Номер провадження 2/754/607/25
Справа №754/11101/24
Іменем України
01 квітня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого суддіСаламон О.Б.
з участю секретаряРябенка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ ФК «ЄАПБ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 260 037,05 грн., а саме:
-за кредитним договором № 2037624636 в розмірі 229 059,67 грн., з яких: 170 748,91 грн. - загальна сума боргу по тілу кредиту; 58 310,76 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору № 2037624636 в сумі 30 977,38 грн., з яких: 25 000 грн. - сума боргу по тілу; 5 977,38 грн. - заборгованість за відсотками.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 29.09.2021 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2037624636, відповідно у мов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 190 800 грн. зі строком повернення до 29.09.2024. Відповідно до п. 1.2 протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі 19,99 % річних. Також, в межах кредитного договору №2037624636 АТ «ОТП БАНК» було відкрито відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 . 13.10.2023 між ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 13/10/23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2037624636 від АТ «ОТП БАНК» перейшло до ТОВ ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників № 1 до договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2037624636 у загальному розмірі 229 059,67 грн. Згідно з реєстром боржників 2 до договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за картковим рахунком № НОМЕР_1 у сумі 30 977,38 грн. Позикодавець свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплачує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 06 серпня 2024 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач стверджує, що не отримував грошові кошти у розмірі 229 059,67 грн. та 30 977,38 грн., тому вимоги позову не визнає в повному обсязі. Вказують на те, що матеріали справи не містять документів, що підтверджували б укладання договору кредиту, дату, час та розмір отриманого кредиту, а також відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів. Представник відповідача звертає увагу на те, що позивачем не надано додаток № 1 до Кредитного договору № 2037624636 від 29.09.2021, як невід'ємну частину цього договору, із зазначенням розрахунку загальної вартості кредиту на дату укладення кредитного договору. Також матеріали справи не місять розписки про видачу картки № 262001983913 в межах кредитного договору 2037624636 від 29.09.2021. Сторона відповідача зауважує, що зі змісту наданої позивачем анкети-заяви незрозуміло чи було встановлено кредитний ліміті, якщо встановлено невідомо в якому розмірі, також відсутні дані щодо користування ОСОБА_1 кредитними коштами. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, яка сума коштів за договорами була перерахована відповідачу, не надано виписок по банківському рахунку, якщо такий було відкрито. Сторона відповідача критично ставиться до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, оскільки вказані розрахунку не є первинним документом, який підтверджує надання кредиту відповідачу, користування кредитними коштами, а відтак не доведено існування боргових зобов'язань. Окрім вказаного вище, зазначають також про те, що неможливо встановити чи дійсно право вимоги за кредитним договором № 2037624636 від 29.09.2021 та за картковим рахунком № НОМЕР_1 в межах кредитного договору № 2037624636, оскільки до Договору факторингу 13/10/23 від 13.10.2023, укладеного між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ ФК «ЄАПБ». Позивачем надано витяги з реєстрів боржників, які в порушення умов договорів та законодавства містять підписи лише представника позивача. Представник відповідача додатково зазначає, що ОСОБА_1 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації з 02.03.2023.
Позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначає, що документи на підтвердження проведення успішних транзакцій зберігається у первісного кредитора, відтак ТОВ ФК «ЄАПБ» не володіє та позбавлено можливості надати оригінали первинних бухгалтерських документів, зокрема доказів перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок відповідача. Позивач вказує на те, що стороною відповідача не надано суду належних доказів на спростування позовних вимог ТОВ ФК «ЄАПБ», а останнім в свою чергу надано до суду всі наявні матеріали та документи за кредитним договором, які були передані первісним кредитором до ТОВ ФК «ЄАПБ» в рамках укладеного договору факторингу. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано первісному кредитору доказів на підтвердження права на пільги відповідно до норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування відсотків за користування кредитом первісним позичальником було здійснено правомірно. З поміж-іншого позивач вказує на те, що надання повного реєстру боржників неможливе, у зв'язку з тим, що реєстр носить в собі зобов'язання про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю. Підсумовуючи викладене у відповіді на відзив, позивач просить задовольнити вимоги позову у повному обсязі.
13 січня 2025 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва постановлено здійснювати розгляд цивільної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив, за якими сторона позивача дублює викладене у відзиві, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, при цьому в прохальній частині зазначає, що не заперечує щодо розгляду справи за відсутності позивача, а також щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, за зареєстрованим місцем проживання у встановленому законом порядку.
Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились,відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що 29.09.2021 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2037624636, відповідно у мов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 190 800 грн. зі строком повернення до 29.09.2024.
Відповідно до п. 1.2 протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі 19,99 % річних.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.
Вбачається, що межах кредитного договору № 2037624636 АТ «ОТП БАНК» 29.09.2021 було відкрито відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_2 , відповідно до умов якого позичальник попередньо ознайомившись з публічним договором про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток та усіх додатків до нього, невід'ємною частиною якого є тарифи банку, паспорт споживчого кредиту та заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК», які розміщені на офіційному сайті Банку.
Зокрема, відповідно до розділу 3 договору вбачається, що банк встановлює до картки спеціальну лінію (безготівковий кредит) в національній валюті на споживчі цілі. Розмір фіксованої процентної ставки становить 5 % в місяць, впродовж пільгового періоду 0,01 % річних. Розмір кредитного ліміту встановлюється згідно рішення кредитного комітету банку (1 000 грн. - 50 000 грн.). Строк дії кредитної лінії складає 12 календарних місяців з правом продовження.
13.10.2023 між ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 13/10/23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2037624636 від АТ «ОТП БАНК» перейшло до ТОВ ФК «ЄАПБ».
Згідно з п.1.1 договору факторингу клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитним договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Відповідно до п.1.3. договору фактор одержує право замість клієнта вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами.
Позивачем на підтвердження переходу прав вимоги за договором факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023 надано витяг з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023 щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 2037624636 на загальну суму 229 059,67 грн., а також та витяг реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 має заборгованість за картковим рахунком № 262001983913 від 13.10.2023 у розмірі 30 977,38 грн.
Слід зазначити, що вказані вище витяги з реєстру боржників до договору факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023 не містять підписів та печаток обох сторін договору, лише вказано про те, що витяги сформовано 19.07.2024 представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Дараган Ю.О.
Відповідно до складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2037624636 від 29.09.2021 за період з 13.10.2023 по 30.06.2024, станом на 30.06.2024 залишок заборгованості складає 229 059,67 грн., з яких: 170 748,91 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 58 310,76 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У відповідності до складеного позивачем розрахунку заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_3 від 29.09.2021 за період з 13.10.2023 по 30.06.2024, станом на 30.06.2024 залишок заборгованості складає 30 977,38 грн., з яких: 30 977,38 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 977,38 грн. - сума заборгованості за відсотками.
При цьому, варто зауважити, що вказані розрахунки не містять інформації щодо нарахування процентів за тілом кередиту за період з 29.09.2021 по 13.10.2023, зокрема також відсутні дані щодо сплати/несплати боржником грошових коштів в рамках укладеного кредитного договору.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Варто зауважити, що позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування суми за кредитним договором, зокрема представником позивача у поданій до суду відповіді на відзив зазначено про те, що документи на підтвердження проведення успішних транзакцій зберігається у первісного кредитора, відтак ТОВ ФК «ЄАПБ» не володіє та позбавлено можливості надати оригінали первинних бухгалтерських документів, зокрема доказів перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок відповідача.
Зважаючи на викладені норми, суд приходить до висновку про те, що сторони підписали своїми підписами кредитний договір № 2037624636 від 29.09.2021, а також вбачається, що ОСОБА_1 підписано 29.09.2021 заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 2037624636_Card, проте всупереч положенням статті 1046 ЦК України позивачем не надано доказів передачі у власність позичальникові грошових коштів.
Надані ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунки заборгованості за кредитним договором № 2037624636 від 29.09.2021 за період з 13.10.2023 по 30.06.2024, а також за картковим договором № 262001983913 від 29.09.2021, містять підписи лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» Дараган Ю.О.
Вказані розрахунки є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Враховуючи викладене, розрахунки надані позивачем не підтверджують наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, а відтак позивачем в процесі розгляду справи не доведено факту передачі первісним кредитором грошових коштів відповідачу на підставі укладеного кредитного договору № 2037624636 від 29.09.2021. Також варто зауважити, що матеріали справи не містять належних доказів зарахування на картку відповідача грошових коштів на підставі заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 2037624636 від 29.09.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже слід прийти до висновку, що доказом надання позичальнику кредитодавцем кредитних коштів є первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором та картковим рахунком.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610,631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 01.04.2025
Суддя О.Б. Саламон