20 березня 2025 року м. Дніпросправа № 314/1455/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.05.2024 в адміністративній справі №314/1455/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Колісника Владислава Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого вказує, що постановою поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області сержантом поліції Колісник Владиславом Володимировичем, серії ЕНА №1707672 від 21 березня 2023 року позивача - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.05.2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальону Управління патрульної поліції в Полтавській області Колісник Владислава Володимировича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погодившись з вказаним висновком суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.05.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі є такими, що не відповідають дійсності та є його спробою уникнути від відповідальності, тоді як рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що водій транспортного засобу НОNDА СR-V, номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 78 (сімдесят вісім) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 28 (двадцять вісім) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпА перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
В спірному випадку факт перевищення дозволеної швидкості руху виявлений за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТruСаm LTI 20/20 (серійний номер ТС000776).
Загальні правила застосування, зокрема, технічних приладів закріплені у статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно ч. 1 ст. 40 цього Закону в редакції на час виникнення спірних правовідносин поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Суд вважає обґрунтованими сумніви позивача щодо коректності результатів вимірювання, оскільки, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год.
Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.
Крім того на збільшення похибки приладу вимірювання може вплинути наявність транспортних засобів, що рухаються поряд.
На думку колегії суддів швидкість транспортних засобів, що рухаються разом з транспортним засобом позивача, можуть вплинути на правильність вимірювання швидкості руху транспортного засобу, яким керував позивач, що ставить під сумнів коректність показників приладу вимірювання швидкості руху.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що імперативними положеннями частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що ні постанова серії ЕНА №1707672 від 21 березня 2023 року, ні матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.
Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Наведене свідчить про те, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, факт порушення особою вказаних Правил дорожнього руху, в оскаржуваній постанові відповідачем не доведено.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.05.2024 в адміністративній справі №314/1455/24 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Рішення на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.05.2024 в адміністративній справі №314/1455/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Колісника Владислава Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №1707672 від 21 березня 2023 року в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун