печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11321/25-к
пр. № 1-кс-11820/25
26 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши судове провадження за заявою ОСОБА_3 про відвід слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від здійсненнядосудового розслідування у кримінальному провадженні за №42021102090000149 від 30.08.2021, -
11.03.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від здійсненнядосудового розслідування у кримінальному провадженні за №42021102090000149 від 30.08.2021.
Заявлений відвід мотивований бездіяльністю слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження №42021102090000149 від 30.08.2021, що, як наслідок, вказує на його упередженість і не об'єктивність, що в сукупності свідчить про наявність обґрунтованих підстав для його відводу.
Заявник в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду заяви повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчим суддею, з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнано можливим розгляд заяви у відсутність нез'явившихся осіб.
Вивчивши заяву, дослідивши матеріали провадження, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. (Рішення ЄСПЛ «Chahal v. UK, n. 145).
Заявник вказує, що у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, перебуває кримінальне провадження № 42021102090000149 від 30.08.2021, в рамках якого слідчий ОСОБА_4 здійснює досудове розслідування.
Так, на національному рівні, у ч. 2 ст. 80 КПК України законодавчо закріплено право осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, заявляти відвід слідчому з підстав передбачених ст.77 КПК України.
Зміст п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України визначає одну з підстав для застосування відводу слідчого - існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Своєю чергою, термін «неупередженість» є структурним елементом такого базового принципу кримінального провадження, як законність (ст. 9 КПК України).
Більше того, вимога щодо неупередженого дослідження обставин кримінального провадження є головним обов'язком слідчого, що зафіксовано в ч. 2 ст. 9 КПК України.
Як зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», структура Конвенці ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий безумовно підлягає відводу, визначений частиною 1 ст. 77 КПК України.
Між тим, згідно з ч. 3 ст. 77 КПК України, слідчий не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження, а також за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. (Рішення ЄСПЛ «Chahal v. UK, n. 145).
На національному рівні, у ч. 2 ст. 80 КПК України законодавчо закріплено право осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, заявляти відвід слідчому з підстав передбачених ст.77 КПК України.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий безумовно підлягає відводу, визначений частиною 1 ст. 77 КПК України.
Варто зазначити, що особі, за заявою якої здійснюється судове провадження, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки, серед яких обґрунтування заявлених вимог.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав відводу, що передбачені вищевказаними нормами КПК України, оскільки з зазначеної заяви вбачається, що заявник намагається у позапроцесуальний спосіб оскаржити дії слідчого в рамках кримінального провадження.
З урахуванням викладених обставин та норм законодавства, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого відводу, а відтак заявлений відвід слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 36, 77, 81, 309, КПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021102090000149 від 30.08.2021.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1