Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1007/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/178/25
Категорія 422 КПК Доповідач ОСОБА_2
18 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №285/1007/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області від 22.02.2025,
Зазначеною ухвалою застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.162 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 діб - до 8 год. 10 хв. 21.04.2025 без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою застосувати її підзахисному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк досудового розслідування. При цьому, зазначає, ОСОБА_8 має постійне місце проживання та реєстрацію. Вважає, що цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю передбачає повний цілодобовий контроль поліції та оперативне реагування на порушення, а вразі залишення місця проживання місцеві органи поліції мають право затримати обвинуваченого, що в подальшому дає реальні підстави для прокурора, щоб звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш тяжкий. Крім того, ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, а саме проживає разом із цивільною дружиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (оскільки перша дружина ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла), та п'ятьма дітьми ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_8 , чотири з яких є малолітніми, до затримання мав стабільне джерело доходу. Звертає увагу, що в ході досудового розслідування було проведено обшук за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_17 , проведено огляд місця події 21.02.2025, під час якого було оглянуто одне з місць вчинення кримінальних правопорушень відносно потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а тому можна прийти до висновку, що можливі речові докази в кримінальному провадженні було виявлено та вилучено, а тому стверджувати, що останній перебуваючи на волі може вчинити спроби знищити, сховати, спотворити речові докази не можна. Вважає, що ризик того, що ОСОБА_8 може впливати на свідків спростовується тим, що на даний час, ОСОБА_8 , цілком та повністю визнає свою провину у інкримінованих йому злочинах, щиро кається, готовий давати визнавальні показання та примиритися із потерпілим з подальшим відшкодуванням усіх завданих збитків, крім цього, згідно матеріалів кримінального провадження всі можливі свідки та потерпілі вже допитані. Наголошує, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення спростовується тим, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має на утриманні п'ятьох дітей, неофіційно працював, при цьому, слід зазначити, що можливість та ризик вчинення нових злочинів є лише припущеннями сторони обвинувачення. Рахує, що ризики повністю спростовуються застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю. Також прокурор в порушення вимог п.6 ч.1 ст.184 КПК України не обґрунтував неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а усі його доводи є формальними. Окрім цього судом не було визначено розмір застави відповідно до ч.3 ст.183 КПК України достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечила доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
В свою чергу, як убачається з матеріалів судового провадження №285/1007/25, в провадженні Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12025060530000159 від 20.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.162 КК України.
Згідно змісту клопотання, досудовим розслідування встановлено, що 20.02.2025 у точно невстановлений слідством час та місці, однак не пізніше 7 год. ОСОБА_20 , підозрюючи односельчанина ОСОБА_18 у вчиненні крадіжки з його будинку, вирішив вчинити відносно останнього катування з метою зізнання у вчиненні крадіжки та повернення викраденого майна.
Про свій злочинний умисел ОСОБА_20 повідомив своїх знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_21 та попросив їх допомогти вчиняти протиправні дії відносно ОСОБА_18 на що останні погодились, підтримали злочинні наміри ОСОБА_20 і таким чином вступили з ним у попередню злочинну змову.
У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, 20.02.2025 року близько 7 год. ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та ОСОБА_21 , який для реалізації умислу взяв із собою мисливську рушницю (номер 92276-63), на невстановленому транспортному засобі приїхали до будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_18 .
Усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, та знаючи, що у приміщенні будинку АДРЕСА_1 проживають також інші особи, ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , та ОСОБА_21 , керуючись єдиним злочинним умислом, діючи за попередньою змовою групою осіб, застосовуючи фізичну силу вибили вхідні двері до вказаного будинку, після чого з метою вчинення протиправних дій по відношенню до ОСОБА_18 , незаконно проникли в будинок. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на катування ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , та ОСОБА_21 , діючи спільно, погрожуючи рушницею, з метою отримання зізнання ОСОБА_18 у вчиненні крадіжки, без розриву в часі, нанесли декілька ударів ногами та руками по різних частинах тіла ОСОБА_18 .
Оскільки ОСОБА_18 не зізнавався у скоєнні крадіжки, ОСОБА_8 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , діючи спільно, погрожуючи насильством небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_18 , яке потерпілий сприймав як реальне, проти волі ОСОБА_18 , тримаючи потерпілого за руки вивели з будинку та посадили у невстановлений слідством автомобіль, таким чином позбавивши його волі. В салоні автомобіля, продовжуючи незаконно утримувати ОСОБА_18 , із значною силою прикладання нанесли один удар стволом рушниці по голові ОСОБА_18 .
Подолавши у такий спосіб волю до опору ОСОБА_18 , підозрюваний ОСОБА_8 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , діючи за попередньою змовою групою осіб, на невстановленому автомобілі вивезли потерпілого в лісопосадку в урочище «Гойдалки» поблизу селища Довбиш.
Прибувши в лісопосадку ОСОБА_8 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , намагаючись отримати зізнання у вчиненні крадіжки від ОСОБА_22 , діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на катування, витягли ОСОБА_18 з автомобіля, після чого прив'язали останнього металевим тросом до дерева, таким чином продовжували утримувати потерпілого проти його волі.
В подальшому, застосовуючи психологічний тиск, який проявився у погрозах застосування зброї та здійсненням пострілів поруч з тілом ОСОБА_18 , що супроводжувалося нанесенням чисельних ударів руками та ногами по різним частинам тіла, ОСОБА_8 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 продовжували утримувати потерпілого в лісопосадці в супереч волі останнього до поки ОСОБА_18 , переживаючи за своє життя та здоров'я, з метою припинення насильницьких дій відносно нього, зізнався у вчиненні крадіжки та повідомив місце знаходження викраденого майна.
У подальшому, ОСОБА_8 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 діючи спільно, в супереч волі ОСОБА_22 посадили його у невстановлений слідством автомобіль, та поїхали до місця, на яке вказав ОСОБА_22 , а саме біля будинку його батьків по АДРЕСА_2 , де потерпілий, скориставшись нагодою, утік від правопорушників.
21.02.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.162 КК України.
22.02.2025 старший слідчий СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_23 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
В свою чергу, у відповідності до матеріалів судового провадження №285/1007/25, прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.162 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити вище зазначені кримінальні правопорушення.
При цьому, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
В свою чергу, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, як і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_8 , фактичні обставини їх вчинення, наслідки, суспільну небезпеку, тощо.
Крім того, як убачається з матеріалів провадження, інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.162 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є тяжким, нетяжким та проступком, санкція тяжкого з яких передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (ч.2 ст.127 КК).
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 , переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.
В даному випадку слід взяти до уваги і фактичні обставини інкримінованих дій, їх наслідки, об'єктивну значну суспільну небезпечність інкримінованого, що на думку апеляційного суду, підсилює вище зазначений процесуальний ризик.
Також, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників кримінального провадження будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. Також, слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що є доведеним ризик того, що ОСОБА_8 може вчинити інші кримінальне правопорушення, з огляду на характер та фактичні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, послідовність та системність дій при їх вчиненні, як і активну роль підозрюваного у цих злочинних діях.
Крім того, є доведеним і ризик того, що ОСОБА_8 з метою виправдання своїх дій, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення в межах кримінального провадження №112025060530000159, враховуючи, що досудове розслідування триває та триває збір доказів у кримінальному провадженні, частина з яких ще не виявлена органом досудового розслідування.
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними. В даному випадку, апеляційні посилання сторони захисту на ті факти, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, раніше не судимий, має на утриманні п'ятьох дітей, неофіційно працює, на даному етапі досудового розслідування не можуть бути безумовними обставинами, які зводять до об'єктивного мінімуму вище зазначених процесуальних ризиків.
Крім того, не залишено поза увагою слідчого судді і дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема, те, що останній, як зазначалась вище: неодружений, має на утриманні 5 неповнолітніх дітей, має тимчасові заробітки, за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, відповідно - вік та стан здоров'я.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
В свою чергу, гарантії підозрюваного (в суді апеляційної інстанції) дотримуватись належної процесуальної поведінки при зміні запобіжного заходу, не доводять по-за розумним сумнівом дотримання останнім відповідної сталої процесуальної поведінки, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
Істотних порушень кримінального процесуального закону в частині визначення міри запобіжного заходу, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, з огляду на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, фактичних обставин їх вчинення, значну суспільну небезпечність вчиненого, даних про особу ОСОБА_8 , а також встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначення відповідної застави у цьому кримінальному провадженні є безпідставним.
Отже, істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
За вказаних обставин, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області від 22.02.2025, якою застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.162 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 59 діб - до 8 год. 10 хв. 21.04.2025 без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :