Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/2535/25
про продовження запобіжного заходу
20 березня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі колегії:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
законного представника - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні № № 220241011100000555 від 23.07.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України,
В провадженні Подільського районного суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, мотивуючи тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків, які б виправдовували тримання обвинувачених під вартою, просив змінити запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував проти продовження під вартою.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підримав клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_8 підтримала позицію адвоката ОСОБА_7 та вважає клопотання прокурора необґрунтованим.
Законний представник та обвинувачений ОСОБА_10 підтримала позицію адвоката.
Колегія суду, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
24.07.2024 року слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, та закінчується 26.03.2025 року.
Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ч 1. ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ч.1 ст.176 КПК України,запобіжними заходами є: 1)особисте зобов'язання; 2)особиста порука; 3)застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442-1Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5частини першої цієї статті.
Згідно із ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, ризик переховування обвинуваченого обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки: санкцією ч. 2 ст. 113 КК України, передбачено покарання за вказаний злочин, який інкримінується обвинуваченому, у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Достатньою підставою, що свідчить про ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення є той факт, що він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявність ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці проживання, зважаючи на те, що провадженню перебуває на стадії підготовчого судового засідання, що у своїй сукупності свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, колегія суддів приходить до висновку про доведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких він обвинувачуються, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчить, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не були враховані під час вирішення питання про обрання та продовження строку його дії під час досудового розслідування.
Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,199,331КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, із утриманням в Київському СІЗО, без визначення заставитобто по 18 травня 2025 включно.
Копію ухвали скерувати начальнику Київського слідчого ізолятора - для виконання, прокурору та захиснику - для відома.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_9 .
Строк дії ухвали - по 18 травня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3