Номер провадження 2-а/754/41/25
Справа №754/15807/24
Іменем України
01 квітня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 29 жовтня 2024 року щодо нього була складена та виесена постанова від 29.10.2024 р. № по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Наданий примірник постанови від 29.10.2024 р. № по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення не містить а ні підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 , а ні відбитку печатки ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також, у вказаній постанові відсутній номер,не вказано коли постанова набирає чинності, попри те, що містить графу: «Постанова набирає чинності «_»___2024 року».
В постанові від 29.10.2024 року № по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 , зазначено, зокрема, що: « Я, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 ».
Установив «Громадяни ОСОБА_1 о 15 год.30 хв. «29» жовтня 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 (що підтверджуєтбся рапортом начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 від 29.10.2024), чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив (ла) правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КупАП.
Обставини, що пом'якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, при розгляді справи не встановлено.
ОСОБА_1 свою провину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав.
Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 , скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП,
Постановив
Накласти на громадянина (громадянку) ОСОБА_1 штраф у сумі 25500 (двадцять п'ять п'ятсот) гривень».
Вважає, постанову від 29.10.2024 № по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, складену щодо нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом.
Наголошує на тому, що позивачу жодним чином не вручалася повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Позивач і не відмовлявся від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою проходження медичного огляду та відповідно позивачу не оголошувався та в даному випадку і не міг оголошуватися Акт відмови від отримання повістки.
Тобто, якщо позивач не був доставлений в ІНФОРМАЦІЯ_7 в порядку адміністративного затримання (про що в такому випадку складається протокол про адміністративне затримання), а щодо позивача не складався протокол про адміністративне затримання, вважається, що особа добровільно прибула до ІНФОРМАЦІЯ_7, в даному випадку до ІНФОРМАЦІЯ_1 , то з урахуванням наведених вище норм Порядку №560, позивач мав би викликатися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичного огляду повісткою, проте яка йому не вручалася.
Позивач стверджує, що 29 жовтня 2024 р. в ІНФОРМАЦІЯ_1 йому не видавалося направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, і позивач не розписувався про видачу та отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Також, позивач стверджує, що під особистий підпис йому не доводилися вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, та строк завершення медичного огляду.
Позивач звертає увагу на те, що 29 жовтня 2024 року був зупинений та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , без складання протоколу про адміністративне затримання.
Звертають увагу суду на те, що позивачу не вручався примірник протоколу. Також, не надано можливість підписати протокол, чим порушено положення абзацу другого пункту 4 розділу ІІ Інструкції №3. Не надано можливості ознайомитися із складеним протоколом, чим порушено положення абзацу першого пункту 5 розділу ІІ Інструкції №3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 не повідомив ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, чим порушено його права. А відтак, розгляд адміністративної справи щодо ОСОБА_1 було здійснено за його відсутності, чим порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якій складено та постановлено постанову від 29.10.2024 року № по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 . З огляду на викладене дана постанова є протиправною.
Вважає, що винесена постанова за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
13.01.2025 року від представника відповідача ОСОБА_7 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки вина позивача у вчинення адміністративного правопорушення доведена матеріалами справи. Так позивач 29.10.2024 відмовився від проходження військово-лікарської комісії (Медичного огляду для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби за станом здоров'я під час мобілізації та в особливий період). Так, 29.10.2024 здійснювалася підготовка направлення на ВЛК за №61а/80 і виписувалася картка обстеження та медичного огляду. Однак, в процесі підготовки вказаних документів позивач заявив однозначну та беззаперечну відмову від проходження ВЛК, в зв'язку з чим подальша підготовка документів та їх вручення позивачу було припинено через недоцільність. В цей же день, 29.10.2024 уповноваженою особою відповідача було складено протокол №212 про вчинене позивачем адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП - відмова від проходження ВЛК за направленням відповідача чим порушено позивачем в особливий період абзацу четвертого частини першої ст..22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Про складанні протоколу та у своїх поясненнях позивач не заявляв про порушення його прав, оскільки такі порушення були відсутні. Позивачем при складені протоколу були надані письмові пояснення про те, що він відмовився від проходження ВЛК, оскільки «маю травму голови, та мені не пояснили де саме я маю написати відказ для дослідження моєї травми».
29.10.2024 начальником відповідача відносно позивача винесена постанова №212, якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. Із врахуванням того, що позивач свою вину у вчиненні правопорушення не визнав, обставин, які б пом'якшували вину позивача, встановлено не було, було винесено штраф в межах максимального розміру, передбаченого санкцією ч.3 ст.210-1 КУпАП. Копія постанови була отримана позивачем в день її винесення - 19.10.2024.
25.05.2025 року позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якого не визнає та відхиляє наведені у відзиві на позовну заяву заперечення. Вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на те, що у встановлений судом строк ані від позивача, ані від відповідачів до суду не надходило заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження чи заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_7 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, 1. Громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста. 2. Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер. Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами). 3. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування ІНФОРМАЦІЯ_7, що видав повістку; 3) мета виклику до ІНФОРМАЦІЯ_7; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки. Для громадян, які самостійно прибули до ІНФОРМАЦІЯ_7 та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії. Під час вручення повістки представники ІНФОРМАЦІЯ_7 на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_7 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. 4. Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. 5. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_7 або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби. Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України. 6. У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_7 або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_7 або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно ст. 210-1 КУпАП «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Згідно з постановою № від 29.11.2024 року, винесеною начальником начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 25 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: громадянин відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абзац другий частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно ст. 268 КУпАП «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.».
Згідно ст. 278 КУпАП «Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.».
Згідно ст. 279 КУпАП «Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.».
Згідно ст. 77 КАС України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У справах щодо застосування суб'єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача. 3. В адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу, обов'язок доказування шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішеннями Кабінету Міністрів України, покладається на позивача. 4. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. 5. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. 6. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, 5. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 676/752/17 «Колегія суддів зауважує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а. Як встановлено судом, на час розгляду справи про адміністративне правопорушення - 29.06.2016 позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені ст.268 КУпАП права з метою всебічного з'ясування обставин справи. Аналогічні обставини мали місце і під час розгляду справи 15.11.2016. Колегія суддів зауважує, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача неправомірно та з порушенням процедури притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-42 КУпАП.».
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
Будь-яких конкретних правових доказів, які б беззаперечно свідчили про дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суду не надано.
Тому суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанов є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно абзацу першого ч. 2 ст. 122 КАС України, 2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачем при поданні позову шестимісячний строк не пропущений, а тому, правові підстави для вирішення судом вимог позивача про поновлення строку для подання позову відсутні.
Згідно абзацу першого ч. 1 ст. 139 КАС України, 1. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Керуючись ст. 241-250 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, № від 29.10.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 3 ст.210-1 КУпАП.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП ОСОБА_6 - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ,) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення судом першої інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: І.А.Галась