печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12208/25-к
24 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023000000001772 від 20.09.2023,-
17.03.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчогов особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023000000001772 від 20.09.2023.
Обґрунтовуючи клопотання сторона обвинувачення зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000001772 від 20.09.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Так, слідчий вказує, що достовірно знаючи про утворення у 2014 році підконтрольного Російській Федерації самопроголошеного органу «Донецька народна республіка», який узурпував виконання властивих органам державної влади та органам місцевого самоврядування України функцій на тимчасово окупованій території України, усвідомлюючи, що утворений в його структурі «Мариупольский городской совет» є незаконним органом влади, 15.06.2023 ОСОБА_6 добровільно погодився бути обраним до названого органу влади в якості депутата. З метою досягнення цієї мети ОСОБА_6 взяв участь у незаконних виборах як «кандидат в депутати Мариупольского городского совета Донецкой народной республики первого созыва», якого висунуло регіональне відділення Соціалістичної політичної партії «Либерально-демократической партии Росии» в Донецкой народной республике» за єдиним виборчим округом.
Відповідно до рішення «Территориальной избирательной комиссии Донецкой народной республики» від 15 вересня 2023 року № 31 «О регистрации избранных депутатов Мариупольского городского совета Донецкой народной республики первого созыва», ОСОБА_6 обрали «депутатом Мариупольского городского совета Донецкой народной республики первого созыва» від партії «ЛДПР».
Отже, громадянин України ОСОБА_6 , будучи добровільно обраним до незаконного органу влади, утвореного на тимчасово окупованій території України, своїми умисними діями вчинив колабораційну діяльність, спрямовану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України.
19.02.2025 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у добровільному обранні громадянином України до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, та, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, вручено повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень.
Окрім цього, слідчий вказує, що під час досудового розслідування отримані докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Так, зважаючи на тяжкість злочину та суворість покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацію майна, існує реальна загроза того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, про що свідчать спосіб та суспільна небезпека вчиненого ним кримінального правопорушення.
Крім того, ОСОБА_6 має чинний паспорт громадянки України для виїзду за кордон, тому це може свідчити про те, що він, будучи обізнаним про кримінальне переслідування, може скористатись правом перетину державного кордону України, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за діяння, у вчиненні якого підозрюється.
ОСОБА_6 має родичів, які проживають на тимчасово окупованій території Донецької області. Зазначена обставина свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків на підконтрольній органам державної влади території України.
Оскільки, підозрюваного ОСОБА_6 добровільно обрали до незаконного органу влади, утвореного на тимчасово окупованій території України, це свідчить про відсутність бажання мати будь-який зв'язок з державою Україна, громадянином якої він є. Зазначені обставини в сукупності дають підстави стороні обвинувачення стверджувати про високу вірогідність порушити процесуальні обов'язки підозрюваного, в тому числі обов'язок з'являтись на першу вимогу до органу досудового розслідування та/або суду.
Наведене підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_6 має можливість безперешкодно виїхати з України, в тому числі на територію Російської Федерації, яку Верховна Рада України визнала державою-агресором, з метою переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Також, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, а саме колабораційну діяльність, спрямовану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності держави Україна, громадянином якої він є, специфіку збору доказів винуватості, яка полягає у тому, що органи правопорядку України не поширюють юрисдикцію на тимчасово окупованій території, усвідомлюючи це, ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Крім цього кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_6 підозрюється, не припинено, його не затримали органи правопорядку України, матеріали, які долучені до клопотання, свідчать про продовження здійснення колабораційної діяльності. З наведеного випливає, що ОСОБА_6 продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
З врахуванням зазначеного, слідчий просить суд обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, народився у м. Маріуполі, Донецька область, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що підозра є необгрунтованою, ризики не підтверджені.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Так, судомим розглядом встановлено, що 19.02.2025 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у добровільному обранні громадянином України до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, та, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, вручено повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Підозрюваним у кримінальному провадженні є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, народився у м. Маріуполі, Донецька область, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ідентифіковані (підтверджені) контакти електронної пошти, факсимільного зв'язку, номеру телефону і телеграмного зв'язку ОСОБА_6 відсутні. Повідомити про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслати поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, повідомити по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, інформацію про повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик відповідно до ч. 8 статті 135 КПК України опублікували на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», випуск № 40 (7965) від 22 лютого 2025 р.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, підтверджуються наступними матеріалами: показаннями свідка ОСОБА_7 , згідно з якими ОСОБА_6 добровільно обрали до незаконного органу влади на тимчасово окупованій території як депутата «Мариупольского городского совета Донецкой народной республики первого созыва»; впізнанням особи за фотознімками від 26.04.2024, за участю свідка ОСОБА_7 , згідно з яким він впізнає ОСОБА_6 , як особу, яку добровільно обрали до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території; даними, зафіксованими в протоколі огляду від 15.03.2024, згідно з якими виявили публікації в соціальних мережах щодо участі ОСОБА_6 у виборах на території самопроголошеного органу «ДНР» як кандидата у депутати до незаконного органу влади; даними зафіксованими в протоколі огляду від 27.03.2024, згідно з якими виявили публікації в соціальних мережах щодо рішення «територіальної виборчої комісії № 31 ДНР» «О регистрации избранных депутатов Мариупольского городского совета Донецкой народной республики первого созыва», відповідно до якого ОСОБА_6 обрали «депутатом Мариупольского городского совета Донецкой народной республики первого созыва» від партії «ЛДПР»; висновком експерта у судовій портретній експертизі.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний роз,шук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннч, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідним та достатнім для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак, сторони обвинувачення щодо необгрунтованості підозри в силу меж розгляду даного клопотання є необгрунтованми, однак це не свідчить про те, що дане питання не може бути досліджене в рамках предмету судового розгляду.
Окрім цього, при судовому розгляді слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що зокрема підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України та продовжити вчиняти наявне.
Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Окрім цього, ОСОБА_6 оголошено у розшук постановою слідчого від 04.03.2025.
Відтак, слідчий суддя вважає, що доводи сторони обвинувачення стосовно наявності ризиків є обгрунтованими та доведеними.
Таким чином, вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а тому для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведеному у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у розшук.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчого було оголошено підозрюваного у міжнародний розшук.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, а саме, те що підозрюваний має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства, може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України та продовжити вчиняти наявне.
Окрім цього, при вирішення питання щодо визначення запобіжного підозрюваний, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в силу обгрунтувань сторони обвинувачення є дієвим заходом для досягнення цілей кримінального провадження.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1