печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1279/22-ц
20 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.
при секретарі судових засідань - Кошелюка Д.О.
представника ОСОБА_1 - адвоката Кишені К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача за первісним позовом / представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Варєнікової Вікторії Юріївни заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №757/1279/22-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, -
В провадженні судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. перебувала цивільна справа №757/1279/22-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
Так, після ухвалення рішення від 26.11.2024 представник позивача за первісним позовом/представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Варєнікова В.Ю. звернулась з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №757/1279/22-ц.
Адвокат посилається на те, що 18 січня 2021 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Астерс» було укладено Договір про надання правової допомоги №3640/01-2021-2.
На підставі п.1.1. Договору, Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво, а також надати Позивачеві інші види юридичних послуг та правової правничої) допомоги щодо нього та/або будь-яких вказаних ним осіб відповідно до його : авдань та на умовах Договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити надані Послуг.
Таким чином, представник вказує, що з позивачем та адвокатським об'єднанням було узгоджено вартість надання послуг.
Зокрема зазначено, що відповідно до Звіту про надані юридичні послуги та понесені витрати від 29 листопада 2024 року, в процесі розгляду даної справи позивачу надавалися різні види професійної правничої допомоги, зокрема: аналіз правової проблеми, підготовка правової позиції по справі, допомога у зборі доказів, підготовка позовної заяви про визнання майна особистою приватною власністю і додатків до неї; підготовка клопотання про повернення відзиву на позов без розгляду; участь у судовому засіданні: поїздка до суду, очікування засідання, що розпочалося з затримкою, повернення з суду на робоче місце; підготовка відзиву на зустрічну позовну заяву; підготовка клопотання про долучення доказів; підготовка клопотання про витребування доказів (договору оренди квартири); підготовка заперечення на відповідь на відзив; ознайомлення з матеріалами справи; підготовка заперечення на клопотання про долучення доказів, тощо.
Відповідно до умов Договору, з огляду на затрачений адвокатами час на надання правничої допомоги в рамках цивільної справи № 757/1279/22-ц, позивачу для оплати було виставлено рахунок №12.24-001.3640 від 29 листопада 2024 року
Відтак, в ході розгляду справи було надано ряд юридичних послуг, вартість яких склала 12 914,00 Євро.
Таким чином, адвокат просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 12 914,00 Євро, що еквівалентно 566 441 грн. 62 коп.
В судове засідання представник позивача за первісним позовом / представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кишеня К.О. в судовому засіданні заперечувала щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки стороною не доведено факт понесення витрат, тобто не надано доказів їх сплати та підтвердження їх прийняття.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Таким чином, в силу вимог ст. 270 ЦПК, а саме коротких строків та не обов'язкової участі сторін у вирішенні даного питання, суд вважає, що вказане питання можна вирішити за відсутності сторін, оскільки з метою захисту прав та інтересів усіх учасників справи судом було надано можливість надати свої письмові позиції щодо даної заяви.
Так, судовим розглядом встановлено, що 12.01.2022 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, яка передана судді Ільєвій Т.Г. для вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвалою судді від 16.09.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2024, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, було задоволено та визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) наступне майно:квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 4 кімнат, загальною площею 219,80 кв.м., реєстраційний номер об'єкта: 35299335;гараж, машиномісце в підземному автопаркінгу (1-й рівень) АДРЕСА_2 , площею 13,80 кв.м., реєстраційний номер майна з Реєстру прав власності на нерухоме об'єкта: 35298820;гараж, машиномісце в підземному автопаркінгу (1-й рівень) АДРЕСА_3 , площею 13,30 кв.м., реєстраційний номер об'єкта: 35299049.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, було відмовлено.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_2 здійснювалось адвокатами Адвокатського обєднання «Юридична фірма «Астерс», адвокат якої звернувся до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступного висновку.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Так, на підтвердження надання юридичних послуг адвокатом надано договір про надання правової допомоги №3640/01-2021 від 18.01.2021, додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №3640/01-2021 від 18.01.2021, довідку від 29.11.2024 щодо погодиних ставок, звіт про надані юридичні послуги та понесені витрати від 29.11.2024, виставлений рахунок ОСОБА_2 в сумі 12 914, 00 Євро.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків, що стороною звернення в певній мірі не було доведено належними доказами понесених витрат у розмірі 12 914,00 Євро, оскільки не було долучено квитанцію про сплату за юридичні послуги та акт-прийому передачі наданих послуг.
Окрім цього, суд зобов'язував сторону позивача надати належні підтвердження, які не були надані суду.
Зазначене свідчить про те, що сторона позивача при зверненні до суду не надала повний пакет документів, які вказував на те, що суд має стягнути судові витрати у заявленому розмірі.
Так, суд при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дана позиція узгоджується з висновками Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пунктах 33, 34 та 37 додаткової постанови Великої Палати ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
З врахуванням зазначеного, суд не може заперечувати факт надання правової допомоги ОСОБА_3 , оскільки справа пребувала в провадженні суду з січня 2022 року по листопад 2024 року, адвокати Адвокатського обєднання «Юридична фірма «Астерс» подавали позовну заяву, брали участь у судових засіданнях, подавали письмові документи, зокрема такі як: позовна заява, відзив на зустрічний позов про встановлення факту проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов про встановлення факту проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу, заперечення на клопотання відповідача про доручення доказів, клопотання про доручення доказів, адвокатські запити, які долучені до позовної заяви.
Відтак, надання правничої допомоги ОСОБА_3 підтверджується долученими доказами у матеріалах справи, а тому факт їх надання є наявним та не може заперечуватись.
Окрім цього, умови надання правової допомоги зазначеним адвокатським об'єднанням були прийняті позивачем ОСОБА_2 , що підтверджується її підписом на договорі про наданні правової допомоги, в якому зазначено про розміри ставок, винагороди фірмі за надання своїх послуг.
З врахуванням зазначеного, суд вбачає підстави часткового стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
При цьому, суд враховує те, що сторона відповідача за первісним позовом заперечує щодо задоволення заяви та в судовому засіданні заявляла про зменшення судових витрат.
Таким чином, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).
Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, з урахуванням затраченого часу представниками Ерефаі Ольги, а саме адвокатими Адвокатського обєднання «Юридична фірма «Астерс» на підготовку позовної заяви, участь у судових засіданнях, підготовці письмових документів, складності справи, суд прийшов до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відтак, керуючись критерієм розумності, співмірності, ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 Євро, що еквівалентно 262 920, 00 грн. (станом на дату подачі заяви про стягнення витрат на правничу допомогу до суду 11.12.2024, курс Євро складав 43,82)
Керуючись ст.ст. 15, 133, 137, 141, 142, 246, 258, 260-261, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (громадянин Сполучених Штатів Америки, паспорт: № НОМЕР_2 , виданий 29 квітня 2013 року Державним департаментом США; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (громадянка Республіки Австрія; паспорт: НОМЕР_3 , виданий 23 травня 2018 року Магістратом м. Відень, районне управління № 18/19; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 6 000 (шість тисяч) Євро 00 Євроцентів, що еквівалентно 262 920 (двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн.00 коп.
В іншій частині вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 28 березня 2025 року.
Суддя Теятна ІЛЬЄВА