому позивач був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій інспектора. При цьому суд першої інстанції не врахував, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано завищений розмір моральної шкоди. Оскільки, при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного заочного рішення не врахував те, що тяжких наслідків для позивача не настало, тому з огляду на засади розумності та справедливості суд дійшов невірного висновку, що розмір компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду має складати 5 000,00 грн., оскільки такий розмір, на його думку, є неспівмірним з допущеними порушеннями з боку відповідача.
Просив заочне рішення суду першої інстанції змінити шляхом зменшення розміру стягнутої з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 5 000,00 грн. до 1 000,00 грн.
Сторона позивача своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.
Представник ГУ НП в Житомирській області у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції частині задоволених позовних вимог змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди.
У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.12.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Відділення № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області старшого сержанта Юрича Юрія Ігоровича ГУНП в Житомирській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності було задоволено, а саме: визнано дії поліцейського СРПП Відділення № 2 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області старшого сержанта Юрича Юрія Ігоровича щодо складення постанови серії ГАБІ № 662653 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП протиправними. Постанову серії ГАБІ № 662653 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито (а.с.67-69).
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.12.2022 року без змін (а.с.70-72).
Як вбачається з медичних виписок та довідок позивач ОСОБА_1 звертався 16.07.2022, 18.07.2022, 27.09.2022 до лікарів за консультацією і медичною допомогою та йому було призначено відповідне лікування (а.с.15-18).
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звернувшись до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна на свою користь шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 100 000,00 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що незаконні дії працівників правоохоронних органів заподіяли йому значну моральну шкоду, яка виразилась в тому, що тривалий час він був змушений доводити свою невинуватість у різних судах, які знаходяться поза межами регіону його проживання, незаконні дії працівників поліції принизили його честь та гідність, стали причиною погіршення стану його здоров'я. Час, витрачений на доведення своєї невинуватості він міг використати на спілкування з маленькою донечкою та дружиною, однак цей час назавжди втрачений.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було заподіяно моральної шкоди службовими особами ГУ НП в Житомирській області шляхом вчинення неправомірних дій, проте, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн. є завищеними, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, необхідним та достатнім є розмір моральної шкоди 5000,00 грн.
Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.
За приписами ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що законодавець поклав саме на державу обов'язок з відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.12.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Відділення № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області старшого сержанта Юрича Юрія Ігоровича, ГГ НП в Житомирській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності було задоволено, а саме: визнано дії поліцейського СРПП Відділення № 2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області старшого сержанта Юрича Юрія Ігоровича щодо складення постанови серії ГАБІ № 662653 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП протиправними. Постанову серії ГАБІ № 662653 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито (а.с.67-69).
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.12.2022 року без змін (а.с.70-72).
Звернувшись до суду у березні 2024 року із позовними вимогами, ОСОБА_1 відповідачем вказав Державу Україну в особі Державної казначейської служби України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на спричинення йому моральної шкоди, однак просив суд стягнути з Держави Україна на свою користь шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн., завдану незаконними діями працівників правоохоронних органів, яка виразилась в тому, що тривалий час він був змушений доводити свою невинуватість у різних судах, які знаходяться поза межами регіону його проживання, незаконні дії працівників поліції принизили його честь та гідність, стали причиною погіршення стану його здоров'я. Час, витрачений на доведення своєї невинуватості він міг використати на спілкування з маленькою донечкою та дружиною, однак цей час назавжди втрачений (а.с.3).
Слід зазначити, з позовними вимогами до ГУ НП в Житомирській області у цій справі скаржник до суду не звертався.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 02 липня 2024 року заяву представника позивача про залучення до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - задоволено. Залучено ГУ НП в Житомирській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача до участі у справі №288/642/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, про стягнення моральної шкоди (а.с.66,75).
У п.п. 63, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 зазначено, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляє державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
У пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Згідно з пунктом 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зроблено висновок про те, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. У справах про відшкодування шкоди державою, остання бере участь як відповідач через той орган, діями якого заподіяно шкоду.
Отже, відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, яким заподіяно шкоду.
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Одним із основних завдань Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п.3).
Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Згідно пункту 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка у цих правовідносинах бере участь через орган Казначейської служби як розпорядника бюджетних коштів.
Таким чином, з повноважень та завдань Державної казначейської служби України не вбачається, що цей орган несе відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями працівників поліції, прокуратури під час досудового слідства.
Самостійним відповідачем Державна казначейська служба України за такими позовами бути не може.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 459/2566/21.
Отже, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України у цій справі - є неналежним відповідачем.
Із позовними вимогами до ГУ НП в Житомирській області позивач у цій справі не звертався. ГУ НП в Житомирській області не було залучено до участі у справі судом першої інстанції у якості співвідповідача. Таким чином, розгляд справи до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ НП в Житомирській області у Житомирській області підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, розглянув справу за участі неналежного відповідача, апеляційний суд позбавлений можливості усунути таке процесуальне порушення суду першої інстанції, а тому рішення підлягає скасуванню з ухвалення апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевказаних підстав.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, про стягнення моральної шкоди.
Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Житомирській області за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 453,44 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 березня 2025 року.
Головуючий Судді