печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1231/25-п
27 лютого 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гридасова А.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП,-
До суду надійшли протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 962797, серії ААД № 826280, суть яких зводиться до того, що:
- ОСОБА_1 , 03.12.2024 року о 13 год. 26 хв. в м. Києві, по бул. Лесі Українки, 16, керуючи транспортним засобом марки «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Lexus Lx 570», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно зі ст. 124 КУпАП.
- ОСОБА_1 , 03.12.2024 року о 13 год. 26 хв. в м. Києві, по бул. Лесі Українки, 16, керуючи транспортним засобом марки «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Lexus Lx 570», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 зазначив, що вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнає, в свою чергу пояснив, що рухався по бул. Лесі Українки для вигруження вантажу, через деякий час керівник підпримсва повідомив останньому, що він нібито зачепив дзеркало іншого авто, про що йому стало відомо від працівників поліції. В свою чергу водій ОСОБА_1 зазначив, що не відчув будь-якого удару, тому продовжив рух.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки особа притягається до адміністративної відповідальності за кілька адміністративних правопорушень, справи про які перебувають на розгляді одного судді, тому з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин правопорушень є доцільним провести одночасний розгляд вказаних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Системний аналіз положень статей 124 та 122-4 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.
При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Диспозицією ст.122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
При цьому, ні протокол, ні додані матеріали як окремо, так і в сукупності не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керуванням саме ОСОБА_1 транспортним засобом та вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Зокрема, з матеріалів справи слідує, що єдиними доказами, на підставі яких поліцейський дійшов висновку про наявність підстав для складення протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , є схема місця ДТП, на якій зафіксовані пошкодження автомобіля «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , пояснення його водія ОСОБА_2 про те, що останній виявив факт пошкодження бокового дзеркала даного автомобіля, при цьому не бачив водія транспортного засобу, який допустив зіткнення з його автомобілем, а також копія реєстраційної картки та протокол огляду транспортного засобу.
При цьому, ні кожен наявний в матеріалах справи доказ окремо, ні сукупність таких доказів не доводять жодним чином, що саме особа, щодо якої складені протоколи, дійсно керувала автомобілем «Renault», д.н. НОМЕР_3 , та допустила зіткнення з автомобілем ««Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , чим пошкодила його.
Натомість встановлення поліцейськими лише транспортного засобу учасника ДТП жодним чином не доводить винуватість конкретної особи у його вчиненні, оскільки поліцейськими не було встановлено та не додано до протоколів будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що автомобіль «Renault», д.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП перебував у власності саме ОСОБА_1 або знаходився у його користуванні/володінні.
Таким чином, досліджені суддею докази викликають обґрунтовані сумніви в тому, що саме ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин, керуючи транспортним засобом, допустив зіткнення з автомобілем потерпілого, після чого залишив місце ДТП.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Натомість суддя не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи.
З огляду на наступне, до зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, суддя відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту, що саме особа, відносно якої складені протоколи, дійсно керувала транспортним засобом та допустила зіткнення з іншим транспортним засобом, після чого місце ДТП залишила.
В силу принципу презумпції невинуватості, закріпленого в ст. 62 Конституції України, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
При цьому, суддя звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним достатнім доказом винуватості особи в інкримінованому порушенні, оскільки викладені у ньому обставини вчинення особою діяння мають підтверджуватися сукупністю інших належних та допустимих доказів, які в даній справі взагалі відсутні.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що саме ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин, керуючи транспортним засобом, вчинив зіткнення з іншим транспортним засобом, суддя доходить до висновку, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 122-4 КУпАП, - залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, яке є похідним від правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вчинення якого ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованих адміністративних правопорушень поза розумним сумнівом, а викладені в протоколах про адміністративне правопорушення обставини вчинених діянь не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, оскільки до протоколів про адміністративне правопорушення не додано доказів вчинення адміністративних правопорушень, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованих їй діяннях, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 36,247,252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про адміністративні правопорушення за статтями 122-4 та 124 КУпАП щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу вказаних адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя А.М. Гридасова